Атлантичні провінції очима жителя Торонто

Атлантичні провінції Канади (Острів Принца Едварда, Нью-Брансвік, Ньюфаундленд і Лабрадор, Нова Шотландія) стають все більш популярними опціями переїзду для майбутніх іммігрантів завдяки пілотній атлантичній програмі. Але мало хто про них що знає. Більшість іммігрантів вибирають такі міста для переїзду як Торонто, Ванкувер, Калґарі, Монреаль, Вінніпег. Житель Торонто та автор популярного телеграм-каналу “Канада без церемоній” Максим, досить часто відвідує атлантичні провінції у зв’язку з роботою, тому ми попросили його поділитися враженнями і розповісти, як виглядають атлантичні провінції очима жителя Торонто:
За останній рік я кілька разів був у провінціях New Brunswick (Сент Джон, Фредеріктон) та Nova Scotia (Галіфакс плюс пара менших містечок) і хотів поділитися загальними враженнями від кількох поїздок. Одразу скажу, що я не жив тривалий час в цих провінціях і можу судити тільки збоку.
Переліт з Торонто в ті краї займає близько 2 годин, різниця в часі 1 година. Перше, що кидається в очі при посадці, це, звичайно, океан і величезні простори лісів, які займають майже 80% всієї території провінцій. Не дивно, що в атлантичних провінціях розвинена деревообробна та целюлозно-паперова промисловість.
І Галіфакс, і Сент Джон – портові міста, крім вантажних, туди регулярно заходять пасажирські круїзні лайнери. Сент Джон є 3-м за величиною портом у Канаді, а порт у Галіфаксі історично пов’язаний з імміграцією до Канади, адже саме туди на Пірс 21 прибували переселенці з Європи на початку ХХ століття. Там навіть є свій музей імміграції. Тим не менш, в Атлантичних провінціях переважає біле населення і значно менше іммігрантів, особливо порівняно з Онтаріо, хоча жителі такі ж ввічливі та дружелюбні.
Якщо вам подобаються маленькі міста, то можна розглянути Галіфакс і Сент Джон. Головне зрозуміти місцевий ринок праці і те, наскільки легко там знайти роботу у вашій галузі. Я вже писав, що у Сент Джоні знаходиться найбільший в Канаді нафтопереробний завод, він, як і багато іншого у місті, належить родині Ірвінг, яка є найбагатшою в Східній Канаді. В іншому, Сент Джон дуже тихе спокійне місто, для мене навіть занадто тихе: у будні дні в центрі міста там майже немає людей, і ніхто нікуди не поспішає.
Галіфакс в цьому плані видався більш живим та сучасним, але й за кількістю жителів він в кілька разів більший. Акуратний маленький (425 тис. жителів) і водночас розвинутий місто, де життя кипить, будуються нові висотні будівлі в даунтауні, реконструюється набережна та історичні об’єкти, є велика хокейно-баскетбольна арена для ігор місцевих команд. Порівняно з Сент Джоном це справжній мегаполіс!
Великою перевагою Атлантичних провінцій є вартість нерухомості, яка в рази дешевша, ніж в Онтаріо або Британській Колумбії, де останнім часом ціни досягли якихось запаморочливих значень як на купівлю, так і на оренду. Тому, якщо вам подобаються маленькі міста з виміреним життям, влаштовує атлантичний клімат і все ОК з роботою – рекомендую звернути увагу на Атлантичні провінції, особливо Галіфакс.
Більше цікавих матеріалів про Канаду дивіться у Максима на каналі “Канада без церемоній”.