Атлантичні провінції очима жителя Торонто

Атлантичні провінції Канади (
Острів Принца Едварда
,
Нью-Брансвік
,
Ньюфаундленд і Лабрадор
,
Нова Шотландія
становляться все більш популярними опціями переїзду для майбутніх іммігрантів через
пілотну атлантичну програму
. Але мало хто про них що знає. Більшість іммігрантів обирають такі міста для переїзду як Торонто, Ванкувер, Калгарі, Монреаль, Вінніпег. Житель Торонто і автор популярного телеграм-каналу "
Канада без церемоній
"Максим, досить часто відвідує атлантичні провінції у відрядженнях, тому ми попросили його поділитися враженнями і розповісти, як виглядають атлантичні провінції очима жителя Торонто:

"За останній рік я кілька разів був у провінціях New Brunswick (Сент-Джон, Фредеріктон) і Nova Scotia (
Галіфакс плюс пара дрібних містечок) і хотів поділитися загальними враженнями від кількох поїздок. Одразу скажу, що я не жив довготривало у цих провінціях і можу судити лише збоку.

Переліт з Торонто в ті краї займає близько 2 годин, різниця в часі 1 година. Перше, що кидається в очі при посадці, це, звичайно, океан і величезні простори лісів, які займають майже 80% всієї території провінцій. Не дивно, що в атлантичних провінціях розвинена деревообробна та целюлозно-паперова промисловість.

І Галіфакс, і Сент Джон – портові міста, крім вантажних, туди регулярно заходять пасажирські круїзні лайнери. Сент Джон є 3-м за величиною портом у Канаді, а порт у Галіфаксі історично пов’язаний з імміграцією до Канади, адже саме туди на Пірс 21 прибували переселенці з Європи на початку ХХ століття. Там навіть є свій музей імміграції. Тим не менш, в Атлантичних провінціях переважає біле населення і значно менше іммігрантів, особливо порівняно з Онтаріо, хоча жителі такі ж ввічливі та дружелюбні.

Якщо вам подобаються невеликі міста, то можна розглянути Галіфакс та Сент-Джон. Головне зрозуміти місцевий ринок праці та наскільки легко там знайти роботу у вашій галузі. Я вже писав, що у Сент-Джоні розташований найбільший в Канаді нафтопереробний завод, він, як і багато іншого у місті, належить родині Ірвінг, яка є найбагатшою у Східній Канаді. В іншому, Сент-Джон дуже тихе спокійне місто, для мене навіть занадто тихе: у будні дні у центрі міста там майже немає людей, і ніхто нікуди не поспішає.

Галіфакс у цьому плані виглядав більш жвавим та сучасним, але він і за кількістю жителів у кілька разів більший. Акуратний невеликий (425 тис. жителів) і в той же час розвинений місто, де життя кипить, будуються нові висотні будинки в даунтауні, реконструюються набережна та історичні об’єкти, є велика хокейно-баскетбольна арена для ігор місцевих команд. Порівняно з Сент Джоном це справжній мегаполіс!

Великим плюсом Атлантичних провінцій є вартість нерухомості, яка в рази дешевша, ніж в Онтаріо чи Британській Колумбії, де в останні роки ціни досягли якихось небачених показників як на купівлю, так і на оренду. Тому, якщо вам подобаються невеликі міста з виміреним життям, влаштовує атлантичний клімат і все ОК з роботою – рекомендую звернути увагу на Атлантичні провінції, особливо Галіфакс.

Більше цікавих матеріалів про Канаду дивіться у Максима на каналі "Канада без церемоній".