Катерина Атаджанова - про волонтерство та фріланс в Канаді порівняно зі США.
В нашій рубриці "Замітки іммігрантів про Канаду", ми спілкуємося з цікавими особистостями, що проживають по всій Канаді. Тут ви будете знайомитися з дивовижними історіями та канадським життям різних людей. Сьогодні ми будемо ставити питання Катерині Атаджановій. Під час пандемії Катерина перейшла на фрілансерську діяльність, завдяки якій забезпечує собі життя у Ванкувері. У вільний час вона веде
youtube-проект інтерв’ю
, де знайомить російськомовну публіку зі спеціалістами, ученими, артистами, експертами в різних галузях. В інтерв’ю Катерина детально розповість про своє волонтерство і висвітлить цікаві моменти цієї сфери діяльності. Катерина активно публікує нотатки про своє життя в
У Інстаграмі
.
Розкажіть про себе, чим ви займаєтеся в житті? У якій індустрії ви працюєте?
Наразі я викладаю англійську та російську мови онлайн, займаюся перекладацькою діяльністю: тобто самозайнята, повноцінний фрілансер. Крім роботи, я волонтерюю в будинках престарілих, з важкими підлітками і займаюся терапією з пацієнтами з деменцією та афазією. Я займаюся музикою: пишу пісні, граю на гітарі, виступаю, співаю. Також у вільний час я веду
проект інтерв’ю
де знайомлю російськомовну публіку зі спеціалістами, вченими, артистами і об’єдную тим самим людей за інтересами, створюю нетворкінг і коворкінг, допомагаю знайти експерта в конкретній області, влаштуватися на роботу, прокачати які-небудь навички, рекомендую лекції, книги, курси тощо. В наш нестабільний час цей проект дозволяє об’єднати людей, підтримати їх і подарувати натхнення. В цілому, я люблю працювати з людьми.
Чим ви займалися в Росії? Чи були ви задоволені своїм життям? Назвіть головні фактори, які спонукали вас на переїзд у США? Що вас не влаштовувало в Росії?
За освітою я юрист та політолог (отримала 2 вищі в Росії), але професійно довгий час займалася HR та адміністративною діяльністю.
В Росії моя кар’єра росла в гору, я працювала у великих корпораціях, працювала в Санкт-Петербурзі та Москві. В Америці я вчилась в звичайній середній школі 1 рік, за програмою міжнародного обміну Future Leaders Exchange Program у 2004-2005 роках, потім у 2009 їздила до Штатів на роботу за програмою Work and Travel. В Америці я сформувалася як особистість і у мене там є друга сім’я, host family. Я мріяла переїхати на роботу до США, але в Росії мене тримала не тільки гідна робота, але й група Art2Act, в якій я реалізовувала свій музичний потенціал. Переломним моментом став рік життя та роботи в Москві. Столиця висмоктала з мене всі соки, залишила без сил і ілюзій. Я не пройшла відбіркові тури в шоу «Голос», окріm роботи я не бачила білого світла. Я настільки сильно вимоталася емоційно, що вирішила повернутися в рідний Пітер. Але 2 рази в одну річку не ввійдеш і я зрозуміла, що мені потрібний спокій, передбачуваність і стабільність. Встало питання створення сім’ї та мій чоловік однозначно відповів, що в Росії він не бачить майбутнього ані для сім’ї, ані для роботи. 2018 рік став поворотним і я виїхала до Канади. В мене було гнітюче відчуття від Росії: кожен раз повертаючись з закордонної відпустки я знову звикала до суворої дійсності: сірості, хамству, бруду, нешанобливості. Якось раз на кордоні в Домодедово мене затримали і відправили на допит із пристрастю (з вивертанням вмісту кишень і валіз).
Які б ви відзначили схожості та різницю між США та Канадою?
Америка в епоху Трампа кардинально відрізняється від тієї Америки, яку я застала у другій половині 2000-х. Політкоректність замінила свободу слова, ліберальні цінності розвратили тих, хто не бажає працювати та жити в злагоді з суспільним договором. Однак, прибуваючи в Америку ти швидко інтегруєшся у суспільство та стаєш американцем. Я би відзначила гостинність та відкритість, дружелюбність американців. У мене залишилося багато різновікових друзів в Америці (під дружбою я розумію саме те, що кожен росіянин вкладає в це поняття). В Канаді у мене таких друзів досі не з’явилось. Я дружу з парочкою місцевих канадців, але ми не дружимо сім’ями та не ходимо одне до одного в гості. В США наполегливість та праця приведуть Вас до мрії, але кожен може розраховувати тільки на себе – це територія військової диктатури. Канада – соціальна держава, де ти можеш бути впевненим в завтрашньому дні та розраховувати на допомогу держави у соціальному плані. Медицина погана в обох країнах, точніше в США вона непомірно дорога, а в Канаді немає регулярних медоглядів і направлення до потрібного вузького спеціаліста можна чекати місяцями.
За темою:
Чим відрізняється Канада від США?
Чому ви обрали Ванкувер?
До остаточного переїзду я відвідала Ванкувер 2 рази і 1 раз встигла побувати у Монреалі. Перше та найочевидніше, це
звичайно ж, м’який клімат. Так, мені не подобається дощ, але він сприймається зовсім інакше, ніж у Пітері: без сльоти, бруду та пронизливого до кісток вітру. Я називаю Ванкувер своєю маленькою Індією – тут мені вдається зберігати баланс між роботою, хобі, особистим життям, спортом і я відчуваю себе гармонійно та спокійно, багато в чому, звісно, завдяки природі та унікальному ландшафту, поєднанню гір, океану, заповідників, флори та фауни. Око радіє, воно бачить красиві місця кожен день. Я обожнюю смачно поїсти та люблю готувати і вважаю Ванкувер ідеальним місцем для гастротуризму. Мені подобається відчуття спокою та впевненості в завтрашньому дні. Важливо, що у Ванкувері є і, хай невелика, але культурна складова: музичні фестивалі, музеї, галереї, театри.
За темою:
Ванкувер: клімат, нерухомість та загальна інформація
Розкажіть детальніше про свій імміграційний процес: за якою програмою ви переїхали? Що для цього було потрібно і скільки часу зайняв процес?
Ми з чоловіком вирішили подавати документи за програмою сімейного спонсорства
з Канади. Процес затягнувся на 1 рік і 9 місяців і я навчилася, здавалося б, неможливому для себе властивості: очікувати не знаючи чого і не розуміючи, як ти можеш вплинути на процес. Я не могла ні працювати, ні вчитися, ні користуватися медициною, ні подорожувати. Збір документів для подання на сімейне спонсорство я почала в Росії.
Багато часу та коштів пішло на збір, підготовку, переклад та засвідчення документів. У Росії переклад та засвідчення коштують у рази дешевше, ніж у Канаді, тому я б порадила всім підготувати пакет документів, перебуваючи в РФ. Смішно, але навіть дозвіл на роботу мені прийшло через 1 рік і 8 місяців, коли до фінального рішення і «лендінгу» залишалося зовсім небагато. Ми зверталися за допомогою до нашого local MP, Jody Wilson-Raybould, завдяки їй ми змогли зрозуміти поточний статус нашої справи, т.к. агенти IRCC не могли дати ніякого виразного коментаря протягом року.
У будь-якому випадку, чекання тривалістю майже в 2 роки проходило в чудовому Ванкувері, мене підтримував чоловік, і я раділа нашому рішенню подаватися на документи всередині Канади.
Як вам вдалося іммігрувати за програмою сімейного спонсорства?
Мій чоловік-канадець.
Реєструйтесь на нашому
сайті знайомств для російськомовних канадців
Розкажіть про головні труднощі під час імміграційного процесу?
Будучи людиною світу та маючи досвід тривалого проживання в Китаї та США, я розуміла, що процес адаптації займе в середньому 3 місяці. Я чудово знала мову, що безсумнівно, полегшило мою інтеграцію у місцеву громаду. Зазначу, що якби я не пішла в волонтерські організації, я б не змогла почуватися потрібною та цінною.
Ванкувер – місто самотніх, кожен оберігає свою свободу та приватне життя. Тобі посміхаються, кивають, але далі цього привітання рідко коли заходить. Також я помітила, що російська громада не дуже рада новим членам, всі «старожили» тримаються окремо і ніби тестують тебе здалеку. Пройдеш тест – приймуть, ні – відправлять в ігнор.
Ванкувер – дороге місто для життя, треба звикати та перестати перекладати всі цінники в рублі та прийняти як даність, що звички доведеться повністю змінити. Перші 3 місяці після Москви та Пітера мені постійно хотілося кудись мчати, щось робити, організовувати зустрічі, і я дивувалася неспішному ритму життя, невпорядкованості бізнесів та раннім годинам закриття магазинів. Поступово звикла та прийняла цю плавність та неспішність, але відчуття того, що в Ванкувері ніхто не працює, а тільки вигулює собачок, попиває каву, прогулюється по набережних або ганяє на велосипеді, мене не полишає досі.
Як і ким ви влаштувались на роботу в Канаді? Наскільки ця індустрія затребувана на ваш погляд?
Мені «пощастило», мені дали PR карту рівно за день до оголошення карантину та закриття усіх бізнесів, тому коли виникло питання чим заробляти на життя, я прийняла рішення працювати з дому онлайн і рада своєму вибору. Навчання онлайн тет-а-тет – мій коник і я переконана, що за цим майбутнє: доступність, економія часу, грошей, сил. Звісно, я веду сидячий спосіб життя, але різноманіття парків рятує моє тіло від «оздерев’яніння». Англійська мова затребувана як ніколи і я не скаржусь на відсутність клієнтів.
Розкажіть цікаві випадки з вашого досвіду роботи в Канаді?
Мої учні розкидані по всьому світу, але найцікавішим кейсом
на сьогоднішній день залишаються черниці з Російської Духовної Місії в Ізраїлі. Одна черниця розповіла про мене всьому колективу і в результаті я навчала 4х черниць. Ми залишились добрими друзями і мене чекають в гості. Наразі я навчаю англійської працівницю консульського відділу Посольства Росії в Канаді і тим самим підтримую зв’язок з Батьківщиною.
Розкажіть детальніше про свою роботу онлайн? Як ви організовуєте свій робочий процес і шукаєте клієнтів?
Я не шукаю клієнтів, клієнти знаходять мене самі—працює сарафанне радіо, соціальні мережі та мій особистий сайт. Я також зареєстрована на різних т’юторських платформах, де учні можуть самостійно вибрати собі викладача. Я можу працювати з будь-якої точки планети: все, що мені необхідно—це стабільний інтернет та ноутбук. Я сама планую свою зайнятість у Google Calendar, і учні можуть бронювати зручний для них час.
.
Які ви б відзначили відмінності між російськомовними учнями або іноземними?
Для мене немає різниці, кому викладати – дитині чи літній людині, чоловіку чи жінці, іноземцю чи росіянину. Російськомовні учні більше за все бояться помилятися і шукають того викладача, який би пояснив їм на пальцях і бажано на хорошій російській мові відмінності англійської граматики та вимови від російської, а також допоміг подолати психологічний бар’єр. Багато росіян добре розуміють англійську, але соромляться говорити. Також росіяни хочуть усього і одразу, причому швидкий і якісний результат вони мріють отримати без зусиль, знайшовши якийсь лайфхак чи «магічну формулу».
Моя задача – знайти правильний підхід до кожного, підтримувати під час неминучого спаду мотивації, пояснювати просто та доступно, виявити ключ до того, яким чином людина найкраще сприймає та закріплює інформацію.
Чи вистачає вашої фрілансерської діяльності на життя у Ванкувері? Які б поради могли б дати майбутнім фрілансерам та людям, хто хоче працювати виключно онлайн?
Я вийшла на той рівень життя, коли вистачає на все, крім відкладання на пенсію та якихось дороговартісних покупок. Я заробляю на оплату орендованого житла, на комунальні рахунки, їжу, одяг, побутову хімію.
Весь 2020 рік ми прожили скромно, пандемія не сприяє витратам (я маю на увазі подорожі, культурні заходи). Важливо пояснити, що у нас немає дітей, тварин і машини.
Чи є в планах після пандемії шукати роботу? Якщо так, то в якому напрямку?
Я задумуюся над тим, щоб увесь мій волонтерський досвід перетворити у майбутню сферу діяльності – це суміш професій психолога, консультанта, соціального працівника та адміністратора. Я б хотіла продовжувати працювати з людьми: організовувати культурні заходи, планувати
терапію для тих, хто пережив інсульт, консультувати як ментор-наставник важких підлітків, влаштовувати дозвілля літніх пацієнтів з деменцією. У вільний від основної роботи час я б продовжила викладання, тому що це приносить мені велике задоволення.
Розкажіть про свою волонтерську діяльність в Канаді? Як шукали і чим займалися?
По приїзду до Канади я вирішила соціалізуватися, знайомитися з сусідами, спілкуватися, набувати контактів, вростати в середовище та ставати «своєю». Волонтерство – чудовий спосіб не лише познайомитися, налагодити контакти, але й зрозуміти, як влаштована робота в Канаді зсередини. Я волонтерила завжди: у Росії збирала своїми концертами гроші в благодійні фонди, брала участь у зборі сміття, в Америці трудилась у будинку престарілих. У мене не залишилося бабусь і дідусів, тому я подала заявку в кілька найближчих будинків престарілих і в товариство інсультників.
Спілкування з літніми людьми – це можливість отримати скарбницю життєвої мудрості. Я була повністю вільна і мене одразу прийняли до кількох організацій: по понеділках я відвозила пацієнтів на прийом до лікаря, по вівторках займалася мовною терапією з інсультниками, по середах їздила до будинку для літніх людей та гуляла, читала, годувала, робила манікюр резидентам. Трохи пізніше я почала їздити до офісу та займатися адміністративними справами благодійної організації. Зараз, під час пандемії, волонтерам заборонили візити до будинків для літніх людей і ми перейшли на зустрічі в Zoom або телефонні дзвінки.
Чи радили б ви майбутнім іммігрантам займатися волонтерством?
Якщо Вам є чим поділитися: своїм часом, досвідом, гарним настроєм, то волонтерство – це чудовий спосіб дізнатися про Канаду та її жителів зсередини. Не секрет, що проявивши себе на волонтерстві, можна отримати пропозицію про роботу, особливо якщо Ви підете допомагати у ту сферу, де в подальшому хочете закріпитися. Мені подобається ідея безкорисливої допомоги та підтримки: як Ви ставитеся до людей, так і вони до Вас.
По темі:
Волонтерство в Канаді: бути чи не бути?
Ви плануєте відновлювати діяльність, якою займалися в РФ?
Для того, щоб влаштуватися за будь-якою з наявних у мене спеціальностей (Human resources, юриспруденція) – мені потрібно заново вчитися і отримувати сертифікати – це довго та дорого, тому такий варіант я для себе не розглядаю. Взагалі, після досвіду фрілансу не хочеться повертатися до жорсткого графіка та офісного життя.
На вашу думку, до чого треба бути готовим, переїжджаючи до Канади на ПМЖ?
Переїжджаючи до Канади
треба розуміти, що Ваш рівень життя буде зовсім іншим, культурна складова, традиції будуть виснажуватися, і ви, хай і нескоро, але перейдете на канадські цінності та особливості, свята, засади, погляди. Ви назавжди залишитесь іммігрантом, але ваші діти мають шанс стати справжнісінькими канадцями за духом. Безумовно Вам або доведеться змінити поле діяльності, або перенавчитися, отримати ліцензію та знизити свою вартість і посаду на канадському ринку праці. Зазначу, що коли я працювала в інвестиційному бізнесі в Москві, мені потрапляло величезна кількість резюме претендентів з Канади, які мріяли переїхати до столиці Росії у пошуках кращих заробітків.
Що змінилося на краще після вашого переїзду до Канади?
Я перестала боротися за місце під сонцем (Сонця вистачить на всіх), перестала турбуватися про завтрашній день, можу планувати своє життя на роки вперед. Я ще не відчуваю себе канадкою і не відчуваю себе як вдома, але сам уклад життя здається мені найбільш підходящим для тих, хто бажає створити сім’ю, чесно працювати та планувати своє життя. Мені подобається, що в Канаді виникає природне бажання слідувати закону, тому що він логічний і люди чудово уживаються один з одним: без агресії, хамства і недоброзичливості.
Що змінилося на гірше після вашого переїзду до Канади?
Чого вам не вистачає в Канаді і хотіли б ви щось змінити?
Медицина Канади залишає бажати кращого – повільність, неможливість потрапити напряму до потрібного лікаря, отримати направлення на аналіз, швидко записатися до зубного. Сама якість обслуговування мене влаштовує, але ставлення до серйозності захворювань – ні. Я менше соціалізуюся через відсутність звичних зв’язків за інтересами. Всі мої друзі, знайомі, колеги залишились в Росії. Місцеві знайомі не такі активні з точки зору хайкінгу, відвідування концертів, домашніх вечірок. Все, що мені хочеться з їжі я або навчилася готувати сама, або купую у російському магазині. Мені не вистачає моїх рідних і близьких, до них не налетишся. Я б хотіла перевезти свою «зграю» до себе ближче.
Які були ваші перші враження по прильоту в Канаду?
Прилітавши у Ванкувер вперше, я була здивована провінційністю та дріб’язковим розміром міжнародного аеропорту. Я їхала на скайтрейні до дому і не розуміла, в Азії я чи в Канаді. Річмонд вразив мене до глибини душі: вивіски китайською, моли для китайців. Поступово я увійшла в смак і стала відвідувати всі місцеві заходи типу параду Вайсакхі, Китайського нового року, Італійських вихідних, Днів Мексики. Мені подобається можливість дізнатися так багато про найрізноманітніші культури, нікуди для цього спеціально не виїжджаючи.
Що б ви порадили майбутнім іммігрантам?
Я б порадила поставити собі кілька найважливіших питань: «Ви задоволені собою та своїм життям? Вас влаштовує те, як і де ви живете? Ви готові змінюватися? Ви не боїтеся змін і відповідальності?». Відлетіть до Канади, поживіть там місяць і відчуйте, чи це місце на мапі, з яким ви хочете пов’язати своє життя.
У світі не залишилося спокійних місць. Ви їдете працювати та будувати своє майбутнє або хочете відпочивати на лаврах попередніх перемог та заслуг та отримувати соціальну допомогу? Вибираючи місто, наприклад
Торонто
,
Монреаль
Чи зможете ви витримати довгу сніжну зиму з міцними морозами?
Готові ви чесно платити податки, перенавчатися, отримувати ліцензію, починати кар’єру з нуля? Якщо ваше рішення не розбилося об камені глибоких питань до самого себе і своєї родини (якщо ви їдете не одні) – наважуйтесь. Чекаємо Вас на Північноамериканському континенті!
Якщо у вас є питання до Єкатерини, то можете їх залишити нижче у коментарях або зв’язатися з нею безпосередньо:
Від редакції: Якщо ви хочете поділитися своєю історією імміграції до Канади та потрапити в нашу рубрику, пишіть нам на пошту [email protected]
Всі випуски нашої рубрики "Замітки іммігрантів про Канаду"
читайте за цим посиланням
