Найбільша імміграційна афера в Канаді або історія про масову депортацію іммігрантів-шахраїв
П’ятнадцять колишніх клієнтів ув’язненого консультанта з питань імміграції з Британської Колумбії були депортовані до Китаю. І невдалі апеляції двох жінок, які намагалися залишитися в Канаді, дають рідкісну можливість наочно побачити тактики, яку використовували для здійснення того, що було названо найбільшою імміграційною аферою в історії Британської Колумбії. Стенограми Immigration Appeal Division, отримані CBC News, наводять деталі брехні та обману, зокрема випадок однієї іммігрантки, яка вдавала, що відвідує університет в Б.К., у той час як сама отримувала освіту за межами країни. Інша шахрайка стверджувала, що працювала в вигаданій компанії в Британській Колумбії, а насправді жила в Китаї.
Дві не пов’язані між собою жінки були позбавлені статусу постійного мешканця за брехню про їх прийнятність і не зможуть повернутися до Канади протягом п’яти років – якщо тільки вони не отримають дозвіл від імміграційної служби, щоб повернутися раніше. Вони були клієнтами Сюнь "Санні" Вана та його нині неіснуючих компаній New Can Consultants та Wellong International Investments. Зараз Ван відбуває термін сім років позбавлення волі за імміграційне шахрайство. Раніше співробітники Canada Border Services Agency повідомляли, що у Вана було 1,200 клієнтів. Тепер агентство доповідає, що в ході розслідування ця цифра зросла до 1,600. За новими даними, які CBSA надали CBC, 318 колишніх клієнтів Вана отримали постійне проживання обманным шляхом. А ще понад 200 людей могли збрехати, щоб стати громадянами Канади. CBSA каже, що ще 547 колишніх клієнтів залишаються під слідством, тоді як 226 "втратили статус за інших обставин", зокрема добровільно відмовилися від свого постійного проживання або громадянства Канади. В цілому, виходить, що число депортованих та знаходяться під загрозою депортації досягає більше 1,300 осіб. До цього часу було підготовлено 44 укази про депортацію, але деякі чекають розгляду апеляцій. П’ятнадцять людей були змушені повернутися до Китаю.
Перший випадок: Фальшива робота та проживання
Випадок Мін Чжан, 53 роки, демонструє одну із схем, за якою працювали шахраї. Згідно з рішенням, винесеним Відділом апеляцій з імміграційних справ у Ванкувері в минулому місяці, арбітр Крейг Костантіно відхилив апеляцію Чжан. Чжан отримала постійне місце проживання в Канаді в грудні 2007 року як інвестор. Її чоловік та донька іммігрували разом з нею і оселились у Бернабі. Проте, Чжан залишила Канаду через шість днів і провела майже два роки в Китаї, перш ніж повернулася до Канади в 2009 році та знову поїхала, мовляв, щоб доглядати за хворою бабусею. Від постійних мешканців вимагається проживати принаймні два з п’яти років у Канаді. В обмін вони отримують більшість канадських соціальних пільг і медичне обслуговування.
Чжан почала турбуватися, що перебування в Китаї суперечить її обов’язкам постійного мешканця, і звернулася до компанії Вана. «Потім вона взяла участь у шахрайській схемі», – написав Константіно в своєму рішенні. «У 2012 році консультант заповнив її форми на продовження картки постійного мешканця з вказівкою, що вона працювала в Канаді з січня 2010 року до 2012 року». У своєму рішенні Константіно описав схему обману, за якою Чжан заплатила імміграційному консультанту Вану гонорар, у замін на те, що було нібито зарплатою від фіктивного роботодавця. Під час судового процесу над Ваном минулого року стало відомо, що він зазвичай створював для своїх клієнтів листи зайнятості, використовуючи назви компаній, які він створював як частину махінації.
Константино зауважить, що обман пішов ще далі – до подання декларацій про податок на дохід за допомогою консультанта, на основі роботи, «яку вона зовсім не виконувала в той період, протягом якого, за її словами, вона була переважно в Канаді». Все це було зроблено, щоб створити видимість, що Чжан відповідала дійсним вимогам постійного проживання в Канаді, хоча більшу частину свого часу вона проводила в Китаї.
Підроблені печатки в паспортах
Як частина афери, консультант також змінив або фальсифікував печатки про виїзд та в’їзд у країну таким чином, щоб обманом показати, що Чжан прожила в Канаді 600 днів. Костантіно зауважує, що Чжан «зізналася, що зробила серйозну помилку», але вона звернулася з підстав гуманності та співчуття, стверджуючи, що «вона тепер відіграє вирішальну роль у вихованні її трьох маленьких онуків», переїхавши з Барнабі до Ватерлоо, Онтаріо. Але Константіно відхилив її апеляцію, бо «поточна ситуація, коли вся її велика родина живе під одним дахом, – склалася нещодавно». «Протягом майже п’яти років після того, як Чжан отримала постійне проживання, вона віддала перевагу жити далеко від чоловіка та доньки – в Китаї». Позбавляючи Чжан постійного проживання та готуючи розпорядження про її депортацію, Константіно керувався тим, що «Це не була невинна помилка. Вона брала участь у складній шахрайській операції, була в змові з консультантом, і це тривало останні три роки. Апеляцію відхилено».
Випадок другий: Історія фальшивого студента
