Моллі Расселл - про роботу в канабіс-індустрії Канади та про життя в Атлантичній провінції
робота в канабіс індустрії Канади
У нашій рубриці "Нотатки іммігрантів про Канаду", ми спілкуємося з цікавими особистостями, які живуть по всій Канаді. Тут ви будете знайомитися з дивовижними історіями та канадським життям різних людей. Сьогодні ми будемо ставити питання Моллі – 25-річній дівчині з Казахстану, яка вже має кілька років роботи в канадській канабіс індустрії (нагадуємо, що 17 жовтня 2018 р. відбулась офіційна легалізація марихуани в Канаді). Моллі розповість про навчання в канадському коледжі, про те як канабіс допоміг їй впоратися з психічними розладами, про те як вона потрапила до індустрії та що для цього потрібно. Моллі також активно розповідає про свою діяльність у
у своєму Інстаграмі (http://Instagram.com/molly_muffers) та каналі в Телеграм (https://t.me/mollycannada).
Розкажіть про ваш перший досвід відвідування Канади? Що вам сподобалось / не сподобалось? Чим ви займались в Казахстані? Чи були ви задоволені своїм життям?
Вперше в Канаду я приїхала як студентка і туристка у 2010. Це було одразу після 9-го класу, спочатку я думала їхати в коледж туризму в Туреччині, але в останній момент передумала. Тому мама запропонувала варіант мовної школи і Канада здавалася більш оптимальним варіантом.
Я приїхала на 3 тижні. Навчалась у школі ILAC, жила в родині і в домі були ще дві студентки. В перший же день потрапила на ЛГБТ парад – такої свободи ніколи не відчувала. Мене вразило, що всі могли бути самими собою і не засуджували один одного. За три тижні я навіть не розмовляла з сім’єю особливо, було багато емоцій від знайомств і нових вражень. Здавалося, ніби я в кіно.
Через це коли у 2012 році настав час обирати ВУЗ, вибір був на користь Канади.
Я виросла в досить скромній родині і ніколи б не подумала, що колись ми зможемо дозволити мені відправитися в подорож, а тим більше жити тут. Було трохи важко в нашому менталітеті, оскільки у мене досить ліберальні погляди на життя і тому, думаю, в Канаді почуваюся більш комфортно.
Мені було важко відчувати себе частиною суспільства, коли я не говорила казахською, що зменшувало мої шанси на вступ до ВНЗ Казахстану та майбутнє працевлаштування. А також, наявність кількох психічних розладів, які на той момент досить сильно впливали на повсякденне життя, суттєво погіршувалася через відсутність лікування та діагностики в 2010-х.
Родину дуже люблю і сумую. Але завжди відчувала себе білою вороною серед своїх співвітчизників, на жаль. Зараз шкодую, що все так вийшло, але що поробиш. Своєї національності правда більше не соромлюся, раніше казала, що просто з Росії, щоб було менше питань.
Чому кінцевий вибір припав на Канаду?
Безпека. Толерантність. Простота імміграції та доброзичливе ставлення до іммігрантів у порівнянні з тими ж штатами.
Розкажіть детальніше про навчання в канадському коледжі? На кого вчилися і наскільки складно було вчитися? Що вас приємно/неприємно здивувало?
Поступила спочатку на журналістику і була єдиною міжнародною студенткою в програмі. Всі предмети йшли добре окрім Media Writing. Професор вимагав суттєвого прогресу в англійській за тиждень і сказав, що інакше завалить. Він єдиний хто викладав той предмет, а його брати обов’язково для випуску. В результаті, я перевелась на міжнародний бізнес. Це було доволі легко.
Проблема була в моєму психічному стані, що існував + забій мозку за тиждень до перших екзаменів. Це вплинуло на мою підготовку, мені не можна було читати і взагалі якось використовувати мозок. Було складно. Але я здала все на Bs (аналог нашої 4-ки).
Після збитку психічний стан погіршувався. Предмети були легкими, я розуміла все і коли з’являлась на уроках, активно брала участь, і професори помічали, що незважаючи на те, що я там рідко – ставлю правильні запитання. Коледж надавав психолога + доктор на кампусі бачився зі мною щотижня, і я приймала таблетки + я займалася терапією самостійно і тоді почала приймати канабіс. Також приємно здивувало, що вони були розуміючими стосовно мого здоров’я.
Неприємно здивували ціни на навчальні приналежності, а точніше підручники. Легко накидаєте зверху $2000/семестр. Не знаю, чому досі це норма.
Мій досвід: якщо вам хочеться отримати знання – можна вичавити 150% з вашого часу в коледжі. Якщо просто хочете скласти предмети на мінімально-прохідний бал, щоб отримати робочу візу – це теж в принципі можна зробити без особливих зусиль.
Наскільки складно було поєднувати роботу й навчання? Розкажіть детальніше про ваш робочий досвід: які посади, як проходили співбесіди тощо.
Досить складно. Але на роботу під час навчання на те й встановлюють ліміт 20 годин на тиждень. З цієї причини, коли я складала розклад, я завантажувала уроками 2-3 дні на тиждень, щоб мати більше робочого часу для пошуку роботи. У Торонто божевільна конкуренція. Ніхто не буде підлаштовуватися під вас, адже на кожну позицію як мінімум 10 інших людей можуть прийти.
Без досвіду роботи в Канаді та рекомендацій місцевих, знайти роботу вище початкового рівня було практично неможливо.
Пошук роботи полягав у відправленні резюме у всі компанії підряд, щонайменше 10 на день розсилала. Зайняло це приблизно 3 місяці. Також були роботи, які не склалися, або ж з оплатою були проблеми, або з графіком. Я працювала в Smoke’s Poutinerie
(місцеве кафе) 2 роки по вечорам. Після першого року навчання батьки лише оплачували вартість навчання. Все інше я платила сама – рахунки та проживання.
У 2015 також почала підробляти моделлю.
Наскільки сильно вам подобалося життя в Торонто? Які плюси та мінуси ви б відзначили?
Я люблю Торонто, але місто за останні 7 років стало безумовно дорогим для проживання. Від зростання цін і постійної зайнятості (більшість людей працюють на 2-3 роботах, щоб дозволити собі жити) лише погіршується ментальне здоров’я. Я відчувала себе як білка в колесі в якийсь момент. Я також тікала від аб’юзивного хлопця в 2015-му, тоді взагалі ледь не опинилася на межі бездомності.
Серед переваг: багатокультурність, різні заходи та розваги, толерантність дуже розвинена.
У 2016 році, канабіс індустрія не була легалізована в Канаді. Як вам вдалося влаштуватися в торонтський диспенсер? На яку позицію?
У Ванкувері
ці диспансери існували досить довгий час без яких-небудь проблем з поліцією. У Торонто наш був одним з перших, відкритих публіці. Ми перевіряли вік (19+) і платили всі податки. Перші три місяці були абсолютно без казусів.
Якщо чесно, спочатку я не зовсім розуміла легальність роботи. Але я платила податки + ми платили податок на продукт також. CRA взяли ці гроші. Це так звана «сіра» зона легалайзу.
Я була budtender (бариста за прилавком із канабісом). До кожного пацієнта намагалася знайти індивідуальний підхід і сорт, який допоможе їм. За продажами я була в трійці вищих серед працівників на обох берегах.
Але це була однією з кращих робіт. В деталі вдаватися не можу, але я багато чому навчилася тоді і робота зв’язала нас з чоловіком.
Які були вимоги для того, щоб влаштуватися budtenderом? Чи був тест на знання продукту чи ж вам провели якийсь тренінг?
Нас наймали через зовнішність. Всі милі дівчата-офіціантки з кращих барів та ресторанів даунтауну приваблювалися туди.
Мій чоловік тренував усіх на будь-які надходжувані продукти на кшталт edibles (продукти з канабісом, які можна їсти типу печива, мармеладу) and topicals (креми, мазі, лосьйони з додаванням канабіса), багато чого я вивчала сама поза роботою.
Все звичайно залежить від людини. Можна бути як я і захоплено розповідати та намагатися знайти індивідуальний підхід і застосування, а можна просто ставитися до цього як до чергової роботи та байдужим радити все підряд. Бачила обидва типажі і зараз у магазинах.
Чому ви вирішили піти саме у цю індустрію? Не боялись втратити статус в Канаді, оскільки індустрія була нелегальною?
Канабіс врятував моє життя. Допоміг замінити багато фармацевтичні препарати. Диспансери існували в першу чергу для пацієнтів. Якщо вони замовляли у постачальників державних, іноді не мали доступу до їхнього лікування місяцями. У когось просто немає місяців, щоб просто чекати.
Я бачила людей з хронічними хворобами, які приходили і були раді, що є хоч якийсь спосіб полегшити біль. Я бачила, як вони ставали краще. До того ж, я все ж платила податки і сподівалася, що все буде добре, я була щаслива працювати по 10 годин.
Коли почались рейди через 4 місяці, я звільнилася, щоб не ризикувати, і чоловік звільнився через пару місяців після.
Звичайно, я не мала прямої вигоди від бізнесу. Вся відповідальність на роботодавці. Мене оштрафували за те що я працювала в місці, котре було поза зонінгом. Але адвокати компанії все сплатили і справу закрито. Жодної кримінальної діяльності я не вчиняла і нічого не пішло до історії.
Як вам в підсумку вдалося отримати статус постійного мешканця в Канаді?
Отримала ПМЖ за програмою Sponsorship of spouse living inside Canada. З чоловіком ми разом з березня 2016, а подали заяву в січні 2019. Доволі легкий був процес, потрібно було просто зібрати всю нашу історію за три роки та надати всі потрібні докази і документи.
Чоловік канадець – не говорить по-російськи.
Нагадуємо, що нещодавно, спільно з сайтом RUS Date ми запустили новий сервіс знайомств в Канаді серед російськомовних жителів! Ви зможете спілкуватися та знайомитись з цікавими людьми, а також можливо знайти своє кохання серед російськомовних жителів, які проживають в Канаді. Вже приєдналося понад 3000 людей. Приєднуйтесь за посиланням –
Чи потрібна робоча ліцензія для того, щоб влаштуватися техніком (гровером)? Що вимагає роботодавець для даної позиції?
Якоїсь офіційної комерційної ліцензії саме для працівників не існує. На даний момент у сфері дуже мало кадрів з реальними знаннями та досвідом. Але проблема в тому, що досвід з чорного ринку не є в пошані. А досвід з овочами/фруктами не завжди можливо транслювати у вирощування канабісу, але принаймні це досвід на виробництві.
Зарплата у техніків (робітників) досить маленька. $14-15/год. Робота вимагає фізичну працю також. Не всім підійде + працювати в спекотній температурі та вологому середовищі, іноді зі спец. одягом.
Щоб отримати позицію супервайзера і вище потрібно мати відповідну освіту або багаж знань. Можна дуже швидко визначити, чи людина вирощувала щось, або просто все на словах.
Найкраще шукати роботу через рекрутерів та знайомих. 99% знаходять позиції так, а не подаючи онлайн.
Звісно, щоб клеїти стікери на банки та мити підлоги та горщики диплом не потрібен.
Також, для працевлаштування, крім кваліфікацій, потрібна довідка про несудимість від RCMP (канадської поліції).
Чому ви вирішили переїхати до Нью-Брансвіку? Чи не було подібних пропозицій щодо роботи в Онтаріо? Як проходило співбесіда в нову компанію?
Співвідношення зарплатні до вартості життя було оптимальнішим. В Онтаріо на подібних виробництвах платять дуже мало. Пропозиції роботи були по всій країні, але дана була цікавіша. Мабуть найбільше виробництво з вирощування канабіса всередині в Північній Америці. Робота конфіденційна, тому мало можу сказати.
У чоловіка понад 14 років досвіду вирощування у комерційних та особистих масштабах. Передусім зацікавлені були в ньому, я спочатку почала працювати техніком. За 6 місяців просунулася до Team Lead (лідера команди з виробництва канабісу) і зараз по суті виконую роботу супервайзера.
Як найкраще шукати роботодавця в даній індустрії? Чи є якийсь дефіцит у працівниках чи навпаки?
Роботу в команді культивації отримати важко, якщо ніхто з вами не працював у комерційному виробництві. Якщо є досвід хоча б вирощування фруктів або овочів – це вже щось.
На виробництві правда є чимало позицій – від прибиральників до упаковщиків, контроль якості і інших відділів.
Зараз більшість великих компаній втрачають гроші. Починають відкриватися і отримувати ліцензії мікро-ферми, але вони, в свою чергу, зараз наймають тих у кого досвід із великими виробниками.
Краще всього знайти рекрутерів і вже з ними визначити які ваші сильні сторони та які є варіанти.
Часто ви зустрічаєте російськомовних працівників у канабіс-індустрії?
Не зустрічала ще жодного.
Яке жити в канадській глибинці після Торонто?
Найважче жити в районі, де домінує французька, а також люди говорять на діалектному Acadian French. Це французька часів Наполеона. Жодних підручників, щоб вивчити, немає. (
Нагадаємо, що Нью-Брансвік є єдиною двомовною провінцією в Канаді
).
Північ відстає на роки 10-15 від розвитку решти провінції. Наприклад тут лише нещодавно почали програму сортування на переробку і то, не у всіх містечках є регулярний збір сміття.
Важко подружитися з місцевими – тут і так дефіцит роботи. Тут більше половини населення на допомогах по безробіттю і багато проблем з наркотиками. Ті, хто можуть працювати, не люблять приїжджих. Тут все ще вживають расові образи, абсолютно не соромлячись на публіці. Для мене це було шоком після 6 років у Торонто.
Спокійне життя я люблю, але сукупність клімату, економіки і контингенту тут не влаштовують.
Багато хто зараз розглядають
пілотну атлантичну програму
для переїзду в Канаду, але даних про життя в атлантичних провінціях практично немає. Розкажіть як вам живеться в Нью-Брансвіку. Що подобається / не подобається? Плануєте ви там залишатися на постійній основі чи це тільки тимчасово?
Тут дуже мало населення, менше вакансій і молодь уся постійно виїжджає на західний берег. Якщо ви не представник європейської раси, то цілком можливо, що вам будуть не раді. Знання французької дуже допоможе.
Також, екологія та нестача спеціалістів медичних мене не влаштовує. У мене розвинулася астма тут. А найближчий більш-менш госпіталь у 4,5 години їзди.
Для мене, це місце завжди було і залишається тимчасовою сходинкою у житті. Це крутий досвід і допоміг мені зрозуміти, що мені потрібно для довгострокового терміну.
Наскільки канабіс-індустрія популярна на ваш погляд?
Для Канади це було природнім перебігом подій. Тут канабіс вирощують та вживають вже давним-давно, і значна кількість населення курило регулярно до легалізації.
У 2013 навіть практично кожен другий людина, кого зустрічала, курили принаймні раз на місяць.
У промисловості є маса можливостей у різних сферах, але головне знайти компанію, в яку ви дійсно вірите. Роботодавець все ж вирішує. Капіталізм і в канабіс індустрії буде деструктивним.
Які ваші подальші плани?
Отримання громадянства, діти та подальший ріст у кар’єрі культивування канабісу. Планую отримати освіту в сфері Horticulture (городництво, садівництво). А там вже може і половина світу легалізує канабіс.
Що б ви порадили майбутнім іммігрантам?
Канада країна можливостей. Але якщо вам є що втрачати на Батьківщині, не все може бути так, як ви уявляли. Якщо є можливість – відвідайте спочатку як турист.
Якщо ви плануєте роботу у сфері канабісу – будь ласка, будьте законослухняні. Це дуже важливо. Немає сенсу ризикувати заради кущика вдома в СНД.
Будьте добрими до інших іммігрантів – ми всі приїхали сюди за кращим життям. Ніхто не гірший і не кращий, в усіх нас різні історії. Не судіть людей.
Ті, хто справді приїхали знайти себе та побудувати нове життя, я думаю, мають відмінний шанс. Як кажуть – залишайтесь вірними собі та добрими до інших.
Задати додаткові питання Моллі можна в Інстаграмі.
посилання
) або на її телеграм-каналі
за цим посиланням
.
Від редакції: Якщо ви хочете поділитися своєю історією імміграції до Канади і потрапити в нашу рубрику, пишіть нам на пошту
Читайте всі випуски нашої рубрики "Замітки іммігрантів про Канаду"
за цим посиланням
