Канада втрачає найкращих: чому виїжджають «зіркові» іммігранти
Канада може втратити помітну частку фахівців, яких сама ж так активно переманює. Новий аналіз показує: що вища освіта та кваліфікація іммігранта, то більша ймовірність, що він поїде — і найчастіше це відбувається в перші роки після переїзду.
18 листопада 2025 року в Торонто Інститут канадського громадянства (Institute for Canadian Citizenship, ICC) разом із Conference Board of Canada представив доповідь «The Leaky Bucket 2025: Retention Challenges in Highly Skilled Immigrants and In-Demand Occupations». Це третє дослідження в серії Leaky Bucket, зібране на основі даних за 40 років. Його головний висновок звучить тривожно: кожен п’ятий іммігрант залишає Канаду протягом 25 років після отримання статусу, а найпомітніший «відтік» припадає приблизно на п’ятий рік після прибуття.
Генеральний директор ICC Даніель Бернхард підкреслює: країні вигідно, коли талановиті люди обирають Канаду не як проміжну зупинку, а як місце для життя і кар’єри. Однак реальність, за його словами, дедалі частіше виглядає інакше. Інженери, медики, науковці та керівники високого рівня — саме ті, кого Канада особливо потребує, — нерідко пакують валізи раніше, ніж встигають повною мірою інтегруватися в економіку та науково-технологічне середовище країни.
Як зазначає Institute for Canadian Citizenship, ймовірність від’їзду безпосередньо пов’язана з рівнем освіти. Іммігранти з докторським ступенем залишають Канаду майже вдвічі частіше, ніж власники ступеня бакалавра. А в перші п’ять років після приїзду висококваліфіковані працівники виїжджають у два рази частіше, ніж низькокваліфіковані.
Окремий фокус доповіді — професії, де зайнятість зростає найшвидше і попит на людей особливо гострий. Саме там утримання виявилося найслабшим. Найвищі показники від’їзду дослідники фіксують у менеджерів у сфері бізнесу та фінансів, ІКТ-спеціалістів, інженерів, а також керівників у галузі архітектури.
З грошима зв’язок теж прямий. Автори описують просту закономірність: чим краще зростають доходи після переїзду, тим вищі шанси, що людина залишиться. І навпаки — слабка динаміка заробітку помітно підвищує ймовірність від’їзду. У групі іммігрантів з докторським ступенем ті, чиї доходи майже не збільшуються, виїжджають майже втричі частіше порівняно з тими, у кого заробіток зростає в міру життя в Канаді.
Планируете иммиграцию в Канаду в 2026 году? Оцените свои шансы уже сейчас — разбор актуальных программ, реальных сроков и персонального плана действий на первой консультации после заполнения этой формы
За регіонами картина неоднакова. Найбільші складнощі з утриманням — в Атлантичній Канаді: звідти виїжджають частіше, ніж з будь-якого іншого регіону країни. При цьому, як зазначається у звіті, більшість тих, хто виїжджає, залишають саме ту провінцію, де вони спочатку «приземлилися», так і не спробувавши переїхати в інші частини Канади.
Зрештою, вважають автори, імміграційна система Канади непогано справляється із завданням залучення талантів, але помітно гірше — з тим, щоб утримати їх надовго. На тлі стабілізації імміграційних рівнів і старіння населення від’їзд висококваліфікованих новоприбулих загрожує відчутними наслідками: від уповільнення економічного зростання й послаблення інновацій до дефіциту працівників у ключових галузях.
Бернхард називає те, що відбувається, «історією глибокої саморуйнівності». За його словами, скорочувати імміграцію за умов падіння утримання — це все одно що продовжувати «наливати воду в те саме протікаюче відро»: коли виїжджають найсильніші кандидати, потреби країни нікуди не зникають.
Автори доповіді закликають до національної стратегії утримання іммігрантів — щоб люди, яких Канада так наполегливо запрошує, справді залишалися. Серед пропозицій: єдина федеральна рамка моніторингу утримання з чіткими показниками та цілями; оновлення програм адаптації з акцентом на інтеграцію саме висококваліфікованих фахівців — включно з реформою ліцензування, поліпшенням «бриджинг»-механізмів та ініціативами, що посилюють відчуття приналежності; адресні заходи для сфер із високим попитом (охорона здоров’я, будівництво, ІКТ); а також нові інструменти для роботодавців, щоб створювати більш дружні та перспективні робочі місця, де новачкам простіше зростати й не шукати кращої долі за межами країни.
