Католицька лікарня в Канаді відмовилася допомагати пацієнтці померти — тепер втрутився суд

У понеділок Верховний суд Британської Колумбії розпочинає розгляд, який може змінити правила для десятків релігійних лікарень по всій Канаді. Суду належить відповісти на принципове питання: чи мають право установи, що фінансуються з бюджету, забороняти медичну допомогу при вмиранні (MAID) у себе та направляти пацієнтів в інші місця.
Позов подали Dying With Dignity Canada та батьки Сем О’Ніл — жінки, яку, як стверджується в заяві, фактично змусили залишити лікарню у Ванкувері, щоб отримати MAID. Позивачі вважають, що така практика порушує Канадську хартію прав і свобод.
Самій О’Ніл було 34 роки. У березні 2023-го вона потрапила до ванкуверської лікарні St. Paul’s із найсильнішими болями: у неї був рак шийки матки IV стадії, метастази — в кістки та легені. О’Ніл пройшла всі необхідні оцінки й отримала офіційне схвалення на MAID (асистована смерть або евтаназія). Але St. Paul’s керується католицькою організацією, яка не допускає асистованої смерті у своїх стінах. У результаті пацієнтку перевезли до іншого закладу, де процедуру погодилися провести.
Сім’я та друзі О’Ніл у матеріалах суду описують останні години її життя як болісні. За їхніми словами, вона не хотіла залишати палату, біль був нестерпним. Перед перевезенням її довелося повністю седувати — і свідомість вона вже не відновила. У позові йдеться, що транспортування «спричинило та посилило кричущі фізичні й психологічні страждання пані О’Ніл і позбавило її гідної смерті», зокрема можливості попрощатися з близькими.
Генеральна директорка Dying With Dignity Canada Хелен Лонг наполягає: свобода совісті — це право людей, а не організацій. За її словами, лікарні як інституції не можуть посилатися на «совість», щоб обмежувати доступ до законної медичної допомоги, особливо якщо йдеться про систему, оплачувану платниками податків.
Професорка права Оттавського університету Дафні Гілберт, яка брала участь у запуску справи, підкреслює іншу лінію аргументації: держава має залишатися нейтральною в релігійних питаннях, а секуляризм — конституційний принцип. З її точки зору, ситуація, за якої католицьке керівництво і, зокрема, архієпископ Ванкувера фактично визначає перелік послуг у публічно фінансованій лікарні, погано узгоджується зі світським устроєм суспільного життя.
Відповідачами у справі виступають міністерство охорони здоров’я Британської Колумбії, Vancouver Coastal Health Authority та Providence Health Care — структура, що керує St. Paul’s і ще 17 медичними установами, включно з хоспісами та будинками тривалого догляду. Чинна провінційна політика щодо MAID допускає, що релігійні оператори можуть відмовитися від надання цієї послуги у своїх закладах.
Providence Health відмовилася обговорювати конкретну справу, обмежившись загальним коментарем: організація дотримується «давньої моральної традиції співчутливої допомоги, яка не продовжує вмирання і не прискорює смерть», виходячи з уявлень про святість життя та гідність людини. Vancouver Coastal Health і міністерство охорони здоров’я на запити до публікації не відповіли.

У своїй заяві захисту Providence Health стверджує, що не блокує доступ пацієнтів до MAID, а лише організовує переведення — іноді навіть в окрему кімнату в тій самій будівлі. Крім того, організація вказує: частина пацієнтів, навпаки, віддає перевагу залишатися в установі, де MAID не проводиться.
Судові документи містять і статистику. З моменту легалізації MAID у 2016 році в системі Vancouver Coastal Health цією допомогою скористалися 3 397 осіб. З 2023 року 122 пацієнтів перевели з релігійних установ для проведення процедури, з них 49 — у «прилеглий простір». Дані Health Canada за 2024 рік показують: 349 людей, які померли з медичною допомогою в Канаді, спочатку були переведені з установи через її внутрішні правила.
Позивачі кажуть, що за цифрами ховається значно жорсткіша реальність: деяких людей просто неможливо перевезти через важкий стан, а інколи відповідного місця не знаходять вчасно. Як повідомляє CTV News, у позові також зазначається, що стаття 2 Хартії, яка захищає свободу совісті та релігії, водночас «не дозволяє державі примушувати людей здійснювати або утримуватися від законних дій через релігійне значення цих дій для інших». За версією позивачів, страждають і права лікарів, і права провайдерів MAID: їх змушують організовувати переведення «з метою дотримання та реалізації релігійних переконань інших людей».
Providence Health заперечує: стаття 2 Хартії, на їхню думку, захищає і організацію — від примушування надавати послуги, що суперечать «глибоко і щиро поділюваним переконанням». Крім того, Providence наполягає, що сама по собі її позиція не підпадає під дію Хартії, тому що документ «пов’язує лише дії урядів».
До справи мають намір вступити інтервентори — серед них Canadian Civil Liberties Association, B.C. Humanist Association, Canadian Centre for Christian Charities, Canadian Physicians for Life та Christian Legal Fellowship.
На заслуховування доказів суд відвів чотири тижні, додаткові аргументи планують розглянути у квітні. Дафні Гілберт очікує, що яке б рішення не ухвалили, його будуть оскаржувати аж до Верховного суду Канади. За її словами, найвища інстанція країни досі не поставила крапку в питанні про те, чи існує «інституційна свобода релігії та совісті», хоча в судовій практиці ця тема вже порушувалася.
Якщо позивачі виграють, наслідки можуть бути масштабними: йдеться про понад сотню релігійних медичних закладів, що фінансуються з державних коштів, по всій Канаді. На думку Гілберт, такий вердикт здатен вплинути не лише на доступ до MAID, а й на те, як у цих закладах вирішуватимуться питання абортів і контрацепції.