Смертельний радон: чому старі норми Канади більше не вчать?

Канадські вчені та фахівці з громадського здоров’я все наполегливіше закликають переглянути національні рекомендації для зменшення ризику виникнення раку легень. На їхню думку, чинний «поріг дій», обумовлений у рекомендаціях — 200 бекерелів на кубічний метр (Бк/м³) — залишає без захисту багатьох людей — тих, хто живе за рівнів, вищих за орієнтир Всесвітньої організації охорони здоров’я.

Мешканка Оттави Морін Хейз перевірила свій будинок на радон трохи більше року тому й побачила результат 114 Бк/м³. За канадськими правилами це помітно нижче рівня, за якого зазвичай радять викликати фахівців і робити дороговартісну систему зниження радону. Але незабаром Хейз з’ясувала, що канадський орієнтир удвічі вищий за рівень, до якого закликає ВООЗ, і вирішила продовжити вимірювання. З часом показники в її будинку піднімалися до 180 Бк/м³ і вище — усе ще «нижче порога» для Канади, але вже вище того, що ВООЗ вважає цільовим рівнем.

Для Хейз це виглядало дивно: держава дає рекомендації, але вони помітно розходяться з міжнародними. Після матеріалу про радон на CBC жінка все ж встановила систему зниження радону приблизно за три тисячі доларів, щоб зменшити концентрацію газу і, як вона каже, не грати в рулетку з ризиком раку легень.

Радон — невидимий радіоактивний газ. За тривалого впливу він підвищує ризик раку легень. Канадське керівництво щодо радону востаннє оновлювали у 2007 році — тоді поріг знизили до 200 Бк/м³ з попередніх 800. У Health Canada зараз заявляють, що змінювати рівень не планують. Там пояснюють це тим, що в країні занадто мало людей узагалі тестують житло на радон, тому головний пріоритет — підвищити обізнаність і спонукати домогосподарства почати вимірювання, а не сперечатися про цифру «рівня дій».

Однак Ліза Гю, дослідниця політики охорони здоров’я та національна менеджерка з питань політики Фонду Девіда Судзукі, вважає, що нинішній стандарт «не захищає канадців», які живуть у будівлях із концентраціями вищими за той рівень, який ВООЗ пропонує як орієнтир. Вищий поріг, за її словами, дає людям хибне відчуття безпеки й відкладає рішення, хоча зниження орієнтира могло б принести цілком вимірювану користь для здоров’я.

У доповіді ВООЗ, підготовленій після міжнародного проєкту з радону, країнам рекомендують прагнути до національного рівня 100 Бк/м³, а якщо це важко реалізувати — не перевищувати 300 Бк/м³. Там само наведено об’єднані дані по більш ніж десятку європейських країн: ризик раку легень зростає приблизно лінійно й збільшується на 16% на кожні додаткові 100 Бк/м³ радону в будинку.

Логіка у дослідників проста: якщо заохочувати зниження радону до нижчих значень, вдасться запобігти більшій кількості випадків раку легень. У Канаді це й надалі найсмертоносніший вид раку: приблизно 30 тисяч діагнозів на рік і майже 20 тисяч смертей. За оцінками, радон пов’язаний приблизно з трьома тисячами цих смертей — це друга за значущістю причина раку легень після куріння.

Одна канадська наукова оцінка, опублікована понад десять років тому, показувала: навіть за чинної рекомендації можна було б рятувати понад 900 життів щорічно, якби всі будинки з рівнями вище порога знижували концентрацію радону до сильно розбавленого «вуличного» рівня. Автори також підрахували, що ще близько 700 життів на рік можна було б зберегти додатково, якби заходи вживалися в усіх будинках, які перевищують орієнтир ВООЗ.

Як повідомляє CBC News, дані загальноканадського дослідження 2024 Cross Canada Radon Survey припускають, що 20% окремо розташованих будинків можуть мати рівні радону вище 200 Бк/м³, а ще 26% — у діапазоні 100–199 Бк/м³. Простіше кажучи, майже половина таких будинків потенційно перевищує цільовий орієнтир ВООЗ у 100 Бк/м³. Підвищені значення при цьому трапляються і в інших типах житла.

Токсикологиня та доцентка Університету Саймона Фрейзера Енн-Марі Нікол пояснює: рівень 200 Бк/м³ обирали в період, коли не було впевненості, що технології дозволяють стабільно й надійно знижувати показники нижче. Зараз, каже вона, ситуація інша. Health Canada визнає: сучасні заходи зі зниження радону за правильного виконання здатні зменшити концентрацію газу більш ніж на 80%. Якщо це стало реальністю, у держави з’являється вагома підстава повернутися до цього питання і встановити орієнтир у 100 Бк/м³, вважає Нікол.

Зазвичай система зниження радону виглядає так: трубу виводять з-під фундаментної плити й встановлюють вентилятор, який витягує газ назовні, не даючи йому накопичуватися в будинку. Паралельно наприкінці грудня опублікували оновлення Національного будівельного кодексу: воно вимагає, щоб нові будинки оснащувалися пасивним «радоновим стояком» — конструкцією на кшталт димоходу, яка допомагає знижувати накопичення радону. Однак щоб правило запрацювало, його ще мають ухвалити провінції.

У Health Canada підкреслюють: «безпечного рівня» радону не існує, і знижувати його концентрацію варто «настільки, наскільки можливо». Але відомство також нагадує: рекомендації враховують не лише зниження ризику, а й соціально-економічну реальність — тому що платити за роботи найчастіше доводиться домовласникам.

А платити справді недешево. За даними CBC, встановлення системи нерідко коштує від двох до п’яти тисяч доларів, а іноді й помітно більше. Федеральних грантів, які компенсували б ці витрати, немає. Натомість — розрізнені програми від провінцій і некомерційних організацій, але в більшості випадків люди платять зі своєї кишені.

Нікол окремо підкреслює, що без підтримки сімей із низькими доходами розмова про зниження порога залишиться теорією. Багато таких сімей і так беруть участь у програмах енергоефективності — герметизація, утеплення, заміна вікон і дверей. Парадокс у тому, що ці поліпшення можуть сильніше утримувати радон усередині приміщень.

Є ще один аргумент «за дані, перш ніж змінювати правила». Дослідник радону Аарон Гударзі з Університету Калгарі нагадує: поріг 200 Бк/м³ формувався в епоху «винятково чистого повітря», але тепер умови змінюються через клімат і все частіший дим від лісових пожеж. Його команда вивчає вплив радону на людей, а на наступному етапі відстежуватиме якість повітря в приміщеннях, щоб оцінити внесок пожеж.

За словами Гударзі, радон, схоже, «подорожує» на частинках диму — чи то дим від лісових пожеж, чи сигарет. Що «брудніше» повітря, то вища доза радону, яка зрештою потрапляє в легені. Учений очікує, що з урахуванням диму, не пов’язаного з курінням, ризики виявляться вищими. Але він підкреслює: спочатку потрібно зібрати точні дані — і вже на їхній основі вести розмову про те, який поріг справді має стати канадським стандартом.