У Канаді назрівається рішення, здатне вплинути на безпеку країни.

Суперечки про майбутні винищувачі та підводні човни для Канадських збройних сил цього року дедалі більше нагадували спортивне змагання: в мережі розбирали кожну характеристику, а прихильність до певних моделей часто перетворювалася на фанатизм. Та за гучними дебатами про те, що краще — F-35 чи Gripen, або який підводний човен варто купити, фактично губляться ключові питання, від яких залежить обороноздатність країни.

Канада готується інвестувати майже 82 мільярди доларів у модернізацію армії та оборонної промисловості, однак досі не дала відповіді на два базові запитання: яку саме роль мають відігравати Збройні сили у дедалі непередбачуванішому світі, та яку частину озброєння країна повинна виробляти самостійно, щоб гарантувати стратегічну незалежність?

Уряд стверджує, що нова оборонна політика окреслює ці пріоритети, а оборонно-промислова стратегія буде представлена найближчими тижнями. Втім, за останні десятиліття Оттава неодноразово презентувала амбітні плани, які так і не реалізовувалися через фінансові обмеження чи брак політичної волі — особливо після завершення холодної війни.

Експерти наголошують, що Канаді давно бракує довгострокового стратегічного підходу. Питання безпеки Арктики — підсилені подіями у Східній Європі — вимагають глибшого аналізу: від підготовки військ і модернізації інфраструктури до розвідки та оперативного планування. На їхню думку, саме Арктика може стати основою для переосмислення майбутньої моделі оборони.

Такий підхід здатен переорієнтувати й теперішні дискусії — зокрема щодо змішаного парку винищувачів. Аналогічно і дебати про підводні човни виходять далеко за межі вибору між двома іноземними пропозиціями. Хоча Канада нині розглядає варіанти Південної Кореї та Німеччини, питання про те, чи варто країні відродити власне виробництво субмарин, поки не звучить на політичному рівні. Це контрастує з успішним досвідом у створенні есмінців та інших надводних кораблів.

Міністр оборони Девід Макгінті наполягає, що підводні човни потрібні якнайшвидше, а створення промислової бази зайняло б десятиліття. Командувач ВМС Ангус Топші додає, що Канада не має верфей, здатних будувати такі судна, а підтримувати галузь без постійного замовлення вкрай складно. Для порівняння — Японія утримує власну підводну промисловість, маючи флот із 22 човнів.

Попри це, дискусія про внутрішнє виробництво набирає обертів. Німеччина вже запропонувала Канаді партнерство, подібне до того, що колись допомогло Південній Кореї створити сильну суднобудівну індустрію. Південнокорейські експерти нагадують: країна пішла цим шляхом після того, як США заговорили про можливе скорочення військової присутності на півострові.

Канада також має вагомий історичний досвід. Під час Другої світової війни країна за кілька років створила з нуля потужну оборонну індустрію, яка випускала десятки тисяч літаків, сотні кораблів та величезну кількість техніки.

Сьогодні перед країною стоїть подібне стратегічне питання: які елементи оборонної системи мають перебувати під повним національним контролем і які рішення гарантують Канаді безпеку на десятиліття вперед.