Шлях до інтеграції у кожного свій або як жартують йоги

Процес інтеграції у всіх проходить по-різному. Комусь потрібен час, комусь допомагає наполеглива праця, а комусь і зовсім квінтесенцію людського життя – любов – подавай!
Мені найбільше допомагає, коли цікаво, коли очі горять. Скажімо коротко, я записалася на йогу у Монреалі. В кінці заняття лежу на своєму килимку посеред студії для таких же любителів скрутити з тіла фігуру. Йожно висловлюючись, асану. Вчителька притемнила світло, увімкнула релакс музику зі звуками природи та зачаровуючим голосом розповідає, як нам усім добре, спокійно, вдих носом – видих ротом. Я, донька військового, чесно намагаюся, як і наказанo, ні про що не думати. Але думка про те, що чоловік у дальньому куточку зали швидше ходить заради естетичного задоволення, аніж для пози “Черепаха з собачкою в гостях у змії”, не полишає голову.
Ще б пак! Куди не глянь! То в пишногруду душу викладачки погляд впирається, поки та, присівши, намагається у позі журавля тримати коліна на ліктях. То в близькогорбаті пружні п’яті точки, завмерлі в “собаці мордою вниз”. Точніше опису пози не придумаєш. Йоги люблять точність формулювань. Ось є ж рай для чоловіків на землі! І це свій килимок у далекому куточку студії йоги. Райський острівець. Ще б без асан… І пивка замість чаю в кінці заняття… Раптом мої, істинно медитативні, думки перериває питання викладача: “Вам на якій мові зручніше, англійською чи французькою?” Як же, помедитуєш тут! На хвилиночку розслабився, відволікся від перекладу з французької, і вже замість гордої пози воїна, заявленої викладачем, у позі трикутника застряг. Не розгубившись, відповідаю, мовляв, українську віддаю перевагу. Обидві сміємося, вона жартує, що, на жаль, нічим не може поки допомогти. Про себе ж зауважую по світінні очей з далекого куточка, що поза трикутника явно в фаворитах у чоловіка 🙂 І тут викладач не витримує: “Люди, мене хоч хтось слухає? Користі, що я кажу, раз ви все механічно повторюєте за людиною, яка першою зробила зовсім іншу асану.” Ну не змогла я утриматися від жарту: “Так тут усі українську мову віддають перевагу!”
Ми всі сміялися, хоч і важко в позі стільця. А я відзначила для себе, що відчуття гумору допомагає і в інтеграції, і в блискучому побудові фрази на вивчаємій мові. Жартуйте, панове! Вчіться весело! І нехай буде з Вами поза зв’язаного кута! P.S. Всі назви поз дійсно існують.

Від редакції:
Дорогі читачі, у нас на сайті ви маєте можливість завести свій ексклюзивний блог на будь-яку тему, пов’язану з Канадою. Якщо ви зацікавлені, то напишіть нам на [email protected]
Інші блоги про Канаду доступні за цим посиланням