Валентина Горбата - перший сертифікований російськомовний травник у Канаді

У нашій рубриці “Нотатки іммігрантів про Канаду”, ми будемо спілкуватися з цікавими особистостями, які проживають по всій Канаді. Тут ви будете знайомитися з дивовижними історіями та канадським життям різних людей. Сьогодні ми будемо ставити питання лікарю та єдиному, на сьогоднішній день, сертифікованому російськомовному травнику в Канаді – Валентині Горбатій.
Розкажіть про себе, чим ви займаєтеся в житті? У якій індустрії ви працюєте?
Я лікар, і основне моє заняття, звісно, це лікування хворих. Люблю читати, особливо на медичну тематику, рада кожному новому відкриттю в медицині. В Канаді я отримала вищу освіту фітотерапевта і зараз у мені поєднуються обидві освіти: звичайний лікар і травник. Дуже люблю природу, квіти, музику; і ще я великий фанат затишку вдома. Я навіть одного разу мила золото в річці, і каталася на «банані» на озері Оканаган. Люблю поезію і сама пишу вірші. Люблю співати і раніше завжди співала в народних ансамблях. Люблю в’язати спицями. На жаль, на багато, що я любила раніше, сьогодні немає часу. Завжди любила і люблю спілкуватися з літніми людьми. Вони мої вчителі, і наставники, в них дуже багато того, що ми втрачаємо в наш час. Можливо тому серед моїх друзів є чимало людей, які набагато старші за мене. І можливо саме тому, волею долі я і приїхала в Канаду, як Care giver.
У якій галузі ви працюєте?
Я працюю в галузі народної медицини, що належить до Medical/Health

Наскільки ця галузь затребувана на ваш погляд?
Це просто незаслужено забута стара медицина. Такою, як ми маємо сьогодні, медицина стала не так уже давно. Сьогодні дуже популярним стає повернення до всього натурального. Тому фітотерапія поступово стає затребуваною. Нерідко буває, що людям відмовляють у лікуванні, призначають ліки з множинством побічних ефектів, або ж просто кажуть, що хвороба не лікується. Ось ці люди часто і стають моїми пацієнтами. А багато хто взагалі віддає перевагу лише народній медицині. Взагалі фітотерапія – це медицина майбутнього, і сьогодні ведеться безліч наукових досліджень у галузі траволікування. Багато хвороб, що не мають конкретного лікування в сучасній медицині, можуть успішно лікуватися трав’яними препаратами. Взагалі то, професія фітотерапевта дуже давня. Знаменитий філософ, вчений і лікар Авіценна багато багато років тому сказав: «У лікаря є тільки три засоби у боротьбі з хворобою: слово, рослина і ніж». Ось перші два засоби у мене є!
Як ви обирали країну для проживання? Чи було це свідомий вибір чи так склалася доля?
Країну для проживання обрав наш старший син, йому подобалась Канада. Він же і знайшов російськомовного адвоката у Канаді, який і займався нашою еміграцією.

Чому ви обрали Ванкувер?
За програмою “Live in caregiver” я потрапила в Mississauga (Онтаріо), де прожила 3 роки, вчила в школі англійську та закінчила онлайн річний курс “Chartered Herbalist” at Dominion Herbal College. Мій коледж знаходився у Ванкувері, тому для продовження навчання, а також за порадою наших дітей, я переїхала сюди. Я була в захваті від ванкуверської краси! Тут я знаходила куточки до болю нагадуючі мені рідну землю, і в перший день мого перебування тут я сказала: “Хочу тут жити!!!”
Ви іммігрували самі чи з сім’єю? Зіткнулися ви з труднощами?
Я приїхала до Канади одна, у 2009 році. В той час за програмою “Live in caregiver”, потрібно було 2 роки працювати за контрактом, потім подавати документи на ПМП для себе і сім’ї та через 6 міс вже зустрічати рідних тут. Взагалі, я розраховувала через 2.5 року забрати сім’ю. Але раптом все змінилося, еміграція за цією програмою була «заморожена», в результаті мої рідні приїхали сюди лише у 2015 році. Майже 6 років я була тут одна… це був найважчий час у моєму житті…
Наскільки складно було знайти роботодавця за програмою «Live in caregiver»?
Коли я подавала документи до Канади, мій адвокат зовсім не був впевнений, що мені знайдуть роботодавця… Адже мені вже було 52 роки, та й англійська моя дуже «кульгала». Але, до нашого великого здивування, роботодавець знайшовся буквально через 2 години після публікації оголошення в інтернеті. Це була італійська сім’я. Хвора жінка, за якою треба було доглядати, розмовляла тільки італійською. А до еміграції до Канади, я 6 років жила та працювала в Італії. Загалом наступного дня роботодавці вже бесідували зі мною по телефону.
Який час зайняв у вас весь процес імміграції?
Весь процес зайняв близько 4-х місяців.

Як складалися стосунки з сім’єю вашого роботодавця?
Мені пощастило, я потрапила в дуже хорошу сім’ю і навіть подружилася з ними. Вони відразу же влаштували мене до школи для вивчення англійської (адже в сім’ї я спілкувалася італійською) і навіть возили туди щоденно на машині. Там я зустріла багато чудових людей і знайшла друзів, які стали мені рідними.

Розкажіть цікаві випадки з вашого досвіду роботи в Канаді.
У мене якось з початку і до сьогоднішнього дня все цікаве. Перша моя робота тут була непростою, хоча фізично я практично нічого не робила. У бабусі, за якою я доглядала, був поганий характер і ще важка деменція, тому мій минулий досвід роботи в психіатричній лікарні дуже навіть допомагав. Я була для неї шефом, лікарем, подругою та нянею, щодня вона бачила і сприймала мене по-різному. Коли ми виходили на вулицю та вона починала лаятися, всі сусіди гуртом мене захищали (це була така красива тиха італійська вулиця), сусіди дійсно були дуже дружні. Одного разу, в гості до бабусі приїхали родичі на весілля до її онучки, і залишили речі тимчасово в її кімнаті. Бабуся дуже любила все «перевіряти» і пробувати…))) Загалом крем для гоління свого племінника вона прийняла за одеколон і рясно себе «перефігарила». Ви б побачили її, вийшовши з кімнати!!!)) Її гарну дорогу бірюзову сукню було густо покрито білою піною! Реакція всіх була неймовірною, досі сміюся згадуючи… от уже дійсно все таємне стає явним. Таких смішних випадків було багато. Були, звісно, і не веселі випадки, коли бабуся намагалася вдарити мене ножем іззаду, втікала з дому, ну і хворіла звісно.
Чи можете ви сказати, що Канада відкрила для вас нові можливості?
Отже, Канада дала мені можливість навчатися на травницю та зайнятися приватним бізнесом. Вдома такої освіти я б не отримала, а без відповідного диплому я б навряд чи наважилася займатися подібним бізнесом відкрито. У Канаді я добре освоїла комп’ютер та почала писати вірші… Ну і щоб заощадити час, у 55 років я сіла за кермо автомобіля!

Розкажіть про ваш досвід роботи травницею.
Трави ми швидко вивчали в медичному інституті, і я, періодично, використовувала їх у своїй лікарській практиці. Але початком конкретного захоплення послужив я б сказала простий банальний випадок. Чоловік одного разу приніс додому велику партію трав’яних препаратів, які йому «нав’язали» як дистриб’ютору. Гроші все, що мав витратив на це, а продавати їх не наважився. Ось так роль дистриб’ютора фітопрепаратів впала на мене. Просто так продавати їх я боялася (клятва Гіппократа в мені не вмирала). Тому, я почала сама більш суттєво вивчати трави, аби хоча б не зашкодити своїм клієнтам. На щастя, нікому не зашкодила, а навпаки стала успішною і навіть впізнаваною у моєму місті. Лікуванню піддавались випадки, коли класична медицина була безпорадною.
Чи було важко отримати освіту та сертифікат для роботи у цій галузі?
Звісно, отримати освіту було нелегко. Для цього я навчалася 3 роки у школі англійської мови, додатково 6 місяців я вчилася на курсах роботи з комп’ютером, і 6 місяців – у класі підготовки до іспиту TOEFL. На початку я планувала підтвердити свій лікарський диплом і навіть подала всі документи.. Але потрібно було ще рік займатися у класі TOEFL, перездати всі іспити, і найскладніше – пройти стажування на Крайньому Півночі Канади – 5 років. Після ознайомлення з цими умовами, я зрозуміла, що просто запізнилася, враховуючи мій вік. Перше, про що я одразу тоді подумала, це була професія фітотерапевта. Я знайшла найдревнішу у Канаді школу травників (Dominion Herbal College), яка при відкритті була тільки для практикуючих лікарів, і подала туди документи. Навчатися за програмою моєї еміграції «care giver» має право тільки частково, тому я взяла річні курси онлайн, після співбесіди і без здачі іспиту TOEFL.
Курси я закінчила на відмінно, отримала «Chartered Herbalist Diploma» і коли я отримала «open work permit», мене запросили вчитися в цей же коледж, за програмою «Clinical Herbal Therapy (4 Years)», навчалась менше, врахували мій лікарський диплом. Програма передбачала мінімум 6 годин щоденного навчання, для мене це було більше, довелось перевчити всю медицину англійською. К тому ж, мені потрібно було працювати, щоб оплачувати навчання і заробляти на життя. Працювати доводилося скрізь: і по догляду за хворими, і посудомийкою, і нянею, і прибиральницею. На сон залишалось не більше 4-5 годин. Дякую друзям, що хоч іноді забирали мене з собою на природу відпочити. Після закінчення коледжу, були ще бесіди – іспити для вступу в «Canadian Herbal Association of BC (CHAOFBC)» і потім в «Examining Board of Natural Medicine Practitioners™ (EBNMP™) Canada Association».
Як канадці ставляться до такого виду медицини? Вірять вони, що трави здатні лікувати?
В Канаді, як і в усьому світі, теж іде тенденція до повернення до старої натуральної медицини, і багато хто віддає перевагу такому лікуванню. Проблема лише в тому, що вона не покривається державною страховкою, хоча в цьому напрямку робота вже ведеться.

До чого, на вашу думку, треба бути готовим, переїжджаючи до Канади на ПМП?
Треба бути готовим до труднощів у всьому, включаючи ностальгію, що іноді породжує неймовірне бажання все кинути та повернутися назад. Треба пам’ятати, що все доведеться починати спочатку, часто з нуля. Треба бути готовим до будь-якої роботи, незважаючи на твою освіту в минулому.

Що вам подобається в Канаді? (у Ванкувері)
Мені подобається красива навколишня природа, ставлення до пенсіонерів та інвалідів, у тому числі місцевий транспорт, посмішки людей на вулиці, і медицина. Мені подобається майже все!

Що вам не подобається в Канаді? (у Ванкувері)
Не подобається те, що багато новоприбулих не поважають канадські звичаї не смітити.

Якими були ваші перші враження при прильоті до Канади?
Якщо чесно, трохи розчарування і відчуття самотності. Після Європи, мені подобались в Онтаріо тільки приватні сектори. Ванкувер інший, він мені більше нагадує Європу.

Кому б ви порадили переїжджати в Канаду?
Тим, хто не боїться труднощів, працьовитим, і оптимістам! Ну і тим, хто мріє про спокійну старість.

Чого вам не вистачає в Канаді (у Ванкувері) і хотіли б ви щось змінити?
Мабуть, як і всім, тут бракує доступного за ціною житла, а так би хотілося, щоб усі його мали. Дуже хочеться, щоб ніхто не смітив на вулицях і щоб скрізь на балконах були квіти. Казку люди мають створювати самі. Дуже хотілося б, щоб вирішився питання з бездомними наркоманами в центрі міста.

Що б ви порадили майбутнім іммігрантам?
Вчити англійську всім, включаючи пенсіонерів, і йти до кінця до досягнення запланованих цілей.

Ваші побажання
Бажаю всім наполегливості, стійкості, удачі та Божих благословень!

Контакти Валентини
Веб сайт: www.dibrovaholistic.ca
E-mail: [email protected]

Від редакції: Якщо ви хочете поділитися своєю історією імміграції до Канади та потрапити в нашу рубрику, пишіть нам на пошту
[email protected]
Читайте всі випуски нашої рубрики “Нотатки іммігрантів про Канаду” за цим посиланням