Записки іммігрантів про Канаду: Марія Пізнякова - фешн-оглядач (Монреаль)
У нашій рубриці “Нотатки іммігрантів про Канаду”, ми будемо бесідувати з цікавими особистостями, які проживають по всій Канаді. Тут, ви будете знайомитися з дивовижними історіями та канадським життям різних людей. Сьогодні ми будемо задавати питання фешн-блогерці Марії Поздняков із Монреаля.
Розкажіть про себе, чим ви займаєтеся в житті?
Давайте знайомитися, мене звати Маша, 8 років тому ми емігрували з чоловіком до Канади, і Монреаль став нашим другим домом. Я дуже захоплююча людина: веду свій фешн-блог fashionmomblog.org та сторінку в Інстаграмі – fashion_mom_blog
де пишу про життя в Монреалі, нотатки про подорожі, про моду зокрема, і звичайно, розповідаю історії з життя своєї дитини.
У якій індустрії ви працюєте?
Можна сказати, що Канада виростила мене, коли ми переїхали сюди на ПМП, я тільки закінчила державний університет за спеціальністю перекладач. Тому й кар’єра моя почалась в Канаді. Я працювала в різних сферах: турагентом, перекладачем, секретарем-референтом, медичним працівником, особистим помічником президента фешн-компанії.
Наскільки ця індустрія затребувана на ваш погляд?
Скажу найголовніше, ким би ви не працювали вдома, швидше за все в Канаді ви будете працювати в іншій галузі. Тут не ганебно вчитися і в 30 і в 50 років. Знайти свою нішу завжди непросто, адже головне це не лише заробіток, але й задоволення від справи, якою ти займаєшся. Треба бути готовим починати все з нуля. Канада – країна дуже відкрита у своєму ставленні до освіти – маючи диплом зі своєї країни можна просто добрати кредитів, не вистачаючих балів у вибраній вами професії, щоб отримати еквівалент місцевого диплома. Я поступила по-іншому, я обрала зовсім іншу сферу діяльності, і швидше це був порив у моєму випадку, ніж усвідомлена дія. І так, Канада пробачить вам ваші “ помилки” – не та професія, так інша; тут легко вчитися, у тому плані що держава підтримає, достатньо просто подати на програму ”loan and bursaries”.
Як ви обирали країну для проживання? Чи був це усвідомлений вибір або так склалася доля?
На сьогоднішній день у світі всього кілька країн, які приймають іммігрантів офіційно та з розпростертими обіймами: Канада та Австралія. Наш вибір був для нас очевидний, Канада ближче нам до серця, так ми і ступили в невідомість. Іммігрували за Провінційною програмою кваліфікованих працівників – Provincial Skilled Workers Program (програма провінційна не федеральна), ми спочатку вибрали Квебек для проживання. Для мого чоловіка вибір був усвідомленим, для нього знання французької мови було вище знань англійської, для мене – так склалася доля, я як дружина декабриста поїхала за чоловіком.
Чому ви вибрали Монреаль?
Канадський Монреаль – несподівано вас здивує. Канада – країна неоднорідна, тут є франкомовна частина (Квебек) та англомовна (інші провінції). Але коли, після інших величезних мегаполісів Північної Америки, ви опинитеся у "справжній" Франції, ви розгубитеся. Як таке можливе? Досить лише перетнути провінцію або кордон зі США, а вже помітні відмінності: типова французька провінція з маленькими церквами, затишними містечками, незвичними після США традиційно-європейські "ратушні площі" зі старовинними будиночками. Звісно, все це не так старо, як здається, але тут люди прагнуть жити так, як жили їхні предки в Європі. Це франкомовне місто вважається культурною столицею Канади і являє собою зразок квебекського стилю з багатонаціональною спільнотою. Прогулянка на кареті, запряженій конями, по брукованим вуличкам уздовж величних будівель Viex Montreal дозволить вам відчути атмосферу старої Європи. Базиліка Notre-Damme DeMontreal вражає легкістю архітектури і багатобарв’ям вітражів, а район Плато Mont-Royal порадує вас незвичайними бутиками та кафе. Думаю, Монреаль мені полюбився саме цією відмінністю.
Ви іммігрували самі чи з сім’єю? Чи стикалися ви з труднощами?
Ми з чоловіком іммігрували разом, і весь процес імміграції за офіційною програмою 8 років тому зайняв всього 6 місяців. Зараз, процес розгляду документів може тривати і кілька років через велику кількість бажаючих. Єдиним етапом, що може ускладнитися на мій погляд – це медичний тест/на здоров’я. В іншому ж все можливо, головне прагнути до того, чого хочеш.
Розкажіть про ваш досвід вагітності в Канаді, і про те, як працює медична система для вагітних?
Скажу чесно, це стало певним випробуванням для мене. Канадська система медицини корінним чином відрізняється від нашої – є державне страхування, а є й обов’язкова приватна страховка (private insurance) з роботи. За будь-якою зі страховок пологи у Квебеку безплатні, а також різноманітні медичні препарати, ті, що не покриваються державою, покриє приватна страховка, і в підсумку ви можете оплатити лише різницю на медикаменти в аптеці. Знову ж таки, залежно від страховки у вас може бути окрема палата. У мене була найзвичайніша страховка з роботи, але яка покрила повністю мої пологи, окрему палату з диваном для чоловіка та навіть особистою ванною. Чому пологи стали випробуванням? Тому що навіть у Канаді немає розуміння, що немає нічого важливішого, ніж життя людини та дитини зокрема. Фахівців не вистачає, професії вузькопрофільні, на те щоб прийняти важливе рішення – один лікар не наважиться, бо побоїться відповідальності, їм легше зібрати консиліум на 3-5 людей та втратити час, а потім просто піти, бо закінчилася зміна. Самі пологи пройшли добре, але на жаль із ускладненнями через несвоєчасне втручання. Щодо догляду в лікарні нарікань жодних, все на найвищому рівні, поки ти перебуваєш на території самої клініки, але як тільки ти виписуєшся та щось трапляється, ти не можеш вже розраховувати на належне ставлення навіть якщо ти народила 2 тижні тому, а всередині залишили плаценту, бинти та почалося зараження крові. Мій досвід швидше винятковий і таке може трапитися в будь-якій іншій країні світу і треба розуміти, що Канада не захистить вас від таких ситуацій, швидше всього ви, можливо, відчуєте себе ще більш незахищеним, адже Ви не на батьківщині. Правда інколи неприємна і не завжди так все погано, але треба розуміти, що імміграція це не шлях рішення всіх проблем, десь вони тільки починаються. До плюсів можна перелічити те, що, чоловік може бути присутній на всіх етапах пологів, перерізати пуповину. Дозволяється навіть ночівля в госпіталі, але тільки в окремій приватній палаті. Існують навіть так звані «сімейні палати», в яких чоловік проживає разом з матір’ю та дитиною. Малюка з мамою не розлучають. Після першого прикладання до грудей, неонатологи проводять всі необхідні вимірювання прямо в палаті, а потім заглядають в зручний для мами та новонародженого час. Якщо дитині потрібен спеціалізований догляд, то мама може спостерігати за ним через оглядове вікно палати або боксу.
Виховуєте ви вашу дитину так, щоб вона розмовляла одразу на декількох мовах? Якщо так, то які техніки ви використовуєте під час навчання?
Рости дитиною в родині іммігрантів це нелегка праця і непосильне завдання, адже крім рідної мови ти мусиш знати ще й місцеву, на дитину покладається інша відповідальність. Нашому сину 4 роки, і поки він тільки ходить до садочка в якому основна мова французька, але є і клас англійської мови; вдома ми звісно спілкуємося російською і навіть почали вчитися читати. Поки дитина не відчуває тиску, але воно прийде з часом, коли потрібно влитися в середовище, коли дім і оточуюча тебе дійсність поділені на два світи. Особливих технік ми не використовуємо адже мозок дитини як губка вбирає все, єдине, я стараюся не тиснути на нього і не відбирати дитинство; вчитися треба, але я не хочу взвалювати на нього непосильні завдання нескінченних занять.
Яке, на вашу думку, ставлення до іммігрантів у Монреалі?
