Люди не можуть дозволити собі життя у Ванкувері: що станеться з містом?
Якщо ви нещодавно гуляли Ванкувером, то могли помітити безліч оголошень "потрібні працівники", поданих від імені місцевих підприємств. Нестача робочої сили позначається на діяльності підприємств у всіх галузях промисловості. Деякі власники бізнесу повідомляють, що їм довелося й зовсім закрити свою справу через критично маленький штат.
Можливо, причина катастрофічної ситуації на ринку праці криється в захмарних цінах на житло. Френк О’Браєн, редактор Western Investor, поділився з журналістами CKNW’s The Jon McComb Show історією свого видання, яке також постраждало від нестачі робочих рук. Крім оголошень про пошук співробітників, у місцевих газетах все частіше з’являються замітки на тему "чому я виїжджаю з Ванкувера", в яких родини та працівники пояснюють, що життя у Ванкувері їм просто не по кишені. О’Браєн каже, що це тривожний знак для Ванкувера, який є найбагатшим містом у Британській Колумбії, і в той же час страждає від дефіциту робочої сили. "Який сенс людям залишатися у місті, де вони не можуть нормально жити при ставці $20 на годину? По суті, тут не вистачить навіть $25 на годину, щоб дозволити собі все необхідне", – розповідає він. "Ми спостерігаємо відтік економічно активного населення з міста, і, швидше за все, він буде продовжуватися, якщо уряд не прийме радикальні заходи, спрямовані на зниження вартості життя у Ванкувері, особливо цін на нерухомість". За словами О’Браєна, навіть будівельний бум у місті перебуває під загрозою, оскільки середньостатистичний будівельник не може нормально облаштовуватися у Ванкувері з зарплатою близько $54 000. На такі гроші ледь чи можна дозволити собі орендувати гідне житло, не кажучи вже про те, щоб його купити.
Перепис 2016 року виявила, що 43 відсотки орендарів та 32 відсотки домовласників Британської Колумбії витрачають понад третину свого доходу на житлове господарство. Канадська корпорація іпотеки та житла відносить нерухомість до «доступного» сегменту, якщо цей показник становить менше однієї третини. О’Брайен також звернув увагу на проблему безхатченків, яка посилюється з кожним днем через катастрофічну ситуацію на ринку нерухомості. Нещодавно в місті з’явилися цілі квартали безхатченків, а останній офіційний підрахунок виявив, що принаймні 3 600 людей у Метро Ванкувері живуть на вулиці. «Насправді, багато безхатченків працюють. Але вони не можуть дозволити собі орендувати житло, навіть найскромніше, не кажучи вже про купівлю будинку», – сказав О’Брайен. Статистика показує, що кожна п’ята безхатченка особа у Метро Ванкувері працює на повну ставку. «А коли приходять холоди, дощі та сніг, ці люди просто обвішуються табличками з проханнями про допомогу», – сказав О’Брайен. З його точки зору, це все не просто владнати.
За темою:
"Скільки коштує жити в Канаді?"
Що стосується ресторанного бізнесу і будівництва, то рішенням може стати найм на роботу іммігрантів. Як правило, вони більш стабільні, зацікавлені та довгострокові працівники, ніж місцева молодь. Крім того, іммігранти легше переносять життя в тісноті, ніж місцеве населення, яке вважає за краще жити у окремих квартирах. "Іммігранти готові жити по п’ять-шість осіб у квартирі, тоді як канадці вважають такі умови неприпустимими", – сказав О’Браєн. "Іноземці готові йти на такі жертви, тому що їм дуже хочеться жити в Канаді". Але з політичної точки зору, залучення ще більшої кількості іммігрантів для досягнення рівноваги між вартістю нерухомості та доходами населення, є не найкращим варіантом. Він передбачає, що хорошим рішенням було б запустити будівництво доступного житла, але уряд, який гучно давало подібні обіцянки, вряд чи виділить на це кошти. Як альтернатива, забудовники та землевласники могли б переключитися на будівництво об’єктів нерухомості, на які є попит, тобто житлових будинків і квартир, а не тих, що приносять найбільшу вигоду.
Джерело:
Global News
