Чи настільки жахлива канадська медицина?

Медицина в Канаді – тема дуже гаряча. Хтось повністю задоволений, хтось не дуже, а хтось і зовсім її проклинає. Ми задали наступне питання в російськомовних групах Facebook про Канаду: “А розкажіть трохи про канадську медицину. Ми чули багато історій з поганим досвідом (довге очікування, неправильні діагнози тощо). У вас був досвід візиту до канадських лікарів? Розкажіть будь-які випадки з вашого досвіду, будь ласка” Представляємо Вам найпопулярніші коментарі на тему медицини в Канаді:
В Канаді треба бути або здоровим, або при смерті. Якщо здорові, то щорічні перевірки або несерйозне захворювання, з яким може впоратися сімейний лікар, то це без проблем. При смерті вас без черги реанімують у лікарні. Потрібна консультація вузького спеціаліста – ось тут починаються проблеми з чергами та неправильними діагнозами. Але зате безкоштовно.
На особистому досвіді доньці був потрібен огляд дерматолога, черга 10 місяців, сімейний лікар діагноз неправильно поставив. Я поставила правильний діагноз за допомогою Google сама, пояснила сімейному лікарю, той слава Богу погодився з моєю думкою та виписав мазь за моїм діагнозом. Ось так і лікуємося, і сміх і гріх.
Досвід чоловіка – понад рік нас катали по лікарях та лабораторіях і не могли зрозуміти, в чому проблема. В Україні знадобився лише один візит до лікаря, і проблему було вирішено. Мій досвід – не зберігають вагітність на ранньому терміні. Ми не так давно в Канаді, але у нас на п’ятьох зламані руки, ноги, струс, глибокі порізи з нашиванням швів. Все лікування було дуже швидке. Нещодавно у чоловіка було невідоме щось на шкірі, але в підсумку вилікували доволі швидко. У сина отит хронічний з невідновленням барабанної перетинки – у періоди загострення також без черг надають допомогу, зараз вирішуємо питання про операцію. Але загалом ми хворіємо тут значно менше ТТТ, всі хроніки залишились на батьківщині, застудних також практично немає. У сина досліджуємо зараз мігрені, також все за планом йде. Я не знаю…Мені скаржитися нема на що.
 
Ми всім задоволені, на жаль, довелося вже всім майже в нашій родині зіткнутися, так, деякі процедури потрібно чекати довго (дитині 7міс чекали на невролога, але це було не терміново і обстеження було зроблено швидко як тільки з’явилася проблема, і невролог дуже дуже хороший спеціаліст, не шкодую), операції грижі та підозра на онкологію швидко й якісно, з апендицитом у нас була епопея нікомунебажана, але там такий апендицит був.
У чоловіка до приїзду в Канаду були вічні проблеми з вухами – вилікували. Дочка ногу зламала – прооперували, поставили 3 шурупи, вранці операція, обід уже в ресторані їли, через 3 місяці повернулася до хокею. Сину оперували плече – заробив собі проблеми зі звичним вивихом – займався вільною боротьбою і регбі, теж чудово. Двоє молодших дітей тут народилися, у одного були проблеми з диханням – рідина в легенях, кілька днів у інтенсивній терапії. Проблем з медициною немає.
Якщо порівнювати спеціалістів, маючи професійну підготовку, то рівень низький, знання поверхові, клінічне мислення у багатьох відсутнє. Якщо порівнювати технічне оснащення, то дуже добре. Якби нашим спеціалістам таку техніку, то нашим медикам ціни б не було. Будьте обережні та уважні. Бережіть батьків. Старикам тут легко приписують відправку на той світ, коли реально можна допомагати. Є багато прикладів. Якщо сказали в морг, значить в морг. Сперечайтеся, хоч кричіть. не допоможе. Реальна практика. У будинках престарілих орієнтовані на те, що туди люди приходять помирати. Їм пояснюєш, що люди не помирати приходять, а жити. Їм лише потрібна допомога: вчасно дати потрібні ліки, погодувати, напоїти тощо. Не розуміють. Кажуть: – прийшли помирати, так помирайте. Мовляв, що ще треба? Загалом десь так.
Наша сім’я дуже вдячна Канаді, чоловік прожив на діалізі 18 років з усіма видами послуг/обробок (також була можливість пересадки нирки)
За моїм досвідом – якщо ситуація серйозна, все робиться швидко та професійно. У нас в родині уже було 4 таких випадки, скаржитися не можу. О третій годині ночі викликали хірурга-спеціаліста з дому і робили операцію. Дуже багато й від вас залежить. Якщо ви наполягаєте та у вас є занепокоєння – вони беруть це до уваги. Так, звичайно, треба трохи розбиратися у ситуації, щоб задавати правильні питання, тоді вони не ігнорують. Але в наш час уже не важко отримати первинну інформацію, а потім вже виясняти деталі з лікарем.
А я у себе виявила пухлину, сімейний лікар швидко дала направлення до онкоклініки. І потім я чекала більше 3 місяців, поки мене туди викличуть на прийом. Потрапила тільки завдяки тому, що моя лікарка буквально бомбардувала їх своїми вимогами зайнятися мною. Так що потрапити було дуже складно. Зате потім, коли з’ясувалося, що це злоякісне, то і хіміотерапія, і операція, і променева терапія. Все було за найвищим класом.
Добра медицина, хороші спеціалісти, класне обладнання. Як і скрізь присутній людський фактор. Але ми за 20 років задоволені. Я в 2-х словах розповім. Швидка приїжджає швидко 3-5 хвилин, відкачають, до лікарні довезуть. З діагнозом як пощастить, а далі ніхто лікувати не буде. Викарабкуйся сам як хочеш.
Можу порівняти з Ізраїлем. Залишимо питання професіоналізмів і правильності діагнозу, це людський фактор. Але тут бояться втратити місце, немає розхлябаності і все строго за протоколом! Якщо УЗД, то півгодини, а не поколупав 5 хвилин по мамограмної підказки. Все надзвичайно поважно і лікар-медсестра зайвий раз вийдуть дадуть перевдягнутися. Ті ж УЗД і мамограма тут же залишаєшся і перший онлайн контроль знімків лікар робить, якщо треба просить зробити знімок в іншій проєкції….на річний огляд відводиться 40 хвилин і треба замовляти спеціальний апойнтмент…деякі тести можна зробити прямо в аптеці (стафілокок горла і отримати антибіотик)
Пів року мій батько чекав чергу до онколога з підозрою на рак, а потім ще 2 місяці на операцію після встановленого діагнозу. Йому величезно пощастило, що була початкова стадія раку, слава богу все закінчилося добре.
У доньки була операція, апендицит. Занесли інфекцію. Місяць ПЕКЛА в дитячій лікарні. Чоловік, спокійна, збалансована людина, був готовий вбити лікарку. Іншим словом назвати її не можна. Не хворійте, здоров’я всім!!!
А мені лікував вуха найкрутіший лікар, рік шукав причину, я ковтала зонд, пила таблетки для кишківника, а вуха все боліли, потім я пила стероїди, ще хер знає скільки, вуха проходили але тільки на час, всі запитували мене чи не п’ю я кока-колу, мудак. А потіm цим зайнявся мій чоловік – програміст, обшукав весь інтернет і заборонив мені їсти цукор, так як бактерії, які живуть у вухах живляться цукром, перейшла на ксилітол, вуха пройшли через тиждень. А одного разу я спізнилася на 15 хвилин, до цього крутого лікаря, так вони на мене так дивилися, ніби я у них гроші вкрала і тримали мене під дверима, демонструючи пропускаючи всіх поперед мене майже 3 години. Ось така чудова медицина.
Досвід сумний. З нападами гострого спазматичного болю в області епігастрію (область проекції шлунку та підшлункової залози), який нестерпний, блювотою, звертаюся в невідкладну. Сиджу 11 годин у муках. Запропонували тиленол перорально (незважаючи на блювоту) для знеболювання. Взяли аналіз сечі та крові. Потім огляд, пальпація живота. Діагноз: гострий гастрит. Морфій внутрішньом’язово, після якого впало тиск, запаморочення, втрата орієнтації, холодний піт, і тремтіння всього тіла. Результат: відправили додому на таксі, дали свічку ректальну від блювоти. І оревуар. Жодних рецептів, нічого. Лікар знаючий, що гастрит і болі в шлунку за 1 раз не пройдуть. Жодних тобі обстежень у вигляді гастроскопії чи УЗД.
Я зіткнулася тут з медициною. Скажу, що мені є з чим порівнювати. Тут зовсім не погана медицина, залежить до кого потрапиш. Наприклад моїх доньок лікував дитячий ендокринолог, вона в своїй справі дуже розуміє. Дуже добре моїх дівчаток підняла, спасибі їй. Сама зіткнулася зі спиною та шиєю. Чекала чергу може три тижні. Мені сказали, що до англомовного лікаря швидше потрапити, ось і пішла до нього. Він мені так болі зняв, що я почала жити заново. Таку процедуру я в Ізраїлі чекала 6 місяців і не дочекалася. Загалом усе залежить, до кого потрапите. Зазвичай, якщо у вас хороший сімейний лікар, то він знає хороших інших лікарів. А діагнози іноді на нашій старій батьківщині іноді не дуже правильні. Загалом удачі всім!!
Я задоволена медициною в Канаді. Не заливають до смерті купою ліків пачками, як це в Росії було. Не лякають. Там вічно в день прийому вже понавиписують гору ліків, потім після аналізів іншу гору. І не факт, що допоможе, а гаманець порожній. Я саме в Канаді позбулась кількох хронічних проблем, “привезених” з Росії. Мене тут успішно прооперували в 2013 році. Вся операція пройшла через камери і комп’ютери, чудово! Загоєння зі скобами у рази швидше, ніж потворні допотопні шви, що у мене залишились після апендициту (7 років тому!), вирізаного в Росії, від 4 (!) розрізів тут не залишилось і сліду, підтримуюча терапія теж була на рівні. Операція повністю покрилась звичайною базовою страховкою (а я тоді була на візі!). Зараз проходжу лазерне лікування очей, теж базовою страховкою покривається. Вдома в Росії без такого обладнання і грошей вже осліпла б.
У мене на батьківщині тітка у зв’язку з онкологією перенесла повну резекцію шлунка. Операція дуже дорого обійшлася. Плюс зараз усі аналізи, ФГС, МРТ, ліки, все платне і дуже дороге. А такі огляди кожні 3-6 місяців після операції і за все платять гроші, включно консультацію лікаря, якщо хочете, щоб ваші аналізи і вас уважно подивилися. Для мене канадська медицина, навіть при існуючих мінусах, на 150 рівнів вище корумпованої прогнилої російської. Інший приклад, тим, хто лає Канаду і очікування в чергах. У моєї подруги дитинства в Росії перед новим роком у тата, здорового, абсолютно непитущого і некурящого чоловіка, сильно заболіла голова. Коли біль стала нестерпною, подруга терміново відвезла батька на своїй машині в приймальний стаціонар (не поліклініку!). Там оформлювали не поспішаючи кілька людей, на батька моєї знайомої ніхто навіть увагу не звернув, веліли чекати “то ж мені проблема, голова, цитрамон б вдома випили, скоро з подряпиною в стаціонар будуть приїжджати”. Після години очікування людина впала, втративши від болю свідомість. Вони забігали, але пізно. Інсульт, крововилив, доба коми в реанімації і немає людини, доброї, веселої та життєрадісної. Моя бабуся померла в Росії від не надання допомоги при переломі шийки стегна. Дві тижні жахливих страждань, криків і мученицька смерть. Знеболюючі слабенькі не допомагали, а наркотики тільки за хабарі колють. Лікарі швидкої сказали, що в лікарню не візьмуть, стара вже, 88 років, серце операції не витримає. А два тижні мук витримає! Після смерті бабусі ми її самі обмили і, коли підняли, нога відвалилася вбік і повисла на одному сухожиллі. Я від жаху ледь свідомість не втратила. І сама нахлебалася.
Перші пологи в Росії були пеклом. Тваринське ставлення, порізали, завели інфекцію, ледь не померла, місяць після пологів у лікарні. Як народжують дівчатка в Канаді – це рай. Все пізнається в порівнянні, в Росії для мене медицини немає. А в Канаді є.
Не можу сказати нічого поганого. Перед приїздом сюди, настромившись жахливими історіями про місцеву медицину – везла валізу ліків) але поживши та подивившись – зрозуміла, щo мінуси свої безумовно є – наприклад: неможливість ось так відразу потрапити до будь-якого спеціаліста в той же день навіть без попереднього запису (суджу по Україні). Але в той же час – порівнюючи досвід лікування дитини тут і в Україні – тут мені подобається більше – ніхто не виписує мільйон ліків від кашлю тощо, тайленол наше все, ну і здорова логіка, якою я в Україні майже не користувалася за іменем кількох педіатрів) також досвід ведення вагітності тут інший, і мені подобається більше, ніж у моїй країні.
Як завжди, все залежить від того, до якого лікаря потрапиш. Ми ось тут із цією канадською медициною доньку втратили за кілька годин до пологів. Жінка спостерігалася у лікаря. Перед цим за два дні лікар сказала, що все чудово. А коли приїхали таки в лікарню, датчики на живіт ставлять, а серця немає. Тиша. І всі руками розводять. Розтин потім показав, що ніяких вроджених дефектів не було. Просто переношувала вже більше тижня. А в них за правилами до двох тижнів допустимо. Так і лікують тупо встромившись в інструкції.
Дитяча медицина жахлива, все лікується тайленолом. Температура 37.5 і болить вухо – само пройде, ні, компрес робити не потрібно. Почекаємо пару днів, має пройти. Через пару днів опиняємося в emergency, де нам нарешті виписують ліки. Сімейний лікар, який відмовляється давати направлення до спеціаліста протягом півтора (!) року – норма. Його пояснення – у вас дитина розпещена. Діагноз ставимо самі через інтернет (який потім повністю підтверджує occupational therapist). Нежить, що не проходить 2 місяці й потім призвів до пневмонії в одному випадку, і до двостороннього отиту – ні, лікувати не треба. Все з нашого особистого досвіду. Чекав гастроентеролога 8 місяців, неправильний діагноз, знову чекати. Лікування отримав через 18 місяців після звернення до лікаря.
Задоволена абсолютно всім. Народила тут двох дітей без краплі стресу чи страху. Сімейний лікар відмінний і педіатр у нас хороший.
Тема ця не вичерпна. Моя відповідь: медицина не дуже. Пояснюю. Якщо йдеться про складні захворювання, де потрібні сучасні методи діагностики, то медицина непогана. Якщо ж мова йде про достатньо звичайні речі, … але не за підручником, то медицина погана. Тут все залежить від того, пощастило вам з лікарем чи ні. І навіть, якщо у вас є сімейний лікар, і непоганий, то потрапити до нього на прийом часто можна тільки через 1-2-3 місяці. А до спеціаліста через …. Навіть не хочу говорити. У випадку невідкладності потрібно йти в госпіталь, де очікування в черзі може затягнутися до 10 годин. І не обов’язково, що ви отримаєте правильний діагноз. Випадок з моєю знайомою. Її дочка займалася гімнастикою і повернулась з тренування з болем у нозі. У госпіталі в emergency зробили рентген, сказали, що перелом, наклали на ногу гіпс. Вночі дитина прокинулася від того, що нога нестерпно свербіла. Так нестерпно, що мама дівчинки взяла молоток і в ванній розбила гіпс. Стало легше. Вранці пішли до лікаря знову. Зробили новий рентген – ніякого перелому. Новий лікар гучно сміявся! Це в Квебеку. Чоловікові поставили міст. Їсти з ним було неможливо. Якби такий міст поставив одеський лікар, то він точно залишився б без пацієнтів! А скільки ще історій, що трапились з моєю сім’єю за 20 років життя в Канаді я можу розповісти! Але не буду втомлювати.
Вагітність. Ставлять позаматкову. Термін встановити не можуть, але одразу направляють на крапельницю, щоб спровокувати викидень. Нічого не виходить. Аналізи на гормони. Мадам, у вас вагітність продовжує зростати, вибачте, нічим допомогти не можемо. За наслідки після крапельниці відповідальність берете ви і вирішуєте, що робити з вашою вагітністю. Пропонуємо змінити госпіталь…. Це Монреаль (госпіталь Вердан). Міняю лікаря, госпіталь (тепер Вікторія), працює бригада Макгілівських лікарів…. теж не бачать вагітність, але за аналізами її підтверджують. Дивуються, а я взагалі у шоці від щастя)))) – особливо після крапельниці. Відправляють додому. Через пару днів вдома була невелика аварія, думала, що все-таки помилилися з вагітністю і у мене все гаразд. Пішла сказала лікарям. Подивилися ще раз уважно і узістка сказала, що 7-8 тижнів, у вас була двійня, залишився один плід. Таке буває, не хвилюйтеся, радійте життю, ліки ніяк не вплинуть на стан другого плоду. Знову призначили узі через 2 тижні. Все за планом у мене. В госпіталь прийшла повна енергії та сил, звиклася з думкою, що буде поповнення в сімействі. Починається метушня з першого моменту. Замовкають, нічого не кажуть, Бігають по че�
Медицина хороша. Хоча всі вищезазначені проблеми мають місце і народ дійсно нарікає. У мене є відносно недавня можливість порівняти “тут” і “там” і порівняння не на користь Росії.
Черги — так, є і бувають довгі. Але вставати о 6 ранку “за талончиком” не потрібно. Якщо вам дійсно погано, то приймуть без будь-якої черги і всі аналізи та дослідження зроблять дуже швидко. Коли мене госпіталізували з гострим болем, то дослідження типу MRI, на які зазвичай чекаєш місяцями, зробили через пару годин.
Діагнози, трапляється, ставлять неправильні. А є країна де неправильних діагнозів ніколи не ставлять? Зате завжди є можливість звернутися до іншого лікаря за 2nd opinion.
Що стосується обслуговування в госпіталях, то воно невимірно краще, ніж у провінційних російських лікарнях (про столиці судити не беруся). Це стосується і умов, і обладнання, і матеріалів, і персоналу. Хоча всі люди — бувають сумлінні та ті, вповні. Усюди.
Так, канадська система охорони здоров’я страждає від нестачі фінансування та застарілої організації. Але нашій з вами батьківщині ще треба постаратися хоча б таку створити для всіх.
Вагітність тут проходить по Дарвіну… “природний відбір”… спостерігала на прикладі подруги. До 20 тижнів лікарі не вважають, що жінка вагітна і нічим допомогти не можуть. А на 24-му виявляється, що треба переривати, тому що “інфекція або щось інше…” – це я цитую лікаря. Жесть взагалі!
Особисто я ходила поки що 3 рази (до двох різних лікарів). Обидва рази пояснювала ситуацію, відправляли на аналізи. Єдине, за порадою друзів, я прикрашала симптоми, інакше Вам скажуть, що все ок. Наприклад, якщо болить серце – скажіть, що це генетичне або ви ледве можете іноді дихати. Якщо скажете, що просто болить – скажуть “Так це стрес або не виспалися або тимчасово, все пройде, випийте заспокійливе”. Загалом, якщо хочете домогтися аналізів – краще прикрасити, як на мене, щоб бути впевненим у своєму здоров’ї. У мене чоловік зараз не ходить, після не діагностованої грижі хребта. Зносили до лікаря, приписували таблеточки, говорили, що нічого страшного. На МРТ черга пів року. У результаті втратили чутливість ніг, екстрена операція і зараз знову вчимося ходити. Ось така супер канадська медицина.
У мого знайомого був випадок. Почалися сильні болі та він падав в непритомність від цього, тричі приїжджав до лікарні, але його відправляли назад і казали, що він симулює, навіть у наркоманії підозрювали, але коли він перед ними вчергове втратив свідомість, вони задумалися і викликали оперативного лікаря, який з першого разу зрозумів причину, жовчний міхур. Операцію зробили, але реабілітації жодної не надають, на другий день відправили додому. Мій випадок: сильно порізала руку (пальці), довелося шити, далі можна сказати нуль, почала ходити на терапію, вона на стадії сімдесятих років, все застаріле, фізіотерапевти дуже ліниві та нічого не роблять, щоб вам допомогти, кажуть, що ти сама маєш собі допомагати у своїх “пігалах”. Загалом все якось так. Пишу, тому що є досвід в Росії, там якщо роблять, то все починає рухатися і “колоситися” 😉 Бережіть себе та нехай Бог дає вам здоров’я!
Реанімація – на найвищому рівні, діагностика – відсутня. Хороший сімейний лікар – везіння!!! І дуже нервують медпрацівники в уніформі скрізь!!!! Починаючи з метро, магазинів, макдональдсів та просто автобусів. З позитивного – хороше обладнання, здається непогані хірурги. З негативного – божевільний час очікування лікаря (навіть при дуже поганому аналізі сечі записують на через 1,5 місяця). Грошей на медицину виділяється мало і лікарів не вистачає. Дуже багато поганих терапевтів, які не вміють діагностувати. Порівняно зі Штатами – дуже погано. Порівняно з провінційною медициною в Росії, непогано.
Діліться своїм досвідом медицини в Канаді в коментарях!