Чи настільки жахлива канадська медицина?
Медицина в Канаді – тема дуже гаряча. Хтось повністю задоволений, хтось не дуже, а хтось і зовсім її проклинає. Ми задали наступне питання в російськомовних групах Фейсбуку про Канаду:
"А розкажіть трохи про канадську медицину. Ми чули багато історій з поганим досвідом (довге очікування, неправильні діагнози тощo). У вас був досвід візиту до канадських лікарів? Розкажіть будь-які випадки з вашого досвіду, будь ласка"
Презентуємо Вам найпопулярніші коментарі на тему медицини в Канаді:
В Канаді треба бути або здоровим, або при смерті. Якщо здорові, то щорічні перевірки або несерйозна хвороба, з якою може впоратись сімейний лікар, то це без проблем. При смерті вас без черги реанімують у лікарні. Потрібна консультація вузького спеціаліста – ось тут починаються проблеми з чергами та неправильними діагнозами. Але зате безкоштовно.
На особистому досвіді доньці потрібен був огляд дерматолога, черга 10 місяців, сімейний лікар діагноз неправильно поставив. Я поставила правильний діагноз за допомогою Google сама, пояснила сімейному лікарю, той слава богу погодився з моєю думкою і виписав мазь за моїм діагнозом. Ось так і лікуємося, і сміх і гріх.
Досвід чоловіка – більше року ганяли по лікарям і лабораторіям і не змогли зрозуміти, в чому проблема. В Україні знадобився всього один візит до лікаря і проблема була вирішена. Мій досвід – не зберігають вагітність на ранньому терміні. Ми не так давно в Канаді, але у нас на п’ятьох зламані руки, ноги, забиття, глибокі порізи з накладанням швів. Все лікування було дуже швидко. Нещодавно у чоловіка було невідоме щось на шкірі, але в результаті вилікували досить швидко. У сина отит хронічний з не відновленням барабанної перетинки – у періоди загострення також без черг надають допомогу, зараз вирішуємо питання про операцію. Але в цілому ми хворіємо тут значно менше ТТТ, всі хроніки залишилися на батьківщині, простудних також практично немає. У сина зараз досліджуємо мігрені, також все йде за планом. Я не знаю… Мені поскаржитися ні на що.
Ми всім задоволені, на жаль, довелося вже всім майже в нашій родині зіткнутися, так, деякі прийоми потрібно чекати довго (невролога дитині 7 міс чекали, але було не невідкладно і обстеження було зроблено швидко як тільки з’явилася проблема, і невролог дуже дуже хороший спеціаліст, не шкодую), операції грижа і підозра на онкологію швидко та якісно, з апендицитом у нас була епопея нікомунебажана, але там такий апендицит був.
У чоловіка до приїзду в Канаду були вічні проблеми з вухами – вилікували. Дочка ногу зламала – прооперували, поставили 3 шурупи, вранці операція, обід уже в ресторані їли, через 3 місяці повернулася до хокею. Синові оперували плече – заробив собі проблеми зі звичним вивихом – займався вільною боротьбою та регбі, також чудовo. Двоє молодших дітей тут народились, у одного були проблеми з диханням – рідина в легенях, кілька днів в інтенсивній терапії. Проблем з медициною немає.
Якщо порівнювати фахівців, маючи професійну підготовку, то рівень низький, знання поверхові, клінічне мислення у багатьох відсутнє. Якщо порівнювати технічне оснащення, то дуже добре. Якби нашим спеціалістам таку техніку, то нашим медикам ціни б не було. Будьте обережні і уважні. Бережіть батьків. Старикам тут легко приписують відправку на той світ, коли реально можна допомагати. Є багато прикладів. Якщо сказали в морг, значить в морг. Сперечайтеся, хоч кричіть. не допоможе. Реальна практика. У будинках престарілих орієнтовані на те, що туди люди приходять помирати. Їм пояснюєш, що люди не помирати приходять, а жити. Їм лише потрібна допомога: вчасно дати потрібні ліки, нагодувати, напоїти і т.д.. Не розуміють. Кажуть: – прийшли помирати, так помирайте. Мовляв, що ще треба? Загалом десь так.
Наша сім’я дуже вдячна Канаді, мій чоловік прожив на діалізі 18 років з усіма видами послуг/лікувань (трансплантація нирки теж була можлива).
За моїм досвідом – якщо ситуація серйозна, все робиться швидко і професійно. У нас в сім’ї вже 4 таких випадки було, скаржитися не можу. О третій годині ночі викликали хірурга-спеціаліста з дому та робили операцію. Дуже багато й від вас залежить. Якщо ви наполягаєте і у вас є питання – вони беруть це до уваги. Так, треба звісно трохи розбиратися у ситуації, щоб задавати правильні питання, тоді вони не ігнорують. Але в наш час уже не важко отримати початкову інформацію та потім уже з’ясовувати деталі з лікарем.
Я у себе виявила пухлину, сімейний лікар швидко дала направлення до онкоклініки. І потім я чекала понад 3 місяці, поки мене туди викличуть на прийом. Потрапила лише завдяки тому, що мій лікар буквально бомбардувала їх своїми вимогами зайнятися мною. Так що потрапити було дуже важко. Зате потім, коли з’ясувалося, що це злоякісне, то і хіміотерапія, і операція, і променева терапія. Все було на вищому рівні.
Добра медицина, хороші спеціалісти, класне обладнання. Як і скрізь присутній людський фактор. Але ми за 20 років задоволені. Я в кількох словах розповім. Швидка приїжджає швидко 3-5 хвилин, відкачають, до лікарні довезуть. З діагнозом як пощастить, а далі ніхто лікувати не буде. Виплутуйся сам як хочеш.
Можу порівняти з Ізраїлем. Залишимо питання професіоналізму та правильності діагнозу, це людський фактор. Але тут бояться втратити місце, немає розхлябаності і все строго за протоколом! Якщо УЗД, то півгодини, а не поколупав 5 хвилин по мамограмній підказці. Все надзвичайно шанобливо і лікар-медсестра зайдуть ще раз дадуть переодягнутися. Ті ж УЗД та мамограма тут залишаєшся і перший онлайн контроль знімків лікар робить, якщо треба просить зробити знімок в іншій проєкції….на річний огляд виділяється 40 хвилин і треба замовляти спеціальний апойнтмент…деякі тести можна зробити прямо в аптеці (стафілокок горла та отримати антибіотик)
Пів року мій батько чекав чергу до онколога з підозрою на рак, а потім ще 2 місяці на операцію після встановленого діагнозу. Йому велико пощастило, що була початкова стадія раку, слава богу все закінчилося добре.
У доньки була операція, апендицит. Занесли інфекцію. Місяць ПЕКЛА в дитячій лікарні. Чоловік, спокійна, врівноважена людина, був готовий убити лікарку. Іншим словом назвати її не можна. Не хворійте, здоров’я всім!!!
А мені лікував вуха, найкрутіший лікар, рік шукав причину, я ковтала зонд, пила таблетки для кишківника, а вуха все боліли, потім я пила стероїди, ще хер знає скільки, вуха проходили але тільки на час, все питав мене не п’ю чи я кока-колу, мудак. А потім цим зайнявся мій чоловік – програміст, обшукав весь інтернет і заборонив мені їсти цукор, так як бактерії, які живуть у вухах живляться цукром, перейшла на ксилітол, вуха пройшли через тиждень. А один раз я спізнилася на 15 хвилин, до цього крутого лікаря, так вони на мене так дивилися, ніби я у них гроші вкрала і тримали мене під дверима, демонструючи пропускаючи всіх попереду мене майже 3 години. Ось така чудова медицина.
Трагічний досвід. З нападами гострого спазматичного болю в області епігастрію (область проекції шлунка та підшлункової залози), який неможливо терпіти, блювотою, звертаюсь до швидкої. Сиджу 11 годин у муках. Запропонували тиленол перорально (не зважаючи на блювоту) для знеболення. Взяли аналіз сечі та крові. Потім огляд, пальпація живота. Діагноз: гострий гастрит. Морфій внутрішньом’язово, після якого впало тиск, запаморочення, втрата орієнтації, холодний піт, і тремтіння всього тіла. Результат: відправили додому на таксі, дали свічку ректальну від блювоти. І оревуар. Жодних рецептів, нічого. Лікар знаючий, що гастрит і болі в шлунку за 1 раз не пройдуть. Жодних тобі обстежень на кшталт гастроскопії чи УЗД.
Я зіткнулася тут з медициною. Скажу, що мені є з чим порівнювати. Тут зовсім непогана медицина, залежить кого знайдеш. Наприклад моїх доньок лікувала дитячий ендокринолог, вона в своїй справі дуже розуміється. Дуже добре моїх дівчаток підняла, дякую їй. Сама зіткнулася зі спиною і шиєю. Чекала чергу може три тижні. Мені сказали, що до англомовного лікаря швидше потрапити, от і пішла до нього. Він мені так болі зняв, що я життя почала заново. Таку процедуру в Ізраїлі чекала 6 місяців і не дочекалася. Загалом все залежить від того, до кого потрапите. Зазвичай, якщо у вас хороший сімейний лікар, то він знає хороших інших лікарів. А діагнози інколи на нашій старій батьківщині інколи не дуже правильні. Загалом удачі всім!!
Я задоволена медициною в Канаді. Не заліковують до смерті купою ліків пачками, як це в Росії було. Не лякають. Там вічно в день прийому вже навиписують гору ліків, потім після аналізів іншу гору. І не факт, що допоможе, а гаманець порожній. Я саме в Канаді позбулася від кількох хронічних проблем, "привезених" з Росії. Мене тут успішно прооперували в 2013 році. Вся операція пройшла через камери та комп’ютери, чудово! Загоєння зі скобами в рази швидше, ніж потворні допотопні шви, що у мене залишились після апендициту (7 років тому!), вирізаного в Росії, від 4 (!) розрізів тут не залишилось і сліду, підтримуюча терапія також була на рівні. Операція повністю покрилася звичайною базовою страховкою (а я тоді була на візі!). Зараз проходжу лазерне лікування очей, також базовою страховкою покривається. Вдома в Росії без такого обладнання і грошей вже осліпла б.
У мене на батьківщині тітка в зв’язку з онкологією перенесла повну резекцію шлунка. Операція дуже дорого обійшлася. Плюс зараз усі аналізи, ФГДС, МРТ, ліки, все платне і дуже дороге. А такі огляди кожні 3-6 місяців після операції і за все платять гроші, включно з консультацією лікаря, якщо хочете, аби ваші аналізи і вас уважно подивилися. Для мене канадська медицина, навіть при існуючих мінусах, на 150 рівнів вище за корумповану прогнилу російську. Інший приклад, тим, хто лає Канаду та чекання в чергах. У моєї подруги дитинства в Росії перед новим роком у тата, здорового, абсолютно непитущого і некурящого чоловіка, сильно заболіла голова. Коли біль стала нестерпною, подруга екстрено відвезла батька на своєму авто до приймального відділення (не поліклініки!). Там оформляли не поспішаючи кілька людей, на батька моєї знайомої ніхто навіть уваги не звернув, веліли чекати "теж мені проблема, голова, цитрамон би вдома випили, скоро з подряпиною до стаціонару будуть приїжджати". Після години очікування людина впала, втративши від болю свідомість. Вони забігали, але пізно. Інсульт, крововилив, доба коми в реанімації і немає людини, доброї, веселої та життєрадісної. Моя бабуся померла в Росії від не надання допомоги при переломі шийки стегна. Дві тижні страшних страждань, криків і мученицька смерть. Знеболювальні слабенькі не допомагали, а наркотики тільки за хабарі колють. Лікарі швидкої сказали, що в лікарню не візьмуть, стара вже, 88 років, серце операції не витримає. А два тижні мук витримає! Після смерті бабусі ми її самі обмили і, коли підняли, нога відвалилася вбік і повисла на одному сухожиллі. Я від жаху ледь не втратила свідомість. І сама нахлебалася.
Перші пологи в Росії були пеклом. Тваринне ставлення, порізали, занесли інфекцію, ледь не померла, місяць після пологів у лікарні. Як народжують дівчата в Канаді – це рай. Все пізнається в порівнянні, в Росії для мене медицини немає. А в Канаді є.
Не можу сказати нічого поганого. Перед приїздом сюди, начитавшись лякалок про місцеву медицину – везла валізу ліків) але поживши та подивившись – зрозуміла, що мінуси свої безумовно є – наприклад: неможливість ось так одразу потрапити до будь-якого спеціаліста в той же день навіть без попереднього запису (суджу по Україні). Але в той же час – порівнюючи досвід лікування дитини тут і в Україні – тут мені подобається більше – ніхто не виписує мільйон ліків від кашлю і т.п., тиленол наше все, ну і здоровий глузд, яким я в Україні майже не користувалась за іменем декількох педіатрів) також досвід ведення вагітності тут інший, і мені подобається більше, ніж у моїй країні.
Як зазвичай, все залежить від того, до якого лікаря потрапиш. Ось ми тут із цією канадською медициною доньку втратили за кілька годин до пологів. Дружина спостерігалася у лікаря. Перед цим за два дні лікар сказала, що все відмінно. А коли приїхали таки в лікарню, датчики на живіт ставлять, а серця немає. Тиша. І всі руками розводять. Розтин потім показав, що ніяких вроджених дефектів не було. Просто переношувала вже більше тижня. А в них за правилами до двох тижнів допустимо. Так і лікують тупо втупившись у інструкції.
Дитяча медицина жахлива, все лікується тайленолом. Температура 37.5 і болить вухо – само пройде, ні, компрес робити не потрібно. Зачекаємо пару днів, має пройти. Через пару днів опиняємося в аварійному відділенні, де нам нарешті виписують ліки. Сімейний лікар, який відмовляється давати направлення до спеціаліста протягом півтора (!) років – норма. Його пояснення – у вас дитина розпещена. Діагноз ставимо самі через інтернет (який потім повністю підтверджує occupational therapist). Нежить, який не проходить 2 місяці та потім призвів до пневмонії в одному випадку, і до двостороннього отиту – ні, лікувати не треба. Все з нашого особистого досвіду. Чекав гастроентеролога 8 місяців, неправильний діагноз, знову чекати. Лікування отримав через 18 місяців після звернення до лікаря. Задоволена абсолютно всім. Народила тут двох дітей без каплі стресу або страху. Сімейний лікар відмінний і педіатр у нас хороший.
Тема ця невичерпна. Моя відповідь: медицина не дуже. Пояснюю. Якщо йдеться про складні захворювання, де потрібні сучасні методи діагностики, то медицина непогана. Якщо ж йдеться про досить звичайні речі, …але не за підручником, то медицина погана. Тут все залежить від того, пощастило вам з лікарем чи ні. І навіть, якщо у вас є сімейний лікар, і непоганий, то потрапити до нього на прийом часто можна тільки через 1-2-3 місяці. А до спеціаліста через…. Навіть не хочу говорити. У випадку терміновості потрібно йти в госпіталь, де очікування в черзі може затягнутися до 10 годин. І не обов’язково, що ви отримаєте правильний діагноз. Випадок з моєю знайомою. Її донька займалася гімнастикою і повернулась з тренування з болем у нозі. У госпіталі в emergency зробили рентген, сказали, що перелом, наложили на ногу гіпс. Вночі дитина прокинулася від того, що нога нестерпно свербіла. Так нестерпно, що мама дівчинки взяла молоток і в ванні розбила гіпс. Стало легше. Вранці пішли до лікаря знову. Зробили новий рентген – жодного перелому. Новий лікар голосно сміявся! Це в Квебеку. Чоловікові поставили міст. Їсти з ним було неможливо. Якби такий міст поставив одеський лікар, то він точно залишився б без пацієнтів! А скільки ще історій, що сталися з моєю сім’єю за 20 років життя в Канаді я можу розповісти! Але не буду втомлювати.
Вагітність. Ставлять позаматкову. Термін встановити не можуть, але одразу направляють на крапельницю, щоб спровокувати викидень. Нічого не виходить. Аналізи на гормони. Мадам, у вас вагітність продовжує рости, вибачте, нічим допомогти не можемо. За наслідки після крапельниці берете відповідальність ви і вирішуєте, що робити з вашою вагітністю. Пропонуємо змінити лікарню… Це Монреаль (лікарня Вердан). Міняю лікаря, лікарню (тепер Вікторія), працює бригада Макгілівських лікарів …. теж не бачать вагітності, але за аналізами її підтверджують. Дивуються, а я так взагалі в ауті від щастя)))) – особливо після крапельниці. Відправляють додому. Через пару днів вдома була маленька аварія, думала, що все-таки помилилися з вагітністю і у мене все гуд. Пішла сказала лікарям. Подивилися ще раз уважно і узистка сказала, що 7-8 тиждень, у вас була двійня, залишився один плід. Таке буває, не хвилюйтеся, радійте життю, ліки ніяк не вплинуть на стан другого плоду. Знову призначили УЗІ через 2 тижні. Все за планом у мене. В лікарню прийшла повна енергії та сил, звиклася з думкою, що буде поповнення у сім’ї. Починається метушня з першого моменту. Таїться, нічого не кажуть, Бігають по черзі, як на мавпочку дивляться. Потім-таки знайшли найсміливішого докторишку, який сказав, що просто зараз у них на очах перестало битися серце малюка. Так, ситуація, звичайно, жахлива, але я це передбачала через сильні крапельниці, але сподівалася на диво. Питаю – як вирішувати ситуацію, адже треба позбуватися мертвого тіла…. Вони, значить, довго дивляться свої записи і кажуть, що у них на найближчий аборт є вільний час аж через 2 тижні і ніяк раніше. Я в шоці!!!!! Як???? – Та ви не хвилюйтеся, якщо через 2-3 дні не почнеться самовідторгнення, приходьте до нас, ми вам зробимо укол. А зараз, можна укол, кажу? Ні, сьогодні ви до нас прийшли за іншою причиною….Не солодко хлібаючи, вся в соплях, роздавлена не то втратою дитинкою, не то таким свинським ставленням, я потопала додому….Через 2 дні починається кровотеча поза домом. Дякую, друзі-араби відвозять в лікарню – в третю. Пояснюю ситуацію. На приймальному покої наш український медбрат – каже, що не парся, не у тебе перша викидень. До ранку нічого не будемо робити (10-30 вечора). Плюс у тебе немає досьє у нашій лікарні, значить торкатися тобі тут без обслуговування довго (лікарня Ласаль). Додав, що ти рум’яна вся, ніяк не схоже на втрату крові. Можу тільки памперсів тобі надавати – я офігіла від співчуття і турботи….Дзвоню своїм, кажу, що така петрушка, треба мене в Вікторію тарабанити. Приїхали, відвезли. Дякую у Вікторії хоч палати з душем. Викупалася та перевдяглася. Хотіли надати допомогу мені, подивилися і сказали: мадам, ви самі з усім впоралися, наша допомога вже недоречна, вранці вали на чистку, а поспати можете лише до 7 годин)))))Вранці вигнали о 6-30. Єдине приємне спогад при всьому жаху відбувається – це остання процедура – швидко, професійно, поради, обслуговування після операції. Такий мій досвід. Ворогові не побажаю таких спеціалістів. І ще купа аналогічних прикладів, але й цього достатньо. Хоч було й добре спілкування з лікарями, чого душею кривити. Але ось із пісні слів не викинеш.
Медицина хороша. Хоч все вищеперелічені проблеми мають місце і народ справді нарікає. У мене є відносно недавня можливість порівняти "тут" і "там" і порівняння не на користь Росії. Черги — так, є і бувають довгі. Але вставати о 6 ранку "за талончиком" не потрібно. Якщо вам справді погано, то приймуть без будь-якої черги і всі аналізи та дослідження зроблять дуже швидко. Коли мене госпіталізували з гострим болем, то дослідження типу MRI, на які зазвичай чекаєш місяцями, зробили через пару годин. Діагнози, трапляється, ставлять неправильні. А є країна, де неправильних діагнозів ніколи не ставлять? Зате завжди є можливість звернутися до іншого лікаря за 2nd opinion. Що стосується обслуговування в лікарнях, то воно незмірно краще, ніж у провінційних російських лікарнях (про столиці судити не беруся). Це стосується і умов, і обладнання, і матеріалів, і персоналу. Хоча всі люди — бувають сумлінні та такі вже. Скрізь. Так, канадська система охорони здоров’я страждає від недостатності фінансування та застарілої організації. Але нашій з вами батьківщині ще потрібно постаратись хоча б таку створити для всіх.
Вагітність тут проходить за Дарвіном…"природний відбір".. спостерігала на прикладі подруги. До 20 тижнів лікарі не вважають, що жінка вагітна і нічим допомогти не можуть.. А на 24-му виявляється, що треба переривати, бо "інфекція чи щось ще.." – це я цитую лікаря.. Жах взагалі!
Особисто я ходила поки 3 рази (до двох різних лікарів). Обидва рази пояснювала ситуацію, відправляли на аналізи. Єдине, за порадою друзів, я прикрашала симптоми, інакше Вам скажуть, що все ок. Наприклад, якщо болить серце – скажіть, що це генетичне або ви ледве можете іноді дихати. Якщо скажете, що просто болить – скажуть "Та це стрес чи недосип або тимчасово, все пройде, випийте заспокійливе". Взагалі, якщо хочете досягнути аналізів – краще прикрасити, як на мене, щоб бути впевненим у своєму здоров’ї.
У мене чоловік зараз не ходить, після не діагностованої грижі хребта. Водили до лікаря, призначали таблетки, говорили, що нічого страшного. На МРТ черга пів року. В результаті відмовили ноги, термінова операція і зараз заново вчимося ходити. Ось така супер канадська медицина.
У мого знайомого був випадок. Почалися сильні болі та падіння в непритомність від цього, тричі приїжджав до госпіталю, але його розвертали та казали, що він симулює, навіть у наркоманії підозрювали, але коли він перед ними в черговий раз впав у непритомність, вони задумалися та запросили вже оперуючого доктора, той з одного разу зрозумів причину, жовчний міхур. Операцію зробили, але реабілітації якої не дають, на другий день відправили додому. Мій випадок: сильно порізала руку (пальці), довелося шити, далі можна сказати нуль, стала ходити на терапію, вона на стадії сімдесятих років, все відстале, фізіотерапевти дуже ліниві й нічого не роблять, щоб допомогти вам, кажуть, що ти сама маєш собі допомогти у своїх "пігатах". Загалом все якось так. Пишу, тому що є досвід в Росії, там якщо роблять, то все починає рухатися та "колоситися".
Бережіть себе і нехай Бог дасть вам бути здоровими!
Реанімація – на найвищому рівні. Діагностика – відсутня. Гарний сімейний лікар – везіння!!! І дуже нервують медпрацівники в уніформі скрізь!!!! Починаючи з метро, магазинів, макдональдсів та просто автобусів. З позитивного – хороше обладнання, здається непогані хірурги. З негативного – божевільний час очікування лікаря (навіть при дуже поганому аналізі сечі записують через 1,5 місяця). Грошей на медицину виділяється мало і лікарів не вистачає. Дуже багато поганих терапевтів, які не вміють діагностувати. Порівняно зі Штатами – дуже погано. Порівняно з провінційною медициною в Росії, непогано.
Діліться своїм досвідом медицини в Канаді в коментарях!
