Родині з Оттави, яка прожила 10 років у Канаді, загрожує депортація

Родина з Оттави, яка живе в Канаді майже десять років, опинилася на межі депортації — через, як стверджують подружжя, помилки ліцензованого імміграційного консультанта. Вони втратили статус, позбулися права працювати й уже кілька місяців намагаються одночасно врятувати своє майбутнє та повернути гроші. Але обіцяний державою механізм компенсацій досі так і не запрацював.
Паулу та Лейла Мієра — громадяни Бразилії. До Канади вони приїхали у 2016 році: Лейла — за візою релігійного працівника, пізніше Паулу знайшов роботу в будівництві. За цей час сім’я облаштувалася в Оттаві, тут ростуть їхні троє дітей. У січні 2025 року, за словами Мієра, вони заплатили близько 3 тисяч доларів акредитованому консультанту Ані Ракель Апарісіо Пердомо — за продовження робочих дозволів і допомогу із заявкою на постійне місце проживання.
Далі все пішло не так. Подружжя розповідає, що консультантка місяцями майже не виходила на зв’язок: десятки дзвінків і листів залишалися без відповіді. А влітку з’ясувалося головне — заяви на продовження дозволів відхилили, і сім’я втратила статус тимчасових резидентів.
Як випливає з переписки, Міністерство імміграції, біженців і громадянства Канади (IRCC) ще в травні надіслало повідомлення про втрату статусу на поштову адресу Пердомо. Мієра стверджують: їм про це не повідомили. У заявках, за даними відомства, бракувало обов’язкової інформації, а збори не були сплачені.
Для родини наслідки виявилися майже миттєвими. Після дев’яти років роботи в Оттаві Паулу та Лейла, як вони кажуть, більше не можуть легально заробляти й змушені просити допомоги в друзів та збирати гроші через краудфандинг.
У червні Коледж консультантів з імміграції та громадянства (CICC) позбавив Пердомо ліцензії — щоправда, не за скаргою родини Мієра, а після звернення іншого клієнта. У листі редакції Пердомо повідомила, що перебувала за кордоном з медичних причин і співпрацює з Коледжем, щоб знайти рішення.
ПО ТЕМІ: Як іммігрувати до Канади у 2025?
Історія Мієра, втім, вписується в набагато ширшу проблему. Як повідомляє CTV News, у річному звіті за 2025 рік CICC зазначає, що розслідує 1 375 скарг на консультантів, які порушили професійний кодекс. При цьому, за даними Коледжу, всього 126 консультантів — приблизно 1% від числа ліцензіатів — дають 68% усіх скарг. Водночас у «хорошому статусі», за інформацією CICC, числяться 11 994 зареєстрованих члени.
Юрист із Суррея (Британська Колумбія) Еоїн Логан, який представляв десятки клієнтів у схожих ситуаціях, вважає, що регулятор має діяти жорсткіше й швидше. За його словами, найчастіше страждають люди у вразливому становищі — біженці та тимчасові працівники, які не мають ані грошей на нових фахівців, ані ресурсів, щоб судитися за повернення коштів.

Лоґан закликає Коледж задіяти резерв у 10 млн доларів, щоб допомагати постраждалим — таким, як родина Мієра. Він підкреслює: позбавлення ліцензії саме по собі мало що змінює, якщо людина ризикує бути видвореною і фактично втрачає життя, яке будувала роками.
У CICC відповідають, що поки не можуть виплачувати компенсації: правила роботи фонду ще не затверджені. Представниця Коледжу Стеф Лак заявила, що критерії та порядок виплат прописуються в нормативних актах, які «ще не фіналізовані урядом і не набули чинності».
Сам Коледж був створений федеральною владою у 2019 році. Проєкт регламенту, який має запровадити штрафи для недобросовісних консультантів (до 50 тисяч доларів) і запустити компенсаційний фонд для клієнтів, які втратили гроші через «нечесну поведінку ліцензованого консультанта», опублікували 20 грудня 2024 року в Canada Gazette.
У IRCC, зі свого боку, не беруться назвати строки запуску механізму. Там повідомили, що питання «підпадає під конфіденційність рішень кабінету міністрів і не може бути публічно розкрито до остаточної публікації».
А час у сім’ї Мієра закінчується. Їх можуть видворити раніше, ніж нові правила набудуть чинності. Зараз спільнота збирає гроші, щоб найняти імміграційного адвоката Адолфо Мораїса та оскаржити наказ про видворення. Мораїс уже подав термінову заяву на тимчасовий дозвіл на проживання (TRP), але попереджає: шанси невисокі.
За його оцінкою, продовження робочих дозволів для Паулу, Лейли та їхньої старшої доньки Естер мало бути звичайною процедурою — «максимум по 30 хвилин» на кожного. І, найімовірніше, дозволи продовжили б без проблем, якби документи подали вчасно, коректно та з оплатою всіх зборів.
Тепер же сім'я намагається втриматися в країні, яку вважає своїм домом, — і паралельно чекає, коли запрацюють правила, обіцяні саме для таких випадків.