У Канаді під час розлучення враховуватимуть інтереси дітей

Ліберальна депутатка Палати громад Канади Ліза Гепфнер внесла в Оттаві законопроєкт, який пропонує помітно переписати правила розлучень — з акцентом на безпеку дітей і врахування примусового контролю та домашнього насильства в сімейних спорах.

Хепфнер, яка представляє округ Hamilton Mountain, каже, що до цієї ініціативи її спонукали розмови із Сюзанною Заккур — директоркою з правових питань Національної асоціації жінок і права. За словами депутатки, вона чула надто багато важких історій постраждалих і вирішила використати свої повноваження, щоб домагатися змін.

Голосування щодо документа в Палаті громад очікується вже наступного тижня.

Суть поправок — у нових обов’язках і для юристів, і для судів. Пропонується зобов’язати адвокатів у шлюборозлучних процесах перевіряти, чи є ознаки сімейного насильства. Суддям хочуть надати додаткові інструменти, щоб виявляти примусовий контроль і розуміти, як він впливає на дітей. Ще один пункт — закріпити можливість для дітей у деяких ситуаціях безпосередньо донести до судді свої уподобання в спорі про опіку.

Примусовий контроль у законопроєкті описується як сталий тип насильства: одна людина послідовно підкорює іншу — обмежує контакти з близькими, стежить за листуванням і дзвінками, позбавляє базових потреб, принижує та дегуманізує.

Виступаючи поруч із Хепфнер, Заккур нагадала про розповіді жінок, які вже в процесі розлучення говорили суду про насильство з боку партнера — проти них самих або проти дітей. Після розриву, за її словами, багато хто стикався з тим, що їх фактично «карали» за ці заяви: їх починали називати «складними», «мстивими» й звинувачувати в тому, що вони «налаштовують дитину проти іншого з батьків». «Для тих, хто пережив насильство, воно не закінчується з розставанням. Воно переслідує їх у залі суду», — сказала вона.

Національна асоціація жінок і права, яка підтримує законопроєкт, підкреслює: до заклику оновити Закон про розлучення приєдналися майже 300 організацій по всій країні. Усі вони наполягають на одному — у сімейних розглядах пріоритетом мають залишатися найкращі інтереси дитини.

Хепфнер також повідомила, що ініціативу підтримали лідерка Партії зелених Елізабет Мей і депутатка НДП Лія Газан, а також низка представників її власної фракції. Як зазначає CityNews Halifax, директорка з комунікацій та адвокації Women’s Shelters Canada Кейтлін Гайгер-Бардсвіч заявила, що такий законопроєкт може мати «наслідки, що рятують життя» для дітей і сімей, які після розставання намагаються піти від домашнього насильства та агресорів.

За її словами, у Канаді вже траплялися ситуації, коли суд зобов’язував дітей жити з жорстоким батьком і забороняв їм контактувати з матір’ю — навіть за наявності задокументованих фактів насильства. Гайгер-Бардсвіч підкреслила: сенс поправок у тому, щоб рішення сімейних судів спиралися на безпеку та благополуччя, а не на застарілі уявлення.

Одна з історій, які автори ініціативи вважають показовими, — історія 15-річної Ісмени Тоскан. Дівчинка розповіла, що з чотирьох років зазнавала сексуального насильства з боку батька. Хепфнер стверджує, що батько продовжував залишатися в її житті, бо посилався на «батьківське відчуження». Сама Тоскан додає: діти рідко говорять про насильство одразу — часто їм бракує слів і розуміння, щоб описати те, що з ними сталося.