Робочий дозвіл на кордоні Канади: кому ще пощастить

Іноземці, які прибувають до Канади, в окремих випадках усе ще можуть оформити дозвіл на роботу прямо в пункті в’їзду — на сухопутному кордоні, в аеропорту або морському порту. Але цю можливість істотно скоротили: правила посилили, «флагполінг» для більшості тимчасових мешканців фактично згорнули, а деякі типи дозволів на кордоні більше не оформлюють.

По суті, є два робочі сценарії.

Перший — подання заяви прикордонному офіцеру з опрацюванням того ж дня. Звучить зручно, але доступно лише обмеженому колу людей.

Другий — більш поширений: людина заздалегідь подає заявку онлайн, отримує лист про видачу (letter of introduction), а вже після прибуття до Канади офіцер після перевірки документів роздруковує і видає сам дозвіл.

Щоб подати на дозвіл на роботу прямо в пункті в’їзду, потрібно відповідати базовим умовам. Мандрівник має бути з країни з безвізовим режимом (або належати до категорії безвізових, наприклад мати статус законного постійного жителя США), мати право на eTA або можливість в’їхати без гостьової візи, а також виконати додаткові вимоги — вони залежать від конкретного типу дозволу.

При цьому IRCC окремо перелічує ситуації, коли оформлення на кордоні виключене. По-перше, якщо для в’їзду потрібна гостьова віза. По-друге, якщо йдеться про громадян країн, де eTA доступна лише за виконання особливих умов — як приклади наводяться Мексика, Бразилія та Філіппіни. По-третє, заяви на кордоні не приймають від учасників International Experience Canada (IEC), якщо вони не є громадянами або постійними жителями США. Окремо підкреслюється: цей варіант не працює для Seasonal Agricultural Worker Program і для тих, хто виїжджає до США або Сен-П’єр і Мікелон лише заради імміграційних процедур під час повернення до Канади — тобто заради «флагполінгу».

Як зазначає CIC News, обмеження на флагполінг стали особливо жорсткими: тепер він допускається лише для окремих категорій — зокрема громадян і постійних жителів США, а також деяких фахівців, які підпадають під угоди про вільну торгівлю. Для інших логіка проста: спочатку схвалення онлайн, потім поїздка.

Якщо заяву схвалено заздалегідь, на кордоні зазвичай потрібно пред’явити підтвердження — наприклад, той самий портовий лист (letter of introduction): його можна роздрукувати або показати з екрана. Далі офіцер перевіряє документи, право на в’їзд і лише потім друкує робочий дозвіл.

Які саме дозволи в принципі можна отримати через оформлення в пункті в’їзду? По-перше, це дозволи, прив’язані до конкретного роботодавця (employer-specific). Вони поділяються на два основних типи.

Перший — дозволи, що вимагають LMIA в рамках Temporary Foreign Worker Program. У цьому випадку радять мати при собі оффер, копію LMIA та номер LMIA (їх надає роботодавець), а також докази, що кандидат відповідає посаді за кваліфікацією та досвідом. Якщо робота в Квебеку і LMIA справді потрібно, можуть додатково знадобитися документи щодо Quebec Acceptance Certificate (CAQ).

Другий тип — звільнені від LMIA дозволи в межах International Mobility Program. На кордоні знадобиться офер, номер пропозиції з Employer Portal і підтвердження того, що позиція справді звільнена від LMIA та що кандидат відповідає вимогам. Важливо, що роботодавець має заздалегідь пройти всі кроки, включно з оплатою $230 compliance fee, інакше дозвіл просто не видадуть.

По-друге, в окремих, доволі вузьких випадках на кордоні можливе оформлення відкритого дозволу на роботу (open work permit), тобто не прив’язаного до одного роботодавця. Але це працює лише для тих, хто потрапляє до однієї з категорій OWP. Серед прикладів називають подружжя або партнерів у цивільному шлюбі деяких кваліфікованих працівників або іноземних студентів, окремих заявників на ПМП та деяких їхніх залежних членів сім’ї, біженців і людей, які подають на притулок, а також власників Temporary Resident Permit. У кожної категорії — свої умови, і часто вони вимагають пакета документів, який узагалі не схожий на стандартний набір «оффер + підтвердження».

IRCC окремо нагадує про речі, які легко проґавити. Медогляд (IME), якщо він потрібен, краще проходити заздалегідь: результати мають залишатися дійсними на день в’їзду, зазвичай це 12 місяців від дати обстеження (якщо не зазначено інакше). Він потрібен, наприклад, якщо людина планує перебувати в Канаді понад шість місяців і протягом останнього року жила або подорожувала в певних країнах шість місяців поспіль або довше; якщо подається на Super Visa для батьків або бабусь і дідусів; або якщо робота пов’язана з громадським здоров’ям — наприклад, у сфері охорони здоров’я.

Є й питання біометрії: більшості заявників її не можна здати прямо в пункті в’їзду. А ті, кому це дозволено, повинні одночасно мати право подаватися на кордоні й пройти всі етапи там само — причому така можливість є не в кожному пункті в’їзду.

Нарешті, окремо підкреслюється ризик для тих, хто виїжджає з Канади, перебуваючи на maintained status: при поверненні можна втратити право працювати — принаймні до того часу, поки нову заяву не буде схвалено.