У Канаді сім’ї вимагають змінити реєстр захисту дорослих

Папка «реестр», конверты с уведомлениями и песочные часы на столе, символ задержек и пробелов защиты.

Фото створено штучним інтелектом для ілюстрації

Родини постраждалих в одній із провінцій Канади вимагають змінити роботу провінційного реєстру випадків насильства над уразливими дорослими. За їхніми словами, нинішня система майже не захищає тих, заради кого її створювали: родичі місяцями й роками не розуміють, що відбувається зі справою, а потенційні роботодавці не бачать, що людина взагалі перебуває під слідством.

Гейл Джонсон каже, що про те, що сталося в Манітобі з її 91-річною матір’ю Рамоною, дізналася у червні 2022 року. Тоді Winnipeg Regional Health Authority повідомив: Рамона — одна з 15 мешканок будинку для літніх людей Oakview Place у Вінніпезі, у справах яких висувалися обвинувачення в жорстокому поводженні після заяв інформаторів.

А далі, розповідає Джонсон, почалося мовчання. Про те, що одну зі співробітниць узагалі направили на розгляд до реєстру, вона дізналася лише після того, як до історії підключилися журналісти. І виявилося, що в реєстрі прізвища немає: працівниця оскаржує звинувачення в суді. «Я не знаходжу слів. Я в шоці від усього цього. Я відчуваю, ніби мою маму знову роблять жертвою», — сказала Джонсон.

У листі Управління із захисту людей, які перебувають під опікою, який Джонсон отримала у 2023 році, стверджувалося, що «інцидент визнано підтвердженим як випадок насильства», а матеріали передають до комітету реєстру.

Судові документи, однак, показують: одну зі співробітниць — Кумбу Мансарай — направили до реєстру лише в серпні 2025 року. Тобто майже через чотири роки після того, як про випадки повідомили. У жовтні Мансарай подала заяву до суду, домагаючись скасування рішення про направлення; розгляд триває. Тепер саме суддя вирішуватиме, чи внесуть її до реєстру. Отримати оперативний коментар від адвоката Мансарай не вдалося.

У матеріалах суду також є лист про наміри, адресований Мансарай, де фігурує ім’я Рамони Джонсон. У ньому йдеться, що Мансарай «застосовувала насильство та нехтувала доглядом» — зокрема, стискала руки Рамони, домагаючись підкорення, «попри те, що вона кричала від болю». Рамона Джонсон померла у 2023 році. «Вона цього не заслуговувала. Вона не заслуговувала на насильство», — каже її донька.

Власники закладу повідомили, що двох доглядальниць звільнили після того, як звинувачення стали відомі. За їхніми словами, наразі ці люди не працюють ні в Oakview Place, ні в будь-якому іншому будинку мережі Extendicare.

Невдоволення сімей посилилося після розслідування, яке показало: шлях від повідомлення про насильство до внесення до реєстру здатний розтягнутися на роки. Увесь цей час потенційні роботодавці не можуть через реєстр дізнатися, що людина перебуває під перевіркою, а родичі, як стверджує Джонсон, часто не отримують жодних оновлень.

Окреме питання — повідомлення. Закон Манітоби про реєстр насильства над дорослими передбачає інформування сім’ї в момент, коли людину направляють до реєстру. Але Джонсон стверджує, що її рідних не попередили. «Ми нічого не знали. Не було жодного зв’язку», — каже вона і додає: лист 2023 року так і залишився останнім офіційним повідомленням.

Оцените свои шансы на иммиграцию в Канаду. Разбор программ, реальная оценка вашего профиля и пошаговый план уже на первой консультации. Подробнее тут

Представниця міністра у справах сімей Наханні Фонтен (її відомство відповідає за реєстр) заявила, що щодо конкретних справ коментарів не дають.

З критикою системи виступає і давня захисниця прав людей з інвалідністю Дебра Роуч — колишня співробітниця RCMP, яка на початку 2010-х років домагалася появи такого реєстру. Вона згадує: тоді в провінції вже існував реєстр випадків насильства над дітьми, але аналога для дорослих не було. Її сестра Крістін мала інтелектуальну інвалідність і не могла говорити, і Роуч боялася, що якщо з нею станеться біда, вона просто не зможе про це повідомити.

Коли уряд НДП оголосив про запуск реєстру 13 березня 2013 року, Роуч, за її словами, відчула величезну надію. Але через 13 років її очікування, каже вона, не справдилися. Крістін померла у 2020 році після того, як працівник належним чином не закріпив протези: вони випали й застрягли в стравоході, знадобилися операція та тривале перебування в лікарні. Через два дні після виписки вона померла. Роуч хотіла поліцейського розслідування, але, за її словами, його не було — і вона досі не знає, чи з’ясовували обставини та чи кваліфікували дії працівника як насильство або недбалість.
Роуч вважає, що провінції потрібен повноцінний перегляд законодавства, щоб сім’ї перестали залишатися в невіданні. Як зазначає CBC News, схожі висновки містяться й у рекомендаціях консультанта Вільяма Бернетта, який минулого року аналізував роботу реєстру.

Бернетта найняли у 2023 році, щоб допомогти розпустити Управління із захисту людей, які перебувають під опікою, після жорсткого звіту аудитора Манітоби. Паралельно він оцінив, як працює реєстр. Доповідь щодо реєстру опублікували у вересні минулого року — одночасно зі звітом щодо офісу захисту.

Серед ключових пропозицій Бернетта — запровадити строк: рішення про направлення людини до реєстру має ухвалюватися в межах 180 днів. Якщо строки зриваються, комітет має раз на рік публічно пояснювати причини затримок. Він також запропонував оновити механізм вручення повідомлень імовірним кривдникам, надсилати відомості про направлення до реєстру поточному роботодавцю обвинуваченого, повідомляти сім’ї жертв незалежно від того, внесли людину до реєстру чи ні, а також провести повний перегляд законодавства про реєстр у найближчі п’ять років.

Представник міністра Фонтена повідомив, що зміни до закону про реєстр зараз готуються і будуть внесені цього року, але деталей не розкрив.

У матеріалі наводиться і приклад жорсткішого контролю — Британська Колумбія. Там помічники з догляду та персональні асистенти повинні самостійно реєструватися, щоб працювати в установах, які отримують державне фінансування. Якщо надходить скарга на насильство, людину тимчасово відсторонюють від реєстру на час розслідування — тобто вона не може продовжувати роботу.

Омбудсмен у справах літніх жителів Британської Колумбії Ден Левітт підкреслює: швидкі розслідування важливі для всіх сторін. Вразливі люди потребують захисту, а для працівників затяжні обвинувачення перетворюються на роки невизначеності, що б’ють по доходах і сімейному життю. «Такі справи потрібно розглядати якомога швидше, щоб у всіх були відповіді», — сказав він.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ми використовуємо файли cookie для покращення вашого досвіду на нашому сайті. Продовжуючи користуватися сайтом, ви погоджуєтесь з нашою політикою використання файлів cookie

Детальніше