Які козирі Оттава готує для торговельної війни?

Оттава вступає в ризиковану гру з південним сусідом: попри колосальний тиск і нові бар’єри, у канадських перемовників припрятані козирі, здатні змінити правила гри. Поки на кону стоять життєво важливі галузі, влада намагається перетворити свою залежність на інструмент впливу, готуючи ґрунт для глобального перегляду відносин.

Канада вступає в нові торговельні переговори зі США у завідомо нерівній позиції: її економіка значно сильніше зав’язана на американський ринок, ніж навпаки. Але це не означає, що в Оттави немає важелів. На тлі тарифів, запроваджених президентом США Дональдом Трампом, канадська влада намагається домогтися послаблень або скасування обмежень на ключові товари й паралельно готується до розмови про оновлення угоди CUSMA.

До початку тарифної кампанії близько 76% канадського товарного експорту прямувало до США. Для порівняння: частка американського товарного експорту до Канади становила приблизно 17%. Однак, як зазначають експерти, стійкий попит Сполучених Штатів на низку канадських поставок погано узгоджується з тезою Трампа про те, що США «нічого не потрібно» від Канади. Ба більше, галузі по обидва боки кордону, що живуть в умовах тісно інтегрованих ланцюгів постачання, уже дають зрозуміти Білому дому: двостороння торгівля для них — не опція, а умова виживання.

Тепер розмова про тарифні послаблення на сталь, алюміній, автомобілі та пиломатеріали фактично вшита в ширший трек — переговори про продовження та оновлення Canada-U.S.-Mexico Agreement. На цьому полі у Канади є кілька напрямів, де вона може підвищити ставки.

Перший козир — сам канадський ринок. Для американського бізнесу це комфортний, забезпечений ринок на кордоні: близько 40 мільйонів споживачів, близька логістика та зрозумілі правила. За даними Управління торгового представника США, у 2024 році американський експорт товарів до Канади становив приблизно 350 мільярдів доларів США, ще близько 90 мільярдів припали на послуги. Канадсько-американський юрист Баррі Епплтон вважає, що Оттаві варто активніше відігравати роль «великого клієнта», особливо у сфері послуг і нових цифрових галузей. Він нагадує: бойкот американського бурбона вже давав помітний ефект, а отже, подібний тиск можливий і там, де Канада залишається важливим покупцем.

Другий важіль — енергетика. У 2025 році США в середньому імпортували з Канади 3,9 мільйона барелів нафти на добу — більше, ніж з усіх інших країн разом узятих. Якщо рахувати ширше — нафту, нафтопродукти, електроенергію та природний газ — то Штати купують у Канади електроенергії в чотири рази більше, ніж постачають назад. На тлі війни США та Ізраїлю з Іраном, яка підштовхнула зростання цін на пальне в США, цінність стабільних канадських постачань лише зросла. Старша наукова співробітниця з міжнародної торгівлі Ради з міжнародних відносин у Вашингтоні Іну Манак підкреслює: для промислової політики адміністрації Трампа та планів «повернути виробництво додому» США не зможуть обійтися без Канади.

Третій канал тиску — прямі інвестиції. Канадці не завжди сприймають свою країну як великого інвестора, але фактично Канада роками залишається серед лідерів за обсягом прямих іноземних інвестицій у США — значною мірою завдяки пенсійним фондам. За даними Міністерства торгівлі США, канадські компанії та фонди вклали в американську економіку 733 мільярди доларів США, поступаючись лише трохи Японії та Великій Британії. Майже половина активів Canada Pension Plan Investment Board (780 мільярдів доларів) знаходиться у США, а вісім найбільших пенсійних фондів Канади разом тримають близько 1 трильйона доларів в американських інвестиціях. Трамп любить перетворювати публічні обіцянки інвестицій на частину торговельних угод, і фінансова вага Канади тут може стати переговорним аргументом.

Окрему інтригу додала й історія з Китаєм. Угода Канади з Пекіном щодо тарифів на електромобілі та канолу викликала різку реакцію Трампа. Прем’єр-міністр Марк Карні погодився знизити канадський 100% тариф на китайські електромобілі, запроваджений у 2024 році в унісон з адміністрацією Байдена, в обмін на зниження китайських тарифів на канадську канолу. Колишній заступник керівника апарату екс-прем’єра Джастіна Трюдо з канадсько-американських відносин Браян Клоу вважає: така реакція Вашингтона сама по собі показує, наскільки тема чутлива для США і, отже, може посилити позиції Оттави. Сигнал звучить просто: якщо продовжувати тиснути тарифами і тягнути з оновленням CUSMA, Канада активніше розвиватиме зв’язки з тими, кого США воліли б не бачити серед її партнерів.

Сильним козирем залишаються й критично важливі мінерали. США все голосніше говорять про необхідність надійного доступу до таких ресурсів, прагнучи послабити домінування Китаю в галузі. Минулого місяця адміністрація Трампа приймала делегації 54 країн на зустрічі, яку Держдепартамент описав як спробу «переформатувати світовий ринок критично важливих мінералів». Водночас Канада не приєдналася до планів дій, які підписали ЄС, Японія та Мексика. Міністерка закордонних справ Аніта Ананд заявила, що Оттава не готова укладати окрему угоду щодо мінералів поза рамками переговорів щодо CUSMA, давши зрозуміти, що цей ресурсний блок розглядається як предмет торгу. Як зазначає CBC News, Ананд підкреслювала, що будь-які домовленості мають відповідати інтересам Канади та забезпечувати країні максимальну віддачу.

Ще один потенційний інструмент — оборонні закупівлі. Уряд Карні переглядає, чи варто реалізовувати опціон на купівлю загалом 88 винищувачів F-35 у США — контракт оцінюється приблизно в 28 мільярдів доларів. За 16 літаків Канада вже заплатила, а також розпочала виплати за компоненти; пілоти Королівських ВПС Канади мають вирушити на базу ВПС США в Аризоні для підготовки пізніше цього року. Паралельно обговорюється варіант співпраці зі шведською Saab: локалізація виробництва Gripen і літаків дальнього радіолокаційного виявлення GlobalEye в Канаді. Спостерігачі пов’язують таку «розвилку» щонайменше частково з прагненням отримати додатковий важіль впливу в діалозі з Вашингтоном.

Зрештою, Канаді може допомогти й американська внутрішня політика. У листопаді у США відбудуться проміжні вибори до Конгресу, і республіканці ризикують втратити більшість — особливо якщо ставлення виборців до тарифів продовжить погіршуватися через зростання цін і тиск на економіку. Опитування Angus Reid Institute показує, що більшість американців уже вважають: основну частину витрат від тарифів несуть американські споживачі або бізнес, а не іноземні компанії. Експерт Канадського інституту глобальних відносин Колін Робертсон, який брав участь у переговорах щодо канадсько-американської та північноамериканської угод про вільну торгівлю, вважає: у міру наближення виборів республіканські конгресмени дедалі болісніше реагуватимуть на те, як тарифи можуть вдарити по їхніх шансах на переобрання.

У підсумку в Оттави формується набір цілком відчутних аргументів — від енергетики та критичних мінералів до інвестицій, оборонних закупівель і гри на політичному таймінгу в США. І в міру того як переговори щодо оновлення CUSMA та обговорення тарифів виходитимуть на фінішну пряму, саме ці козирі можуть стати вирішальними.