Соціальне середовище в Канаді: свобода слова, зброя та інше
Алкоголь і наркотики
Алкоголь вважався винуватцем усіх соціальних проблем у молодій Канаді, і на початку 20 століття більшість провінцій намагалися різними способами заборонити продаж та виробництво алкогольних напоїв. Проте так звана “ера заборони” не стала панацеєю, на яку всі сподівались, і до 1920-х років дозволили виробництво та реалізацію алкоголю, але тільки в певних рамках.
До сьогоднішнього дня в провінціях збереглося складне законодавство, яке регулює, де і як можна продавати алкоголь. У деяких провінціях спиртне продається тільки в спеціалізованих крамницях, керованих урядом; в інших слабоалкогольні та міцні напої повинні продаватися в різних магазинах. Майже скрізь заборонено продавати алкоголь у цілодобових маркетах.
Зазвичай провінції дозволяють мешканцям готувати (але не продавати) домашнє пиво та вино. В той же час, виготовлення дистильованих алкогольних напоїв без ліцензії заборонено федеральним законом.
Вік, з якого можна законно вживати алкогольні напої, встановлюють провінції. В Альберті, Манітобі та Квебеку він становить 18 років, в інших провінціях – 19. Провінційними законами також строго заборонено пити алкоголь у громадських місцях і сідати за кермо в нетверезому стані.
Важкі наркотики в Канаді заборонені. Прем’єр-міністр Джастін Трюдо пообіцяв легалізувати марихуану, але точної дати не назвав. На практиці ж, повсякденне, персональне вживання канабісу вже широко поширене, особливо у великих міських центрах, де закони про заборону марихуани слабкі або де порушники залишаються безкарними.
З 2001 року в практику канадських лікарів увійшло виписування пацієнтам канабісу в лікувальних цілях. У 2014 році федеральний уряд дозволив продаж медичної марихуани в ліцензованих приватних точках збуту. Але в цьому питанні існує певний безлад, тому що немає чіткого визначення, яка марихуана є медичною.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Алкоголь та Канада: культура і статистика
Свобода слова в Канаді
Канадці дуже серйозно ставляться до їх конституційно закріпленого права на свободу слова. Свобода слова – це право говорити й писати все, що вам хочеться, однак це право не є абсолютним. Хартія прав і свобод – частина Конституції Канади – дозволяє встановлювати “розумні обмеження” на більшість громадянських прав, і уряд посилається на ці документи, щоб аргументувати прийняття деяких законів, які обмежують свободу словa.
У Канаді існують закони, які однозначно забороняють поширювати навмисну, злу неправду про інших людей (наклеп), а також копіювати або намагатися витягти користь з ідей інших людей (порушення авторських прав). Крім того, не можна використовувати мову з метою заохочення або спровокувати скоєння злочину.
Як і раніше, виготовлення та продаж непристойних матеріалів вважаються технічно незаконними. Уряд часто забороняє імпорт конкретних журналів, книг, коміксів, що містять дуже екстремальні зображення сексуального насильства або перекручених статевих актів, таких як інцест і педофілія.
“Звичайна” порнографія доступна лише в спеціальних ліцензованих магазинах та кінотеатрах, які, однак, втратили актуальність з розвитком інтернету. Провінції забороняють дітям купувати порнографічні матеріали, жорстокі відеоігри або квитки на фільми “для дорослих”.
В Канаді будь-яка пропаганда ненависті (hate speech) до представників інших рас, релігій або сексуальних меншин заборонена законом і тягне за собою кримінальну відповідальність. Існують винятки у випадках викладення щирої думки (sincere opinion) або релігійних переконань. У інших випадках генеральний прокурор Канади, як правило, порушує кримінальну справу.
У 2014 році були скасовані більш радикальні закони, згідно з якими “піддавання особи або групи осіб моральному насильству” вважалося злочином. Найжорстокіше покарання за пропаганду ненависті, зокрема за пропаганду геноциду, передбачає від двох до п’яти років тюремного ув’язнення. Нове законодавство у сфері національної безпеки, крім того, кваліфікує як злочин поширення матеріалів, які “заохочують або пропагують” тероризм.
Зброя в Канаді
В Канаді історично розвивалося мисливське ремесло, тому багато канадців, особливо ті, що живуть у маленьких містах, володіють вогнепальною зброєю. За даними Канадської національної асоціації вогнепальної зброї, наразі 7 млн. канадців, або 20% населення країни, володіють 21 млн. одиницями зброї. Більшість використовують її для спортивного полювання.
Щоб отримати від уряду дозвіл на володіння вогнепальною зброєю (Possession and Acquisition Licence (PAL)), канадці повинні пройти перевірку біографії та курс з техніки безпеки. Закони про зберігання та транспортування зброї дуже деталізовані та строгі. Для різних типів зброї існують окремі закони. Ручне вогнепальне оружие підлягає більш суворому контролю, і його потрібно реєструвати.
Спроба уряду пом’якшити закони про зброю в 2000-х роках виявилася надто затратною і не отримала громадської підтримки, тому у 2009 році проект закрили. Уряд веде довгий список забороненої зброї. Здебільшого заборонені вогнепальні гвинтівки. Їх можна орендувати для використання на стрільбищах.
У питанні володіння зброєю канадці поділяються на два табори – селяни проти міських. У мешканців великих міст зброя асоціюється з злочинністю, тому містяни виступають за суворий контроль над поширенням зброї. Канадці, які живуть у сільській місцевості, асоціюють зброю з їхнім хобі – полюванням, спортивною стрільбою, і вважають, що заборона на володіння зброєю – тягар для законослухняних громадян.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як легально придбати вогнепальну зброю в Канаді?
Захист від дискримінації
В Канаді існує звод законів, покликаний захищати канадців від дискримінації за ознаками, що не залежать від них, серед яких раса, стать, релігія та сексуальна орієнтація.
Канадська хартія прав і свобод є частиною Конституції Канади, яка забороняє федеральному або будь-якому провінційному уряду приймати закони, які або явно дискримінують деяких канадців на основі їхньої самобутності, або підносять одну групу людей над іншою. Верховний суд Канади регулярно скасовує закони, які, на його думку, є дискримінаційними згідно з Уставом.
У країні також діє Канадський Закон про права людини – низка правових норм, які забороняють приватним організаціям (школи, магазини) або особам (роботодавці, землевласники) дискримінувати клієнтів або покупців через їхні особливості.
Акти дискримінації такого роду розслідуються Канадською комісією з прав людини та розглядаються Канадським трибуналом з прав людини. Цей квазісудовий орган виписує штрафи та призначає виправні роботи. У провінціях є окремі закони, комісії та трибунали у сфері прав людини.
Права лесбійок, геїв, бісексуалів і трансгендерів.
За останнє десятиліття канадці стали більш ліберально ставитися до гомосексуальності. Починаючи з 1969 року, уряд скасував більшу частину юридичних заборон на “содомію”, і люди нетрадиційної сексуальної орієнтації стали відчувати себе більш комфортно та вільно.
Закони більшості провінцій сьогодні прямо забороняють будь-які форми дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації, а Верховний суд Канади встановив штрафи та інші методи покарання за пропаганду такої дискримінації.
Тим не менш, гомосексуальність залишається дуже делікатною темою в повсякденному житті канадців. Багато геїв або лесбійок відчувають тиск з боку родичів після “камінг-ауту”, особливо в сільських або релігійних частинах країни. Публічна демонстрація одностатевих відносин також є рідкістю і зустрічається хіба що у дружніх до геїв районах.
У 2005 році уряд прем’єр-міністра Пола Мартіна прийняв Закон про цивільний шлюб, у якому фігурувало нове формулювання поняття “шлюб”, а саме: “законний союз двох осіб”. Вважається, що з цього моменту в Канаді легалізували одностатевий шлюб.
Цей закон критикували тоді і критикують зараз, особливо християнські громади і консервативні політики, однак у 2016 році Консервативна партія офіційно відмовилася від своєї обіцянки відкликати його.
Трансґендерність – невідповідність психологічної та біологічної гендерної ідентичності деяких людей – відносно нове поняття для Канади. Проте ця тема викликає навіть більше суперечок і конфліктів, ніж гомосексуалізм. Усі провінційні Плани охорони здоров’я визнають гендерну дисморфію – медичний термін для позначення стану трансґендерів – законним медичним станом, і покривають витрати на операції з зміни статі. При цьому в Канаді дуже мало спеціалістів у цій галузі, через що канадцям доводиться звертатися до закордонних хірургів та самостійно оплачувати операцію.
Проституція
Продаж сексу в Канаді легальний, але купівля – ні. Таке плутанина утворилася після того, як у 2013 році Верховний суд постановив, що попередні спроби заборонити продаж сексу необґрунтовано підривали право проституток на безпеку.
Нові закони про проституцію з 2014 року чітко регламентують, як секс можна продавати та рекламувати. Якщо коротко, то це може робити тільки сама проститутка (а не сутенери, мадам або борделі) та якомога далі від громадської уваги.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Проституція в Канаді: все, що варто знати про нові закони
Азартні ігри в Канаді
Контрольований урядом гемблінг був вперше легалізований у 1969 році та пережив справжній бум у 1980-90-х роках, коли провінції намагалися поповнити бюджет не підвищуючи податки. Сьогодні у всіх провінціях можна законно грати в азартні ігри. Канадцям доступні ігрові автомати, казино, лотереї, ставки на спорт.
У 2010 році провінція Британська Колумбія пішла далі та стала першою юрисдикцією у Північній Америці, яка легалізувала інтернет-казино в Канаді. Важливо, однак, зауважити, що гемблінг у всіх його проявах контролюється державою. Тому в Канаді незаконно мати приватне казино або ігровий дім.
Порівняно з іншими темами, згаданими у цій статті, гемблінг є найменш проблематичним. Більшість канадців усвідомлюють шкоду від залежності від азартних ігор, але робити ставки на улюблену хокейну команду раз на кілька місяців вважається нормальною практикою.
Смертна кара в Канаді
З 1859 по 1962 рік канадський уряд стратив 710 засуджених, переважно шляхом повішення, за різні злочини, пов’язані з вбивством або державною зрадою. Після низки суперечливих випадків у 1967 році було введено мораторій на подальші страти, а у 1976 році ліберальний уряд прем’єр-міністра П’єра Трюдо скасував смертну кару.
Незважаючи на те, що громадськість переважно виступає за страту вбивць, уряд не має наміру повертатися до такої практики.
Права тварин
У багатьох канадців є домашні тварини (переважно коти й собаки), але “володіти твариною” – це не право, і закон багато в чому дискримінує власників. Так, у багато громадські місця вхід з тваринами заборонено, а провінційні закони забороняють тримати вдома певні види та породи тварин. В той же час, знущання над тваринами вважається злочином.
Соціальне забезпечення і пенсія в Канаді
У відповідь на збільшення тривалості життя в Канаді, уряд створив різноманітні пенсійні програми, щоб канадці мали дохід, навіть після того, як припиняють працювати.
Сьогодні з зарплати кожного канадця утримується відсоток в рамках Канадського пенсійного плану (Canadian Pension Plan (CPP)). Утримані кошти об’єднуються федеральним урядом. Частина інвестується у фондовий ринок (через організацію CPP Investment Board). Згодом кошти повертаються канадцям, які досягли віку 65 років, у вигляді пенсійних виплат.
Існує також схожа, але не обов’язкова програма Old Age Security Pension (OAS), в якій можуть взяти участь пенсіонери, які прожили в Канаді довгий час.
Обидві програми заплутані та бюрократизовані, і ситуація, швидше за все, стане ще складнішою, тому що в країні відбувається швидке старіння населення. Більше половини канадців також отримують виплати від роботодавців в рамках приватних пенсійних планів. Детальніше про те, як формується пенсія читайте в нашому матеріалі “Пенсія в Канаді: з чого складається ваш пенсійний дохід?”.
Соціальний захист – це широке поняття, під яким об’єднують різні форми фінансової підтримки громадянам, які з якоїсь причини не працюють. Страхування по безробіттю – найпоширеніша форма соціального захисту в Канаді. Воно доступне канадцям, яких несподівано звільнили, або яким довелося припинити роботу через вагітність, травму або необхідність доглядати за хворим родичем. Більшість провінцій пропонують програми підтримки для людей, які фізично не здатні працювати.
Загалом, соціальний захист – дуже суперечлива тема у Канаді. Багато канадців негативно ставляться до людей, які дуже довго отримують соцвиплати. З 1990-х років правила соцзахисту стали більш строгими з метою мотивувати людей шукати роботу.
Джерело: The Canada Guide
