Влада Канади порушила питання контактів сепаратистів із Держдепом США

Прем’єр-міністр Канади Марк Карні після зустрічі з главами провінцій і територій в Оттаві дав зрозуміти: від Сполучених Штатів він очікує поваги до суверенітету країни. Привід — підтвердження Держдепартаменту США про те, що представники адміністрації Дональда Трампа контактували з учасниками альбертського сепаратистського руху.

Зустріч перших міністрів спочатку збирали навколо формули «зібратися разом і будувати» — Карні говорив про координацію щодо торгівлі та великих інфраструктурних проєктів. Але на підсумковій пресконференції розмова швидко перейшла до значно більш напруженої теми: сепаратизму та меж допустимої зовнішньої участі.

У Вашингтоні визнали, що американські чиновники справді зустрічалися з активістами, які виступають за відокремлення Альберти. У Держдепартаменті назвали це «рутинною» взаємодією з громадянським суспільством і підкреслили, що «жодних зобов’язань прийнято не було».

Карні двічі запитали, чи вважає він такі контакти іноземним втручанням. Уперше він відповів, що рішення, які впливають на Канаду й Альберту, мають ухвалюватися «за цим столом» — за участі федерального уряду, провінцій, муніципалітетів і корінних народів. Коли запитання пролунало знову, прем’єр уже прямо підтримав позицію уряду Альберти: Сполучені Штати, сказав він, «мають поважати канадський суверенітет».

Прем’єр-міністерка Альберти Даніель Сміт також вимагала від Вашингтона не втручатися у внутрішню політику Канади. За її словами, адміністрації США варто «обмежити обговорення демократичного процесу Альберти альбертцями та канадцями». Сміт додала, що доручить представнику уряду провінції у Вашингтоні донести цю стурбованість до американської сторони.

Найжорсткіші формулювання пролунали від прем’єра Британської Колумбії Девіда Ебі. Ще до початку переговорів він назвав контакти сепаратистів з представниками США «зрадою» — і повторив це потім на пресконференції. Ебі заявив, що спроби залучити іноземну державу до «захоплення країни або її розколу» не мають нічого спільного з розмовою про майбутнє Канади.

Тема сепаратизму спливла і в квебекському контексті. Прем’єр Онтаріо Даг Форд раніше говорив, що перемога сепаратистського уряду в Квебеку цієї осені стала б «катастрофою» для країни. Відповідаючи на запитання про ці слова, Карні французькою лише знизав плечима: «Так працює система». Прем’єр Квебеку, що йде у відставку, Франсуа Лего нагадав, що рішення — за жителями провінції, але додав: на його думку, «більшість» квебекців не хочуть суверенітету, а ще ширша більшість не підтримує ідею референдуму через економічну невизначеність.

Окрім політичних питань, лідери обговорювали й практичний економічний порядок денний. Карні повідомив, що планує зустрічатися з прем’єрами щомісяця, коли переговори про перегляд торговельної угоди CUSMA (Канада—США—Мексика) увійдуть в активну фазу.

Окремо прем’єр-міністр порушив проблему міжпровінційних торговельних бар’єрів — правил і вимог, які заважають вільному руху товарів і послуг між провінціями та ускладнюють мобільність працівників. За оцінкою нещодавнього звіту Міжнародного валютного фонду, усунення таких бар’єрів може забезпечити Канаді близько 7% зростання ВВП у довгостроковій перспективі — це приблизно 210 млрд доларів.

Торкнулися і потенційних мегапроєктів. Сміт заявила, що порт Кітімат у Британській Колумбії не розглядається як кінцева точка пропонованого нафтопроводу на західне узбережжя. Цей варіант, за її словами, виключили через навігаційні складнощі для танкерів: «занадто багато каналів», а район «занадто складний».

У публікації CBC News наводиться й епізод, який трохи розрядив тон: прем’єр Манітоби Ваб Кінью пожартував, що ніякого «запеклого суперництва» між провінціями та федеральним урядом немає — лідери «в одній команді», навіть якщо журналісти намагаються знайти розбіжності. Кінью нагадав, що франкофонні спільноти є по всій країні, і заради «єдиної Канади» потрібно працювати разом.
У результаті зустріч, задумана як розмова про торгівлю та спільні економічні рішення, значною мірою пройшла під знаком іншої теми — як Оттава та регіони реагуватимуть на зростання сепаратистських настроїв і де проходить межа між «контактами» та втручанням ззовні.