Що приховує угода щодо найдорожчого мосту Канади?

Канадська опозиція посилює тиск на уряд Марка Карні: консерватори та Нова демократична партія вимагають розкрити текст нової угоди зі США, яка має забезпечити запуск міжнародного мосту Горді Гау між Віндзором і Детройтом. Депутати кажуть, що громадськості так і не пояснили ключові умови домовленостей — від того, хто і як керуватиме тарифами, до формули розрахунку доходів.

Обидві партії направили ліберальному уряду офіційні листи з проханням детально розповісти про пакт, пов’язаний із відкриттям прикордонного переходу вартістю 6,4 мільярда доларів. Критики окремо підкреслюють: проєкт повністю оплаченo Канадою.

Депутатка НДП Гізер Макферсон, яка відповідає в партії за міжнародну торгівлю, у листі від понеділка вимагала «повної прозорості» — і щодо витрат на міст, і щодо змісту нещодавньої канадсько-американської угоди. Вона назвала неприйнятним те, що уряд ухиляється від відповідей на запитання про проєкт.

Офіс прем’єр-міністра на запит щодо коментаря про деталі угоди в понеділок не відповів.

Ще понад десять років тому, коли було підписано початкову угоду про перетин кордону, логіка була простою: Канада покриває витрати за рахунок плати за проїзд, а потім ділить надходження зі штатом Мічиган.

На початку місяця федеральний уряд оголосив про нову угоду зі США, яка має дозволити відкрити міст 27 липня. У короткій заяві йшлося, що документ передбачає правила управління тарифами та спрямування частини прибутку до фонду економічного розвитку на 15 років. На цьому подробиці майже закінчувалися — представники федеральних структур тоді відмовилися відповідати на уточнювальні запитання.

Після оголошення Карні та міністр житлового будівництва й інфраструктури Грегор Робертсон описували умови так, що створювалося враження: «чистий прибуток» від зборів буде ділитися порівну між Канадою та фондом економічного розвитку, який, за словами Карні, працюватиме на американському боці кордону.

Одразу виникло ключове питання: звідки в найближчі 15 років взагалі візьметься прибуток для розподілу, якщо у проєкту є борг, який потрібно повертати? Карні стверджував, що погашення заборгованості має бути в пріоритеті.

У четвер прем’єр уточнив формулювання: йдеться, за його словами, не про «чистий прибуток», а про розподіл «чистої виручки» — тобто суми після операційних витрат, включно з обслуговуванням об’єкта та роботою персоналу на пунктах оплати. При цьому Карні додав, що попередня угода про перетин кордону залишається чинною.

Адміністрація Дональда Трампа, зі свого боку, заявила, що розподіл чистого прибутку має відбуватися до того, як Канада почне сплачувати за боргом. Це суперечить більш раннім коментарям канадського прем’єра. Міністр торгівлі США Говард Лютнік написав у соцмережах: «Наша частка — до відсотків і основного боргу. Це «Мистецтво угоди» в дії».

Як повідомляє CBC News, за даними Bloomberg News, у тексті угоди немає положення, яке прямо пов’язувало б розподіл доходів із погашенням канадської заборгованості.

На цьому тлі лідер Консервативної партії П’єр Пуальєвр у п’ятницю надіслав Карні листа, окремо вказавши на суперечності в його поясненнях. Він нагадав, що прем’єр, відповідаючи на запитання, спочатку говорив: «Це не розподіл зборів за проїзд мостом», а потім — що «це 15-річна угода про розподіл чистої виручки». Пуальєвр вимагав прямо роз’яснити, чи отримують американці частку доходів, і поставив під сумнів заяви про строки та механізм повернення грошей Канаді.

НДП у листі, адресованому Робертсону та міністру, який курирує торгівлю Канада—США Домініку Леблану, також розкритикувала відмову уряду пояснити, як саме рахуватиметься «чистий прибуток» мосту. У зверненні наголошується, що, судячи з повідомлень, Канада та громада Віндзора можуть отримати від проєкту менше вигод, ніж американська сторона.

Макферсон окремо зазначила, що канадці дізнаються більше деталей угоди з американських джерел, ніж від власного уряду. Оскільки міст побудований за гроші платників податків, підсумувала вона, суспільство має право бачити угоду повністю — без недомовок і розбіжностей.