Дорожня пригода: Ванкувер - Банф (Альберта). День 1.
Виходячи з мого досвіду, майже всі мої друзі та знайомі планують подібну подорож, але як показує практика, лише малий відсоток цей план реалізує. Пов’язано це насамперед з тим, що більшості просто ліньки планувати і розписувати крок за кроком подорож, а вирушати спонтанно в іншу провінцію вирішить не кожен, все-таки шкода буде дорогоцінного часу. У цьому записі я розповім про те, як ми вирушили в подорож на машині від Ванкувера до Банффа, скільки це зайняло часу, скільки витратила грошей і звичайно ж, які місця я відвідала.
Їздила я у довгі вихідні, і попросила додатковий вихідний на роботі та взяла вільний у п’ятницю о 12 годині дня, щоб одразу ж почати свій шлях. Загалом, виходить 4,5 вільних дні, з яких 1,5 займає дорога до Альберти та назад. Шлях з Ванкувера до містечка Банф становить 1080 км (близько 12 годин їзди). На загальний час їзди буде впливати не лише ваша швидкість, у нас по дорозі траплялися неодноразові затори через ремонтні роботи, а також ділянки з однією смугою, на яких ви часто будете повільно їхати за великогабаритним транспортом.
Моєю точкою зупинки, де було заброньовано готель, було місто під назвою Голден (Golden, BC), яке знаходиться майже на кордоні між Британською Колумбією та Альбертою. Шлях зайняв 7,5 години. Чому Голден, а не щось ближче до Банффа? Банф – одне з найпопулярніших туристичних напрямків у Канаді, а відповідно ціни на готелі будуть на порядок вище. Шлях від Голдена до Банффа складає приблизно 2 години.
За готель (Travel lodge, можете подивитися
за цим посиланням
ми платили $86 за ніч, тоді як у Банфі ціни починалися від $100+. Я забронювала готель за місяць до поїздки, тому якщо ви сплануєте подорож раніше, то є шанс знайти місце краще. Готелем залишилася задоволена, він використовувався виключно для того, щоб переночувати.
Що відвідати по дорозі?
======================
Почну з того, що дорога буде неймовірно красивою і живописною, керувати буде одне задоволення. Тим не менш, раджу по дорозі заїхати у містечко Revelstoke, а саме на незвичайне розважальне The Pipe Mountain Coaster. Описувати не буду, краще подивіться відео:
За двох ми віддали $30, і це більш ніж вартувало того. Раджу по дорозі туди або назад обов’язково спробувати такий незвичайний ролеркостер.
Приїхавши в Голден о 9-тій годині вечора, ми зробили барбекю, поїли та лягли спати, щоб набратися енергії на наступний день.
День 1: Peyto Lake —> Bow Lake —> Louise Lake (+ хайкінг на ньому) —> Moraine Lake —> Banff
У наш перший день, ми вирушили в подорож по найпопулярнішим must see місцям. Скажу одразу, людей буде дуже багато. Такої усамітненості, як може здатися на картинках в інтернеті, і близько не буде. Особливо це стосується озер Louise і Moraine, оскільки вам до них від парковки доведеться йти всього 1-3 хв. Парковки переповнені, але нам завжди щастило знайти місце.
Прокинувшись о 7 ранку, ми розпочали свій шлях з Peyto Lake, оскільки озеро знаходилося трохи в іншій частині. Дісталися ми до нього з Голдена приблизно за 1,5 години. Основна частина шляху проходила по Icefield Pkwy – одна з наймальовничіших доріг у світі, яка входить у багато рейтингів. Види неймовірні, ви дивуєтеся красі природи вже просто з вікна автомобіля. Також, є шанси зустріти ведмедів вздовж траси (нам правда вдалося побачити ведмедика лише один раз).
Парковка біля озера Пейто була заповнена лише наполовину, ймовірно це було спричинено раннім часом прибуття. Щоб дістатися до озера, потрібно буде пройти невеликий хайк (точніше навіть прогулянку), всього 10-15 хв, де вам відкриється найкрасивіший вид на озеро з висоти.
На видовій було 5-6 людей. Вичікувавши невеликий час і зробивши фотографії, ми почали повертатися назад до машини, адже по дорозі було заплановано багато місць. Якщо ж на площадці для виду занадто багатолюдно, то можна піти на більш високі точки, повноцінний хайк триває близько 3 км. Для особливих екстремалів, є дика стежка, щоб спуститися до самого озера, але спитавши місцевих хайкерів, всі казали, що знадобиться додаткове обладнання для альпінізму.
З Peyto Lake ми вирушили до Bow Lake. Вони розташовані одне від одного на відстані в 5 км і спочатку ми не планували цю зупинку, але все-таки вирішили зупинитися для невеликого перекусу. Оскільки озеро не так активно рекламується, людей майже не було, і можна було повною мірою насолодитися другим сніданком ось з таким от видом. Як мінімум для прогулянки вздовж озера варто зупинитися.
І ось ми вирушили до озера Louise, місця, яке ви бачите на більшості картин із Канадою. Шлях зайняв 40 хвилин. По дорозі були невеликі затори, а найбільше ми застрягли на парковці, оскільки шукали місце. Нарешті, підчепивши від’їжджаюче авто, ми підійшли до озера і жахнулись. Ні-ні, природа чудова, але кількість людей (на той момент було близько 11 години дня) просто жахала. Люди вишиковувались у 2-3 ряди вздовж озера, і щоб прорватися, довелось постаратися.
Таке скупчення трохи зіпсувало враження про озеро, і ми вирішили взяти один із двох хайків поруч. На вибір: Plain of Six Glaciers Tea House (10.6 км) та Lake Agnes Tea House (6.8 км). Ми вирішили взяти той, що коротший, хоча, мабуть, дарма. По дорозі вгору ви побачите ще пару озер і водоспад, загалом не супер вражаючих, а на вершині на вас чекає Tea House, у якому ви можете насолодитися місцевими сортами чаю та випити його з чудовим видом. На хайку буде одна особливість: по дорозі ви зустрінете знаки "Стежка для туристів" і "Стежка для коней". Мабуть, на конях саме так підіймаються працівники чайного будинку, а також доставляють туди все необхідне. В один момент, ця стежка стає загальною і по дорозі вас чекає досить велика кількість конячих какашок. Іноді їх було настільки багато, що доводилося стрибати, та й запахом хвойного лісу вже не так насолоджуєшся. Ось, власне, фотографії з хайку.
Озеро Луїс з висоти
