Канада розраховує залучити до трильйона доларів інвестицій

У Торонто стартував перший в історії Canada Investment Summit — майданчик, куди з’їхалися найбільші міжнародні інвестори та керівники канадського бізнесу. В Оттаві розраховують, що саміт запустить ланцюжок угод і проєктів, які можуть принести країні до одного трлн доларів інвестицій у найближчі п’ять років.

Саміт відкрився недільним прийомом. Для прем’єр-міністра Марка Карні, колишнього центрального банкіра та екс-голови Brookfield Asset Management, спілкування з «важковаговиками» інвестиційного світу — звична територія. Однак зараз ставки вищі за звичайне: на тлі загострення торговельної війни між Канадою та США країні потрібні нові партнерства й переконливий сигнал ринкам, що Канада залишається безпечним і зрозумілим місцем для великих грошей.

Раніше повідомлялося, що Карні запросив на зустріч 100 найбільших інвесторів світу. Повний список учасників влада не публікує, але серед тих, хто, як стверджується, приїхав до Торонто, — голова BlackRock Ларрі Фінк і гендиректор сінгапурської Temasek Ділхан Піллай. Очікуються й представники великих суверенних фондів, зокрема норвезького державного пенсійного фонду, а також держкомпанії на кшталт Abu Dhabi National Oil Co.

Президент і генеральний директор Інституту C.D. Howe Джеремі Кронік описав склад учасників як «хто є хто» у світових фінансах: на саміті, за його словами, представлені і канадські, і закордонні банки, керуючі компанії та інвестфонди. На прийомі в перший день були керівники низки канадських корпорацій і американські бізнес-лідери. Серед згаданих учасників — Air Canada, ШІ-компанія Cohere, Enbridge та Alto, що просуває проєкт високошвидкісної залізниці між Торонто і Квебек-Сіті. На майданчику помітна й політична присутність: приїхали десятки канадських чиновників, включно з кількома прем’єр-міністрами провінцій.

Інвесторам при цьому пропонують не загальні обіцянки, а доволі конкретне «меню» ініціатив. Йдеться про 167 проєктів — від трубопроводу для доставки нафти з Альберти до узбережжя Британської Колумбії до супутникових технологій для спостереження за Землею. Як зазначає CBC News, список зібрано в 66-сторінковому проспекті та поділено на вісім напрямів: 11 проєктів у традиційній енергетиці, 31 — у чистій енергетиці, 63 — у видобутку корисних копалин і металургії, 16 — у морській і портовій інфраструктурі, 11 — в енергетиці та комунальному секторі, 10 — у цифрових технологіях, 19 — у передовому виробництві та шість — у транспорті.

Більше половини пропозицій так чи інакше пов’язані з енергетикою та видобувним сектором — і це, за словами Кроніка, добре показує пріоритети федерального уряду. Серед найдорожчих і найпомітніших ідей — трубопровід вартістю 35 млрд доларів до Британської Колумбії, розширення порту Черчилл на півночі Манітоби приблизно на 79 млрд доларів і проєкт СПГ-термінала Ksi Lisims на узбережжі Британської Колумбії за 28,5 млрд доларів.

Офіційне завдання саміту — зміцнити образ Канади як «переконливого напрямку для інвестицій». Однак учасники ринку визнають: у країни є стара проблема, об яку вже не раз спотикалися іноземні гроші. Кронік нагадує про затягнуті строки підготовки мегапроєктів і хронічну невизначеність із дозволами — саме це раніше відлякувало частину міжнародного капіталу.

Новости интереснее, когда есть с кем их обсудитьПознакомьтесь с русскоязычными людьми из Ванкувера и других городов Канады. Возможно, тот самый человек уже совсем рядом.Посмотреть, кто сейчас на сайте →

Схожу картину змальовує і нещодавній звіт CPP Investment Insights Institute — дослідницького підрозділу структури, яка допомагає організовувати саміт. В опитуванні 65 великих інституційних інвесторів Канада отримала високі оцінки за стабільність і передбачуваність регулювання, а також за потенціал у критично важливих мінералах, енергетиці та ресурсах. Однак серед ключових бар’єрів респонденти назвали складність регуляторних процедур і строки видачі дозволів — особливо в гірничодобувній та енергетичній сферах.

Кронік підкреслює: для порівняно невеликої економіки Канади конкуренція за капітал з іншими розвиненими країнами має стати агресивнішою. Сам факт проведення такого саміту, на його думку, — сигнал, що країна готова запускати великі будівництва. Далі доведеться довести на практиці, що у Канади є і робочі руки, і техніка, і здатність будувати швидше.

Навіть якщо угоди не з’являться «на місці», потенційний ефект від великих проєктів може бути відчутним для продуктивності та ВВП. Зокрема, у звіті TD Bank йдеться: за успішної реалізації ініціатив Канада може увійти в інвестиційний «суперцикл» на десятиліття і більше, отримати нові робочі місця та додати до реального випуску на душу населення близько 12 тисяч доларів.

Однак ідея активніше залучати іноземний капітал викликає й різку критику. Лідер федеральної НДП Аві Льюїс назвав саміт Карні спробою «врятувати країну, розпродавши її». Паралельно із заходом готується протестний контр-саміт: його організатори стверджують, що влада фактично буде «виставляти на аукціон» суспільні ресурси в рамках угод із зовнішніми компаніями.
Професор економіки школи менеджменту Rotman при Університеті Торонто Валід Хеджазі, який вивчає іноземні інвестиції, зазначає: особливо гостро ризики сприймаються там, де зачіпаються критична інфраструктура та нацбезпека, а не проєкти, які виглядають «просто комерційними». За його словами, інвестори з-за кордону можуть прагнути сильніше впливати на виробництво і ключові рішення — і це підігріває суспільні побоювання.

Водночас Хеджазі підкреслює: держава здатна заздалегідь прописувати умови, які зберігають суверенітет Канади в майбутніх угодах. Він також вважає, що немає підстав апріорі сприймати іноземні компанії як більш схильні обходити правила — у Канади, за його словами, достатньо сильні закони та інститути, щоб реагувати, якщо проблеми виникнуть.

Нарешті, додає Хеджазі, у країни немає можливості профінансувати всі великі проєкти виключно власними силами. А в умовах погіршення відносин із головним торговельним партнером потреба розширювати зв’язки та шукати капітал за межами США стає особливо очевидною. Якщо угоди будуть укладатися, владі доведеться максимально прозоро пояснювати їхні умови та вигоди — інакше скепсис у суспільстві лише посилиться.