У Канаді анонсували протест працівниць секс-індустрії

У Канаді анонсовано акцію протесту працівниць секс-індустрії, у яких накопичилася низка претензій.

Вікенд Формули-1 — золотий час для стрип-клубів Монреаля: туристів більше, грошей у залах теж. Цієї суботи частина танцівниць збирається не виходити на сцену. Активістки закликають до страйку на час Гран-прі, вимагаючи статусу найманих працівників, скасування «барних зборів» і декриміналізації секс-роботи.

Акцію організовує Автономний комітет секс-роботи (Sex Work Autonomous Committee, SWAC). У комітеті кажуть, що нинішня схема, коли більшість танцівниць оформлені як незалежні підрядники, розв’язує руки власникам клубів: формально вони можуть дистанціюватися від питань безпеки та умов праці. Співзасновниця SWAC і одна з організаторок Adore Goldman стверджує, що працівницям постійно дають зрозуміти: вони «легко замінні». Будь-яка спроба сперечатися про правила чи оплату, за її словами, ризикує закінчитися тим, що танцівницю перестануть ставити в розклад або просто не допустять до змін.

Однак у міру підготовки страйку в місті все гучніше лунає і критика — з боку інших танцівниць. Кілька співрозмовниць CBC попросили не розкривати їхні імена: вони побоюються за безпеку та можливих наслідків з боку роботодавців. Одна з них, яка представилася як Coco, розповіла, що спочатку підтримала ідею — хотілося змін, але тепер сумнівається, що саме такий план піде індустрії на користь.

Найгостріша суперечка — навколо вимоги визнати танцівниць найманими працівницями. Прихильниці SWAC впевнені: це означає більше гарантій, зрозумілі правила, стабільність і безпечніші умови. Противниці відповідають: офіційне працевлаштування може принести нові ризики — особливо тим, хто вже стикається з дискримінацією або живе з нестабільним імміграційним статусом.
Танцівниця з Монреаля, яка попросила називати її Zohra, пояснює: для багатьох ключовими є гнучкість і автономія, які дає самозайнятість. Інші співрозмовниці додають, що будь-які офіційні сліди роботи в секс-індустрії можуть обернутися проблемами: на кордоні, під час пошуку житла або під час контактів із поліцією.

Є й ще одне побоювання: за статусу найманих працівників у клубів з’явиться більше важелів контролю — над графіком, вимогами до виступів і навіть над тим, кого і на яких умовах брати. Танцівниця, яка представилася як Andrea, попереджає, що така «вертикаль» може посилити расову дискримінацію, яка, за її словами, і так відчувається в галузі.

Другий принциповий пункт — «барні збори»: у багатьох клубах танцівниці платять за право вийти на зміну, зберігаючи при цьому контроль над розкладом, клієнтами та тривалістю роботи. Організатори страйку вважають цю практику несправедливою: бізнес перекладає свої витрати на працівниць, а зверху нерідко очікуються ще й чайові діджеям, менеджерам та іншим співробітникам. Goldman підкреслює, що в підсумку сума виходить помітною.

Опонентки страйку дивляться на таку модель інакше та порівнюють її з орендою місця в салоні краси: платиш за майданчик і інфраструктуру, зате залишаєшся незалежною в доходах. Coco, наприклад, каже, що їй зрозуміліше заплатити 50 доларів за зміну, ніж опинитися в системі найму, де можуть з’явитися «квоти» та більш жорсткі фінансові правила з боку клубу.

Натомість щодо питання декриміналізації секс-роботи розбіжностей помітно менше. У Канаді продаж сексуальних послуг є законним, але купівля залишається кримінально караною. Мережа танцівниць, які виступають проти страйку й називають себе Pleasers on the Ground, заявляє, що робить ставку на зниження шкоди, взаємну підтримку та просвіту, а не на перерозподіл трудової моделі. Учасниці групи кажуть, що хочуть розвивати доступ до майстер-класів, інформації про права та системи взаємодопомоги всередині індустрії.

Як зазначає CBC News, учасниці Pleasers on the Ground також підкреслюють важливість боротьби зі стигмою та захисту анонімності тих, хто не почувається в безпеці, виступаючи публічно.

У суботу акція розпочнеться з протесту на площі Place de la Paix у центрі Монреаля. Приблизно о 17:30 учасниці планують розділитися на групи та роздавати листівки з вимогами біля різних стрип-клубів міста.