У Канаді нова заборона для школярів викликала обурення батьків

Школьный коридор в Квебеке: на скамье детский платок рядом с рюкзаком и размытым объявлением о правилах

Фото створено штучним інтелектом для ілюстрації

У Квебеку зростає тривога серед батьків: новий уряд Parti Québécois пропонує заборонити учням початкової школи «помітні» релігійні символи. Родини, чиї діти носять такі атрибути, говорять про обурення і страх. Експерти з секуляризму та дитячого розвитку попереджають: переконливих причин для такого заходу не видно, зате шкода для дітей може виявитися цілком реальною.

Жителька Монреаля Мехваїш Раджа згадує розмову з 11-річною донькою цього літа. Дорогою до денного табору дівчинка раптом спокійно сказала: «Мамо, наприкінці літа я носитиму хіджаб». Раніше вона одягала його лише з особливих нагод, і сама Раджа ніколи не наполягала на щоденному носінні. «Я просто сказала: «Добре». І до кінця літа це справді сталося», — розповідає вона.

Зараз донька Раджі навчається у п’ятому класі державної школи на заході Монреаля і щодня носить хіджаб. Однак саме це може опинитися під забороною, якщо PQ ухвалить свій закон: ініціатива передбачає, що в початковій школі дітям не можна буде носити «помітні» релігійні символи на уроках.

Раджа каже, що в ініціативі не бачить жодної логіки. «Чесно, у мене немає слів. У мене немає слів, коли я чую таке», — зізнається вона. На її думку, держава не повинна вирішувати, що дитині дозволено надягати до школи: «Коли ми виходимо з дому, ми залишаємося тими, хто ми є. Яку частину себе ми повинні залишити вдома?».

Обмеження в Квебеку запроваджували поступово. Попередній уряд CAQ спочатку заборонив релігійні символи окремим категоріям працівників, потім — усьому шкільному персоналу, включно з батьками-волонтерами. Крок у бік учнів теж уже був: у школах заборонили покриття, що закривають обличчя.

Лідер PQ і прем’єр-міністр Поль Сен-П’єр Пламондон ще у вересні, коли представляв ініціативу, пояснював її так: «Розділення дітей через те, що вони носять, і через релігійні переконання в такому ранньому віці не сприяє згуртуванню та інтеграції». За його словами, політика має дозволити дітям «просто бути дітьми», не несучи на собі релігійних поглядів батьків. Після перемоги на виборах і формування уряду меншості риторика не пом’якшилася: міністр освіти Жоель Арсено заявив, що заборона «не підлягає обговоренню».

Асма Куреші, яка живе на Південному березі Монреаля, впевнена: ініціатива тримається на хибних уявленнях. У неї четверо дітей. Старша донька почала носити хіджаб до школи ще у четвертому класі, а молодша, яка зараз у дитячому садку, одягала його пару разів цього року — «просто спробувати». Куреші сама носить хіджаб і підкреслює, що не наказувала донькам робити так само: «Я сказала собі, що ніколи не буду нав’язувати це дітям».

За її словами, десятиліттями живе стійкий наратив, нібито жінок і дітей «змушують» носити хустку — і саме він підживлює посилення правил. Куреші каже, що поки не обговорювала майбутню заборону з доньками й не знає, як це пояснити дитині: «Як сказати дитині, що за законом тобі не можна носити те, що носить твоя мама?».

Раджа додає, що рішення доньки несподівано змінило і її власне життя. Вона зізнається: раніше уникала хіджабу в Квебеку, боялася зайвий раз вирізнятися. Однак тепер теж почала його носити. «Я дуже пишаюся нею, тому що в 11 років вона вирішила носити його, тоді як мені 40, і я не могла, — каже Раджа. — Моя донька справді надихнула мене».

Фахівці, з якими поговорили журналісти, вважають: у такій забороні немає очевидної необхідності, зате ризик наслідків для дітей — великий.

Новости интереснее, когда есть с кем их обсудитьПознакомьтесь с русскоязычными людьми из Ванкувера и других городов Канады. Возможно, тот самый человек уже совсем рядом.Посмотреть, кто сейчас на сайте →

Економіст Стенфордського університету Томас Ді, який вивчає вплив освітньої політики на шкільні результати, називає саму ідею «відсунути» батьків та їхні цінності неправильною. «Батьки — перші й найвпливовіші вчителі для дітей, і відсувати їхні настанови та погляди вбік здається мені помилковим і неповажним», — сказав Ді. Раніше він виступав експертом у судовому спорі щодо оскарження квебекського закону про світськість Bill 21.

Професорка факультету освіти Університету Лаваля Сіван Хірш, яка спеціалізується на культурному та релігійному різноманітті в школах, назвала ідею заборони «жахливою». «Ми не хочемо, щоб діти відчували, що в школі їх навчають проти батьків, проти сім’ї», — підкреслює вона.
Ді додає: конфлікт між школою та сім’єю здатен вдарити по успішності. «Усе, що змушує учнів почуватися менш бажаними або менш спокійними, означає, що вони не зможуть повністю зосередитися й зберегти мотивацію для розкриття свого академічного потенціалу», — каже він.

Дослідниця релігієзнавства з Монреальського університету та авторка книжки *Au nom de la laïcité* Зейнаб Діаб вважає, що світський закон, спрямований на маленьких дітей, виглядає нелюдяно. «Їх дегуманізують і обмежують їм доступ до школи. Яке суспільство допускає таке?» — каже Діаб.

При цьому Ді підкреслює: релігійні символи в класі можуть не роз’єднувати, а навпаки — допомагати краще розуміти одне одного. «Якщо ви спілкуєтеся з людьми, які відрізняються від вас, ви перестаєте користуватися простими шаблонами для оцінки, а починаєте судити їх як людей», — пояснює він. Куреші стверджує, що у її доньки в школі було саме так: за її словами, ніхто не робив негативних зауважень, а однокласники сприймали дівчинку як «звичайну людину».

Щоб заборона стала законом, PQ потрібно заручитися підтримкою щонайменше ще однієї партії в Національних зборах. Лідер лібералів Квебеку та голова офіційної опозиції Шарль Мільяр минулого тижня сказав, що його партія ініціативу не підтримає: «Ми говоримо про дітей. Я не буду займатися політикою на спинах дітей». Québec Solidaire теж виступає проти. У такій конфігурації вирішальною може виявитися позиція Консервативної партії Квебеку.

У понеділок лідер консерваторів Ерік Дюем заявив, що партія загалом підтримує світськість, але спершу хоче побачити деталі. «Тобто що ми будемо робити з цими дітьми, якщо вони не будуть дотримуватися правил? — сказав він журналістам. — Це те, що я хочу знати, перш ніж ми підемо далі».

Міністр освіти Арсено минулого тижня повідомив, що веде переговори з іншими партіями і їхні позиції можуть змінитися, однак від інтерв’ю CBC відмовився. Як зазначає CBC News, Раджа каже: якщо заборона все ж стане законом, її донька, найімовірніше, піде з нинішньої школи. Тоді сім’я може обрати приватну освіту, а деякі батьки — домашнє навчання.

Діаб наголошує, що не у всіх є гроші або час на такі альтернативи. «Можливо, вони пристосуються, але ніхто не повинен увесь час жити в режимі боротьби та виживання, — каже вона. — Це виснажує».

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ми використовуємо файли cookie для покращення вашого досвіду на нашому сайті. Продовжуючи користуватися сайтом, ви погоджуєтесь з нашою політикою використання файлів cookie

Детальніше