Канада має намір зменшити залежність від американської розвідки

Канада може отримати більш самостійний інструмент для оцінювання ризиків і ухвалення зовнішньополітичних і торговельних рішень. Експерти з національної безпеки вважають, що розширення закордонного мандата Канадської служби розвідки та безпеки (CSIS) допомогло б країні впевненіше орієнтуватися в геополітиці, що ускладнюється, — особливо на тлі дедалі менш передбачуваного партнерства зі США.

Ліберальний уряд, як зазначають спостерігачі, вже дав зрозуміти: CSIS може отримати нову місію разом із додатковим фінансуванням — близько 6 млрд доларів протягом найближчого десятиліття. На цьому тлі у професійному середовищі зростають очікування, що до розширеного мандата може увійти робота з іноземними джерелами за кордоном і передача зібраних даних до Оттави.

Зараз Канада багато в чому закриває потреби у зовнішній розвідці за рахунок партнерів з безпеки, насамперед Сполучених Штатів. CSIS має можливість збирати інформацію по всьому світу, але вона обмежена: така робота має бути безпосередньо пов’язана із загрозами канадській безпеці.
Довгі роки федеральні уряди вважали цю модель достатньою і не наважувалися створювати окрему службу зовнішньої розвідки за зразком британської MI6 або американського ЦРУ — зокрема тому, що це дорого.

Однак на тлі того, що США за адміністрації президента Дональда Трампа, за оцінками експертів, стали менш надійним економічним і оборонним партнером, опора на американські розвідувальні дані виглядає дедалі ризикованішою. Професорка права національної безпеки Карлтонського університету Ліа Вест каже, що Канада дедалі частіше діє з власних суверенних інтересів — у торгівлі та виборі партнерів, а не за звичкою підлаштовується під американську лінію.

За її словами, якщо Оттава справді збирається інвестувати в нові оборонні й технологічні проєкти та вибудовувати партнерства навколо критично важливих мінералів так, як раніше не робила, їй потрібно краще розуміти, що відбувається «на землі» — в кабінетах чиновників і у великих компаніях тих країн. Звідси, підкреслює Вест, зростаюча потреба в більш розвиненій зовнішній розвідці.

CSIS з’явилася у 1980-х роках після звинувачень у серйозних зловживаннях з боку розвідувального підрозділу Королівської канадської кінної поліції. Тоді проблему розглядала комісія Макдональда, і її ключова рекомендація була простою: розвести правоохоронні функції та розвідку між різними структурами.

Новости интереснее, когда есть с кем их обсудитьПознакомьтесь с русскоязычными людьми из Ванкувера и других городов Канады. Возможно, тот самый человек уже совсем рядом.Посмотреть, кто сейчас на сайте →

При цьому комісія наполегливо застерігала від того, щоб наділяти нову службу повноваженнями зовнішньої розвідки. Логіка була жорсткою: зарубіжні спецслужби регулярно порушують закони інших держав, і автори доповіді побоювалися, що така практика — «зараза» — може проникнути й у внутрішню роботу. Ще одне побоювання — поява «моноліту безпеки та розвідки в демократичній державі», коли одна організація відповідає і за внутрішню, і за зовнішню розвідку.

Вест вважає, що ці висновки були зроблені в іншу епоху — на початку 1980-х. Сьогодні, за її оцінкою, система політичного контролю та громадського нагляду за спецслужбами помітно сильніша, ніж 40 років тому.
Старший науковий співробітник Центру міжнародного управління інноваціями Уеслі Ворк, який багато років стежить за темою нацбезпеки, нагадує: хай би як розвивалися технології масового спостереження та цифрового шпигунства, ключову роль і далі відіграє агентурна, «людська» розвідка. За супутниковим знімком, пояснює він, неможливо зрозуміти, що насправді думає іноземний лідер, а перехоплення сигналів далеко не завжди дає повну картину.

Як зазначає Global News, Уорк підкреслює, що головна цінність такої роботи — доступ до людських джерел поруч із тими, хто ухвалює рішення, і до людей, які знають плани та реальні можливості держави-противника.
За словами Уорка, зовнішня розвідка могла б посилити й інші — більш сучасні — способи збору інформації. Наприклад, «вухо на землі» в іншій країні здатне допомогти Центру безпеки комунікацій (CSE) точніше обирати цілі для електронної розвідки або підказати, які об’єкти варто тримати під супутниковим спостереженням.

При цьому Уорк припускає, що нинішній уряд особливо цікавить розвідка, корисна для торговельного порядку денного. За його словами, один із сигналів, що звучать з боку прем’єр-міністра, полягає в тому, що Марк Карні приділяє велику увагу економічній розвідці.