Криза вартості життя штовхає канадців на крайнощі

У Канаді подорожчання життя підштовхує людей до радикальних рішень.

Канадці все частіше вдаються до онлайн-зборів, щоб покрити найбазовіші витрати — оренду, продукти та комунальні рахунки. На GoFundMe кажуть: таких кампаній стає більше на тлі дорогого життя і того, що людям, які потрапили у раптову скруту, часто просто немає на що спертися.

Мешканець Торонто Люк Албертон зізнається: йому довелося «переступити через гордість» і зробити те, чого він завжди намагався уникати — попросити грошей для себе. Родом із Садбері в Онтаріо, він уже 14 років живе в Торонто і переважно працював у кол-центрах.

У серпні 2024 року Албертона скоротили. Він оформив страхування на випадок безробіття (EI) і почав шукати нову роботу, але пошук цього разу розтягнувся майже на сім місяців. Коли виплати закінчилися, він встиг витратити більшу частину заощаджень і вибрати доступний кредитний ліміт. На соціальну допомогу він не проходив — роком раніше, за правилами, «заробив занадто багато».

Нова робота все ж знайшлася, але вже в перший день сталася медична невідкладна ситуація: серйозна інфекція та тривале відновлення. Доходу не стало, рахунки продовжували надходити, і тоді він відкрив сторінку на GoFundMe. Зараз йому вдалося зібрати 4 тисячі 950 доларів із цілі в 9 тисяч доларів.

«Я звик сам себе забезпечувати, але інакше я б буквально залишився без даху над головою», — розповів Албертон у програмі Cost of Living. Роботу, яку він щойно отримав, він зрештою втратив: під час відновлення вийти не міг. Збір допоміг пережити лікування, а потім Албертон переїхав до батьків, щоб перевести подих і вирішити, що робити далі.

Історія Альбертона, як зазначає CBC News, перестає бути рідкістю. Платформа фіксує зростання зборів, пов’язаних саме з повсякденними витратами. За даними GoFundMe, з січня по травень 2026 року в Канаді запустили понад 15 тисяч кампаній у категорії «основні потреби» — це на 8% більше, ніж за той самий період 2025 року. А з 2020 року кількість канадських кампаній, де прямо згадується «вартість життя», зросла на 274% — це пов’язують із рекордною інфляцією та нестачею доступного житла.

Помічник професора фінансів і бізнес-економіки Університету Макмастера в Гамільтоні Вільям Гаггінс вважає збори на базові потреби «симптомом значно глибшої проблеми». За його словами, якщо людям доводиться «по суті просити милостиню в інтернеті», це означає, що ситуація справді важка.

Хаггінс описує канадську систему підтримки як трирівневу. Перший рівень — державні програми: вони, за його оцінкою, покривають приблизно 60–70% потреб і підходять більшості. Другий — допомога на рівні спільноти: некомерційні організації та волонтерські групи, які краще розуміють локальні запити. «Держава може перерахувати гроші, але вона не зустріне вас біля дверей, як Meals on Wheels», — пояснює він. Але другий рівень, за його словами, «вимивається десятиліттями». У результаті дедалі більше людей опиняються на третьому рівні — у залежності від сім’ї, друзів, особистих зв’язків, а тепер ще й від платформ на кшталт GoFundMe.

Директор із досліджень Food Banks Canada Річард Матерн каже, що подібний зсув видно й за продовольчими банками: з 2019 року кількість звернень майже подвоїлася і тепер сягає майже 2,2 мільйона відвідувань на місяць. Водночас, зазначає він, система зазнає тиску одразу з двох боків: частина колишніх донорів сьогодні самі приходять по допомогу, а інші вже не можуть жертвувати стільки, як раніше. Навіть там, де пожертви не просіли, попит зріс сильніше за можливості. Матерн додає, що нестача їжі дедалі частіше зачіпає людей із повною зайнятістю, а частка тих, хто змушений проїдати заощадження, зростає, і це тривожний сигнал. Коли фінансова «подушка» зникає, будь-яка несподівана проблема стає критичною.

При цьому фахівці підкреслюють: краудфандинг не панацея. Постдокторант Інституту наук про дані Університету Торонто Мартін Лукк вивчив майже два мільйони кампаній GoFundMe у Канаді та США за 2018–2021 роки й дійшов висновку, що до мети доходять лише 17% медичних та екстрених зборів. Він вважає, що низька результативність відображає багатошарову нерівність: важливий не лише доступ до інтернету, а й цифрові навички.

Частіше виграють кампанії з сильним текстом, хорошими фото або відео, регулярними оновленнями та готовністю розповідати про себе максимально відверто.

Лукк підкреслює, що більшість зборів тримається на особистих мережах, а по-справжньому «вірусними» стають лише рідкісні історії. Хаггінс додає ще один чинник — «втому донорів»: допомога окремим людям може працювати гірше, ніж рішення, які одночасно підтримують багатьох у схожій ситуації.

У заяві для CBC у GoFundMe повідомили, що розуміють: більшість користувачів не є професійними фандрейзерами і їм часто потрібна підказка, як розповідати свою історію та що важливо зазначити. Компанія також заявила, що розробила «інструменти на основі ШІ», якими скористалися понад 85 мільйонів разів, щоб спростити процес звернення по допомогу, а поради та ресурси зі збору коштів доступні всім організаторам.

Сам Албертон каже, що збір дав йому надію пережити складний період. Він додає, що хоче повернути батькам підтримку, яку вони надавали йому все життя, і знову підготуватися до роботи та до того, щоб знову почати відкладати.