В Альберті розкрили закулісну історію підготовки референдуму

В Альберті стрімко наближається 19 жовтня — день, коли жителів провінції попросять зробити вибір, від якого вже неможливо буде просто відмахнутися. Формально питання звучить м’яко: зберегти статус Альберти у складі Канади чи запустити процес, який призведе до окремого — вже зобов’язувального — голосування про вихід із країни. Однак за цим формулюванням стоїть багаторічна робота руху за незалежність, який крок за кроком зміцнювався всередині правлячої Об’єднаної консервативної партії (UCP) — і зрештою продавив правила під плебісцит.

Мабуть, найнаочніший момент цієї історії стався на з’їзді UCP в Едмонтоні в листопаді 2025 року. Прем’єр-міністерка Даніель Сміт вийшла на сцену разом із кабінетом і зіткнулася не з «незручними запитаннями», а з прямим тиском зали. Конституційний юрист і один із лідерів руху за незалежність Джефф Рат узяв мікрофон — і замість запитання фактично закликав партію підтримати «вільну й незалежну Альберту». Зала зустріла його овацією. А коли Сміт повторила фразу, яку згодом почне вимовляти знову і знову — що вона за «незалежну Альберту в єдиній Канаді», — частина аудиторії відповіла свистом.

Колишній прем'єр Альберти Джейсон Кенні, який залишив посаду у 2022 році після внутрішньопартійної кризи, пов'язує посилення сепаратистів із пандемією COVID-19. За його словами, хвиля невдоволення ковідними обмеженнями та антивакцинальні настрої привели в політику нову групу активістів — і багато з них виявилися близькими до ідеї відокремлення.

Розслідування, засноване на інтерв’ю, документах і архівах відеоактивістів, складається з кількох етапів. Саме вони й вивели провінцію до жовтневого голосування.

Етап перший: «взяти партію зсередини». Навесні 2021 року колишній хірург Денніс Модрі почав їздити містами Альберти й агітувати за незалежність через референдум. Раніше він був відомий як лікар, якому приписували участь у першій пересадці комплексу «серце-легені» в Західній Канаді. Однак його медична кар’єра закінчилася конфліктом із системою: у 2013 році Alberta Health Services призупинила його хірургічні привілеї через проблеми з роботою. Модрі намагався оскаржити це в суді, але безуспішно; у 2017 році він не зміг продовжити ліцензію.

У політиці Модрі робив ставку не на створення окремої партії, а на «перепрошивку» UCP. Ідея була проста: масово наростити членство — до «чотирьох, п’яти, шести або семисот тисяч» — і розвернути партію в бік курсу на незалежність. Разом із юристом Джеффом Ратом і власником магазину спортивних товарів Мітчем Сільвестром він брав участь у створенні Alberta Prosperity Project — структури, що просуває відокремлення. Усі троє вступили й до UCP.

Етап другий: «зняти бар’єр». Кенні стверджує, що на старті намагався не пустити сепаратистів до партії й хотів закріпити в базових принципах пункт про лояльність Канаді. Однак на перших щорічних загальних зборах UCP у 2018 році цей пункт так і не винесли на голосування. За версією екс‑прем’єра, саме тоді двері для прихильників відокремлення лишилися прочиненими — і більше вже не зачинялися.

Пандемія лише пришвидшила процес. Обмеження, внутрішній бунт частини депутатів і тиск знизу довели ситуацію до перевірки лідерства Кенні. У травні 2022 року він отримав лише 51% підтримки членів UCP і того ж дня оголосив про відставку. Кенні підкреслює: близько двох третин тих, хто голосував тоді, були новачками — багато хто приєднався до партії зовсім нещодавно, і серед них, за його словами, було чимало прихильників сепаратизму.

Етап третій: лідер, який готовий говорити з рухом. Після відходу Кенні на посаду глави UCP претендувала Даніель Сміт — на той момент ведуча розмовного радіо в Калгарі. Раніше вона очолювала опозиційну партію Wildrose, але у 2014 році перейшла до правлячих прогресивних консерваторів, а потім не змогла отримати номінацію у своєму окрузі на виборах 2015 року.

У лідерській кампанії Сміт робила акцент на «автономії» та розповідала, що одним із перших кроків зв’язалася з Модрі, демонструючи серйозне ставлення до його руху. На цьому тлі членство UCP різко зросло: з приблизно 60 тисяч членів, які мають право голосу, на момент відставки Кенні до майже 124 тисяч до ночі голосування. Сміт перемогла після шести раундів, набравши 54%.

На виборах 2023 року UCP під її керівництвом зберегла більшість, і сама Сміт не будувала кампанію навколо ідеї відокремлення. Однак контакти з лідерами руху за незалежність нікуди не зникли. Навесні 2025 року на щорічному зборі коштів в асоціації округу Bonnyville-Cold Lake-St. Paul вона сиділа за головним столом поруч із двома помітними фігурами - Мітчем Сильвестром і Деннісом Модрі.

Етап четвертий: підтягнути закон і процедури під референдум. У 2025 році Модрі, Сильвестр і Рат готували кампанію зі збору підписів, щоб фактично змусити владу призначити референдум. Проблема була в тому, що сепаратизм залишався непопулярним у широкого електорату, а тодішні правила вимагали мінімум 294 тисячі підписів.

Новости интереснее, когда есть с кем их обсудитьПознакомьтесь с русскоязычными людьми из Ванкувера и других городов Канады. Возможно, тот самый человек уже совсем рядом.Посмотреть, кто сейчас на сайте →

У липні 2025 року уряд Даніель Сміт правила змінив: поріг знизили до 177 тисяч, а строк збору збільшили з 90 до 120 днів. Того ж дня Сільвестр подав до Elections Alberta петицію з прямою розвилкою: «залишитися в Канаді чи піти». Відомство направило питання до суду, зазначивши, що воно зачіпає конституційні наслідки.

У грудні 2025 року відбулося ще одне правління — у Elections Alberta забрали право передавати такі петиції до суду. У день ухвалення змін Сильвестр знову подав документи, і цього разу петицію під брендом StayFree Alberta схвалили. Кампанія пройшла знижений поріг: підтвердили 222 тисячі 600 підписів.

Потім ситуація різко розвернулася в суді вже проти уряду. Група вождів корінних народів заявила, що влада Альберти не виконала конституційний обов’язок консультуватися з ними з питання, здатного зачепити їхні договірні права. 13 травня 2026 року суд погодився з цим доводом і заблокував перетворення питання StayFree Alberta на референдум.

Замість того щоб зупинитися, Сміт зробила крок убік, але не назад. 21 травня вона оголосила власне запитання, яке, за задумом уряду, має знизити ризик нових судових перешкод. 19 жовтня виборцям запропонують обрати: залишитися в Канаді або розпочати процес, що веде до обов’язкового референдуму — залишатися чи виходити.

Етап п’ятий: розкол усередині правлячої партії. Сміт публічно повторює, що вона «яростно віддана» Канаді й голосуватиме за варіант «залишитися». Однак усередині UCP тріщина стає дедалі помітнішою. Весняне опитування Angus Reid показало: близько 64% членів партії підтримують ідею незалежності, тоді як понад 70% жителів Альберти, за тими самими даними, її відкидають.

Президент UCP Роб Сміт (не родич прем’єра) в ефірі CBC говорив прямо: у партії багато прихильників незалежності, включно з «великою кількістю лідерів по всій Альберті», які й домагалися референдуму. За його словами, без оголошення голосування єдність партії опинилася б під загрозою.

Для Джеффа Рата нинішня позиція прем’єра — зручна мішень. Він називає Сміт перешкодою на шляху до незалежності й пропонує сепаратистам домагатися дострокових спеціальних зборів партії з голосуванням щодо її лідерства — за сценарієм, який свого часу добив Джейсона Кенні. Рат стверджує, що у 2025 році прихильники руху продали понад вісім тисяч партійних членств, щоб провести своїх людей до ради директорів UCP. Його мета — зібрати підтримку щонайменше 22 із 87 окружних асоціацій; на момент публікації таких було дві.

Паралельно сам Рат втягнутий у судові розгляди: дві групи корінних народів судяться з ним, стверджуючи, що він привласнив мільйони доларів із трастових фондів, якими керувала його юридична фірма. Рат заявляв, що звинувачення є неправдивими.
Напруга помітна і в парламентській фракції. 29 вересня депутат від Ред‑Діра Джейсон Стівен публічно розійшовся з прем’єром і повідомив, що проголосував поштою за варіант, який запускає шлях до обов’язкового референдуму про вихід.

Сама Сміт, за даними матеріалу, в останні тижні лавірує між критикою лідерів сепаратистів і визнанням тих самих образ, які звучать на їхніх мітингах. У вересні на онлайн‑конференції — за місяць до голосування — вона ледь стримувала сльози, перераховуючи типові для руху претензії й ставлячи питання: «Чи хоче ця країна нас взагалі?» За тиждень вона стояла поруч із прем’єр‑міністром Канади Марком Карні у Форт‑Макмюрреї, де оголосили про прискорене просування трубопроводу до західного узбережжя; Сміт назвала це доказом того, що Канада здатна працювати в інтересах Альберти.

7 жовтня на пресконференції на базі CFB Edmonton, відповідаючи на запитання CBC про те, чи не зміцнила вона колишніх союзників-сепаратистів, призначивши голосування на 19 жовтня, прем’єрка сказала, що найжорсткіші її критики — якраз лідери руху, бо вона «дуже чітко» заявляє про намір голосувати за збереження Альберти у складі Канади. Як зазначає CBC News, тепер саме від результату жовтневого голосування та внутрішньопартійної боротьби залежить, чи отримає рух за незалежність новий імпульс, чи зіткнеться з політичним відкатом усередині правлячої партії.