МВФ: Канада втрачає мільярди через кордони між провінціями

Фото створено штучним інтелектом для ілюстрації
Повне скасування торговельних бар’єрів між 13 провінціями та територіями Канади з часом може додати країні майже 7% реального ВВП — близько 210 млрд доларів. Такі розрахунки наведено в новій доповіді Міжнародного валютного фонду.
Економісти МВФ Федеріко Х. Дієс і Юаньчень Ян разом із дослідником Університету Калгарі Тревором Томбом оцінили: регуляторні обмеження всередині країни в середньому виглядають як «внутрішній тариф» приблизно у 9%. Але в секторах, де домінують послуги, ця умовна «ставка» значно вища. В охороні здоров’я та освіті — понад 40%, зокрема через те, що переїзд фахівців між провінціями та визнання кваліфікацій жорстко зарегульовані.
Автори підкреслюють: якби йшлося про міжнародну торгівлю, такі рівні обмежень для більшості угод були б фактично неприйнятними. Для порівняння в доповіді наводиться оцінка Банку Канади: середня тарифна ставка США на канадські товари в листопаді 2025 року становила 5,9%.
Найбільше від внутрішніх бар’єрів, за оцінкою МВФ, страждають невеликі провінції та північні території. Через вищі витрати їм важче конкурувати з великими регіонами, де економіка більш диверсифікована і простіше «перетравлювати» шоки. У підсумку країна виглядає як «клаптикова» економіка: можливості бізнесу та людей залежать від поєднання географії й місцевих правил, а ефект масштабу виявляється слабшим, ніж міг би бути.
Більше за інших від зняття обмежень виграють Атлантичні провінції. Особливо виділяється Острів Принца Едварда: там усунення внутрішніх торговельних витрат, як вважають автори, може дати майже 40 відсоткових пунктів приросту реального ВВП на одного працівника.
Як зазначає CBC News, директорка з питань політики та економіки Business Council of Alberta Алісія Планінсич каже, що через такі бар’єри «Канада насправді не є єдиною економікою — це радше 10 економік». За її словами, невеликі провінції частіше залежать від торгівлі з іншими регіонами країни, тому для них ефект від дерегулювання помітніший, ніж для Онтаріо або Альберти.
Мова, підкреслює Планінсич, не лише про вантажівки на кордоні провінцій. Істотні втрати пов’язані також із тим, що людям складніше переїжджати заради роботи, а компаніям — розширюватися і продавати на нових ринках усередині країни.
Хоча багато галузей давно домагаються пом’якшення внутрішніх обмежень, тема стала гучнішою торік — після того, як президент США Дональд Трамп запровадив тарифи проти Канади. Тоді федеральна та провінційна влада активніше почали шукати, де можна швидше наростити торгівлю всередині країни.
Деякі регіони — зокрема Онтаріо та Манітоба — вже підписали двосторонні меморандуми про взаєморозуміння. На загальнонаціональному рівні в листопаді федеральний уряд, провінції та території домовилися зняти бар’єри щодо більшості товарів, зробивши винятки для алкоголю та продуктів харчування.
Але послуги, які, за оцінкою МВФ, і становлять основну частку внутрішніх торговельних витрат і дають близько чотирьох п’ятих потенційного приросту ВВП, до цієї угоди здебільшого не увійшли. У доповіді окремо виділяються фінанси, телеком, транспорт і професійні послуги: саме вони «розносять» подорожчання по всій економіці, підвищуючи витрати компаній.
Подальший прогрес, вважає Планінсич, значною мірою залежить від провінцій. Питання впирається і в політичну волю, і в масштаб роботи: потрібно розбирати й узгоджувати тисячі норм і правил, які відрізняються від регіону до регіону.



