Канадські експерти розкрили головні хитрощі шахраїв

Канадські експерти розкрили основні хитрощі шахраїв і пояснили способи захисту від них.

У Торонто та по всій Канаді шахрайство продовжує зростати, і головна зброя зловмисників, як і раніше, — не технології, а вміння бити по емоціях. Детектив поліції Торонто Дейв Коффі та дослідниця психології шахрайства Мартіна Дов пояснили, чому на хитрощі потрапляють навіть уважні й досвідчені люди та який простий крок найчастіше руйнує сценарій обману.

Один із нещодавніх випадків розпочався буденно: чоловікові зателефонували, коли він був на роботі. Голос у слухавці представився співробітником банку і одразу назвав ім’я співрозмовника, останні чотири цифри його банківського рахунку та домашню адресу. Саме так, каже Коффі, часто виглядають історії, з яких починається звернення до центрального відділу з розслідування шахрайств. У середньому туди надходить близько 50 заяв на день.

Масштаб проблеми в цифрах виглядає все більш тривожно. За словами детектива, лише цього року в Торонто зареєстровані втрати від шахраїв наблизилися до 224 мільйонів доларів. Якщо динаміка не зміниться, до 2026 року жителі міста можуть втратити 560 мільйонів — більш ніж на 130 мільйонів більше, ніж у 2025 році.

По всій Канаді, за даними Канадського антифрод-центру, минулого року заявлені втрати перевищили 704 мільйони доларів. Однак навіть ця сума не відображає реального розмаху: у центрі вважають, що повідомляють лише про п’ять-десять відсотків випадків. Крім того, статистика не включає частину поліцейських звітів — зокрема від поліції Торонто та поліції провінції Онтаріо.

Коффі та Дов підкреслюють: схеми змінюються, а психологічна «формула» залишається майже тією ж. Спочатку — швидке створення довіри. Коли зловмисник з ходу оперує персональними даними, у людини виникає відчуття, що перед нею справді представник банку або іншої офіційної структури. Дов, автор книги «Психологія шахрайства, переконання та прийоми скамів», пояснює: якщо співрозмовник не виглядає надійним, людина насторожується і значно легше помічає тривожні сигнали. Тому шахраї й намагаються зміцнити «достовірність» у перші ж хвилини.

Далі вмикають страх. В описаному епізоді «співробітник банку» почав уточнювати, чи не здійснював чоловік підозрілих операцій: чи не відкривав рахунок в іншій частині країни, чи не переказував туди або назад гроші. Коли той відповів заперечно, той, хто телефонував, підвищив ставки: заявив, що одержувач переказів нібито перебуває в «чорному списку» і пов’язаний з відмиванням грошей. Із цього моменту людина часто починає панікувати.

Дов описує це як вплив через сильні «вісцеральні» імпульси — базові стани на кшталт страху, збудження, сексуального бажання, жадібності, голоду, спраги або болю. У такому режимі мозку складніше згадувати факти й тверезо оцінювати те, що відбувається: пам’ять працює гірше, рішення стають імпульсивнішими. Тому універсальна порада «зупиніться й подумайте» в момент сильного стресу нерідко не допомагає — критичне мислення справді просідає.

Третій етап — утримати людину в емоційній пастці й не дати їй «охолонути». У цьому випадку шахраї тримали чоловіка на лінії чотири години. За словами Дов, це робиться навмисно: важливо не дати жертві взяти паузу, порадитися з близькими або просто перемкнутися. Поки людина залишається під тиском, її простіше підвести до «правильних» дій — особливо якщо вона відчуває загрозу, наприклад ризик бути звинуваченою у відмиванні грошей. Коффі пояснює: у такій ситуації жертва намагається довести, що не має стосунку до злочину, і готова робити те, що їй диктують.

Фінал виявився типовим: чоловік зняв гроші зі свого банківського рахунку, з рахунку матері та скористався кредитною лінією під заставу житла. Загальна сума втрат становила 20 тисяч доларів.
Коффі підкреслює: жертви часто звинувачують себе, але справа не в інтелекті. Людина може бути дуже розумною, але якщо шахрай пройшов «перевірки», створив відчуття справжності, а потім увімкнув емоційний тиск, жертва ніби опиняється на «ниточках», і її можна підштовхнути до найнелогічніших рішень.

Обидва експерти сходяться в головному: найнадійніший спосіб захисту — навчитися помічати власний емоційний стан. Як зазначає CBC News, якщо в розмові щось миттєво викликає сильну тривогу, стрес, смуток або, навпаки, різку ейфорію, краще поставити процес на паузу.

Дов радить заздалегідь прописати для себе правила на такі випадки. Наприклад, якщо телефонують «з банку» і повідомляють щось тривожне, потрібно перервати розмову й передзвонити до банку самостійно — за офіційним номером. Коффі формулює ще пряміше: покласти слухавку й зв’язатися з банком, поліцією або тією організацією, від імені якої телефонували. За його словами, якби люди робили так регулярно, шахрайство не зникло б повністю, але кількість успішних афер помітно скоротилася б.