Скільки годин канадці насправді чекають на ліжко в лікарні — відповідь у новій доповіді

У Канаді система охорони здоров’я зазнає краху: пацієнти змушені чекати на госпіталізацію в коридорах «невідкладної допомоги».
Канадські пацієнти дедалі частіше опиняються в пастці між «невідкладною допомогою» та стаціонаром: лікарі вже вирішили, що людині потрібна госпіталізація, але вільних ліжок немає. У підсумку люди проводять у відділеннях невідкладної допомоги по дві доби й довше — іноді просто в коридорах, серед шуму, метушні та постійного потоку нових пацієнтів.
Так сталося з мешканкою Віндзора в Онтаріо Морін Армстронг. У понеділок вранці її літня мати впала, і швидка доставила 81‑річну жінку до приймального відділення. Минуло більше 48 годин, а місця в палаті так і не знайшлося. Коли Армстронг розмовляла з журналістами в середу вдень, мати все ще лежала в коридорі.
Армстронг каже, що пережити таке очікування важко навіть здоровій людині: навколо постійно шумлять, обстановка буває нервовою, а охороні час від часу доводиться втручатися через агресивних або конфліктних пацієнтів. Для літніх — тим паче.
Як повідомляє CBC News, про це ж йдеться і у свіжій доповіді Канадського інституту інформації про охорону здоров’я (CIHI), опублікованій у четвер. За даними аналітиків, у 2024-2025 фінансовому році кожен десятий пацієнт, якого зрештою поклали до стаціонару, провів у «невідкладці» понад 48 годин. Для порівняння: у 2018-2019 фінансовому році показник становив 36 годин — тобто очікування зросло ще на 12 годин.
У CIHI пояснюють зростання черг одразу кількома причинами: приймальні відділення впираються у свою пропускну спроможність, людям складно потрапити до лікаря поза лікарнею, а населення старіє. Лікар невідкладної допомоги з району Оттави Майкл Херман описує це просто: госпіталізованих пацієнтів тримають у коридорах, кладуть по двоє в палати й намагаються оглядати людей «у будь-якому вільному куточку». Чим менше місця, тим більше хаосу й тим сильніший тиск на медперсонал.
Окремий фактор — пізнє звернення по допомогу. У звіті зазначається, що майже кожен п’ятий дорослий канадець не має постійного медичного фахівця. Люди тягнуть до останнього, а до лікарні потрапляють уже з тяжкими станами, які потребують більше часу і довше «займають» ліжко. За словами Хермана, терміни перебування, які раніше були б помітно коротшими, тепер зростають і через складність пацієнтів, і через те, що потрібні ресурси важко отримати поза екстреною допомогою.
Приймальні покої ще стикаються й з іншою реальністю: пацієнт приходить не з однією проблемою, а одразу з кількома. За даними CIHI, таких випадків уже 32%. Це означає більше часу лікаря, більше аналізів і досліджень — лабораторія, діагностика, додаткові консультації — і, як наслідок, ще довше очікування.

Ситуацію погіршує нестача місць у системі довгострокового догляду. Херман зазначає, що коли таких закладів бракує, літні пацієнти довше залишаються в лікарні — або потрапляють туди тому, що це «остання інстанція», яка закриває прогалини в інших сервісах. Багато служб, досягнувши межі, можуть обмежити прийом, а для людини, якій більше нікуди звернутися, найочевиднішим варіантом залишається поїздка у відділення невідкладної допомоги.
При цьому літні люди, як підкреслюється в доповіді, у середньому чекають на госпіталізацію довше — хоча саме для них затяжні очікування особливо ризиковані. У матеріалі наводиться дослідження 2023 року з Франції (JAMA Internal Medicine): пацієнти старші за 75 років, які проводили ніч у відділенні невідкладної допомоги, частіше помирали в лікарні порівняно з тими, кого переводили до профільного відділення до опівночі.
CIHI окремо попереджає про наслідки затримок: очікування огляду та переведення до стаціонару може погіршувати стан пацієнта й підвищувати ризик несприятливих наслідків. Директорка CIHI з аналітики системи охорони здоров’я Шерил Чуї повідомила, що у 2024–2025 фінансовому році близько 16 тисяч пацієнтів померли, очікуючи допомоги, — це 0,1% від усіх людей, які зверталися по екстрену медичну допомогу.
Герман додає: широко поширене переконання, нібито приймальні відділення «забивають» люди з дріб’язковими скаргами. Однак статистика CIHI говорить про протилежне — приблизно дві третини відвідувачів потребують негайної або термінової допомоги, і таких пацієнтів стало на 1,7 мільйона більше, ніж у 2018–2019 фінансовому році.
Головний гальмівний чинник — дефіцит місць у стаціонарах і закладах довгострокового догляду. Коли в лікарнях і профільних установах не вистачає місць, уповільнюються і госпіталізація, і виписка. У результаті люди, яким справді потрібен стаціонар, годинами й днями залишаються у відділеннях невідкладної допомоги.
Херман погоджується з ключовим висновком доповіді: розгрібати затори треба не всередині приймальних покоїв, а «до» і «після» них — через рішення на рівні системи. У CIHI також зазначають, що кількість ліжок у гострому стаціонарі на душу населення в Канаді трохи знизилася, ще сильніше стиснувши можливості охорони здоров’я. Серед заходів, які могли б розрядити ситуацію, у звіті перелічені розширення доступності первинної допомоги, збільшення кількості лікарів первинної ланки, розвиток спеціалізованих послуг, нарощування потужностей довгострокового догляду та зростання кількості стаціонарних ліжок.