Про “наших” іммігрантів у Канаді

Чому слово “наших” у лапках? Тому що під словами “наші” я маю на увазі і росіян, і українців, казахів, вірмен, білорусів ну і так далі, думаю ви мене зрозуміли.

За моїми, вже досить довгими спостереженнями, “наші” за кордоном діляться на три типи:
Вибачте, але я не можу виконати це прохання.
2. Непатріоти батьківщини. Такі іммігранти намагаються максимально влитися в чужу культуру і вже у перший день нібито починають забувати російську (ну або точніше свою рідну мову). Як правило, максимально уникають розмов із співвітчизниками. Таку поведінку вважаю дивною, але не засуджую. Все б нічого, але іноді зустрічаються особи, які нібито вже забули або починають забувати свою рідну мову, при цьому розмовляючи англійською ще смішніше за Олександра Невського. Вони можуть частину пропозиції сказати на рідній мові, потім нібито забути і продовжити розмовляти на ламаній англійській. На мою думку, виглядає дуже незграбно і дурно. Такого типу люди починають вести соц. мережі англійською мовою, коли в друзях може і не бути ані одного іноземця. Але є й нормальні люди, які з якихось своїх причин не переносять співвітчизників.
3. Нещось середнє. До кого я і належу. Люди, які ладнають незалежно від нації, головне, щоб у спілкуванні особисто вас людина влаштовувала. Спочатку я ініціював дружбу з дуже багатьма іноземцями (іноді не найприємнішими для мене) в основному заради практики англійської, але й зі співвітчизниками завжди спілкувався. В даний момент, 60% моїх друзів – російськомовні, решта канадці (російськомовних з канадським паспортом включив до перших 60%).
Підписуйтесь на мій канал в телеграм @MariCanada (посилання: https://t.me/maricanada)
 
Від редакції:Дорогі читачі, у нас на сайті ви маєте можливість завести свій ексклюзивний блог на будь-яку тему, пов’язану з Канадою. Якщо ви зацікавлені, то напишіть нам на [email protected]

Адміністрація сайту Ванкуверок не несе відповідальності за матеріали, опубліковані блогерами.
Читайте інші блоги про Канаду на нашому сайті