Канада нарощує торгівлю з Китаєм на тлі розриву зі США

Експорт канадських товарів до Китаю в першій половині 2026 року різко зріс — більш ніж на 30%. Загальний товарообіг між країнами теж збільшився, хоча імпорт із КНР, навпаки, просів. На тлі загострення торговельного конфлікту зі США ці цифри виглядають як помітний розворот Оттави в бік Пекіна.

Згідно з оцінкою, заснованою на статистиці та підготовленою Радою з ділових зв’язків Канади і Китаю разом із Китайським інститутом Університету Альберти, у січні—червні 2026 року торгівля товарами між двома країнами досягла 66,6 млрд доларів — на 3,6% більше, ніж рік тому. Канадський експорт до КНР підскочив на 30,1% до 21,74 млрд доларів, а імпорт із Китаю знизився на 5,8% — до 44,86 млрд.

Головними драйверами зростання стали енергоносії та мінерали: на них припало 58,4% усіх канадських поставок до Китаю за півріччя. Експорт енергоресурсів — передусім сирої нафти та скрапленого пропану — збільшився на 81,8%. Поставки металевих руд і неметалевих мінеральних продуктів, зокрема мідної руди, зросли на 29%.

«Це рекорд для наших експортних поставок до Китаю за підсумками першої половини року», — сказав виконавчий директор Ради з ділових зв’язків Канади та Китаю Біджан Ахмаді.
Автори звіту пояснюють стрибок одразу кількома причинами. По-перше, відносини Оттави та Пекіна поступово відтаюють після затяжної напруженості, що почалася з арешту у 2018 році топ-менеджерки Huawei Мен Ваньчжоу на запит США. По-друге, нова хвиля торговельного протистояння між Канадою та Сполученими Штатами підштовхує Оттаву активніше шукати альтернативні ринки й знижувати залежність від американського напрямку.

Прем’єр-міністр Марк Карні, виступаючи з відеозверненням через кілька годин після набрання чинності канадськими відповідними митами на мільярди доларів американських товарів, прямо заявив про плани прискорити укладання торговельних угод з іншими державами. «У нас є все необхідне, щоб змінити курс і процвітати. Цей поворот коштуватиме грошей. Ціна дій є завжди. Однак вона незрівнянна з ціною бездіяльності», — наголосив він.

Окрему роль відіграла інфраструктура. Трубопровід Trans Mountain, який розширив можливості вивезення західноканадської нафти до Азії, у червні вийшов на 97% завантаження. На експортні показники також вплинуло зростання світових цін на нафту після того, як війна США та Ізраїлю проти Ірану порушила постачання через стратегічно важливу Ормузьку протоку.

Новости интереснее, когда есть с кем их обсудитьПознакомьтесь с русскоязычными людьми из Ванкувера и других городов Канады. Возможно, тот самый человек уже совсем рядом.Посмотреть, кто сейчас на сайте →

Як зазначає CBC News, керівник дослідницького напряму Китайського інституту Університету Альберти Антон Малкін звертає увагу на «комплементарність» торгівлі між країнами навіть за збереження серйозних політичних розбіжностей. А голова Trans Mountain Марк Макі в розмові з Reuters на полях галузевої зустрічі APPEC у Сінгапурі на початку вересня говорив, що до 2028 року Азія може викуповувати до 70% канадського нафтового експорту.

Перша половина 2026 року принесла і помітні політичні рішення. Карні домовився з головою КНР Сі Цзіньпіном про доступ на канадський ринок десятків тисяч китайських електромобілів - у матеріалі йдеться, що на цей момент уже ввезено 15 тисяч 603 машини. У відповідь Пекін призупинив частину мит на канадську агропродукцію, включаючи каноловий шрот і горох, а також знизив тарифи на насіння каноли.

Голова Канадської асоціації виробників каноли, фермер із району Гранд-Прері в Альберті Андре Харп розповів, що під час тарифної суперечки з Китаєм насіння каноли продавалося приблизно по 12 доларів за бушель, а тепер ціни відновилися до 17 доларів. Втім, загалом аграрний сектор додав помірно: показники зросли на 1,9%. Експорт насіння каноли, гороху та яловичини збільшився, тоді як поставки лобстерів, навпаки, знизилися на 28%.

Найбільше виграли Альберта та Британська Колумбія — за рахунок енергетики, видобутку, лісової продукції та сільського господарства. Ванкуверський порт, найбільший у країні, обслуговує близько 16% усієї канадської торгівлі товарами; приблизно третина його вантажопотоку припадає на Китай, і, за словами керівництва порту, ця частка продовжує зростати.

На іншому кінці балансу — імпорт: його скорочення допомогло зменшити торговельний дефіцит Канади з Китаєм на 25%. Малкін пов’язує це, зокрема, з перенесенням «певних типів виробництва» з Китаю в інші країни — наприклад, у В’єтнам.

При цьому автори звіту підкреслюють: зростання експорту до Китаю не означає, що вигоду відчули всі галузі. Динаміку багато в чому формує обмежений набір сировинних товарів, а за обсягами поставок Китай, як і раніше, поступається Великій Британії та Європейському Союзу. Ахмаді, однак, вважає, що в Канади залишається простір для розширення присутності на ринках Азійсько-Тихоокеанського регіону, а річна статистика дасть повнішу картину. За його оцінкою, якщо нинішня траєкторія збережеться, країна «впевнено йде» до мети збільшити експорт до Китаю на 50% до 2030 року — і, можливо, навіть перевищить її.