Малий бізнес Канади зіткнувся із загрозою масових закриттів

Канадський малий та середній бізнес підходить до федерального бюджету-2026 з простим очікуванням: йому потрібні рішення, які допоможуть пережити зростання витрат і удар від торговельних тарифів. У списку побажань — послаблення щодо податків, зниження внесків зі страхування зайнятості та розширення програм підтримки компаній, зачеплених тарифною війною.

Власниця двох франшиз Global Pet Foods в районі Оттави Карла Бріонес каже, що керувати магазинами стає дедалі важче. Дорожчає майже все — комерційна оренда, найм людей, закупівля товарів. З іншого боку тисне онлайн-торгівля, де ціни часто нижчі. Тепер до цього додалися й тарифи: постачальники частково переклали додаткові витрати в оптові ціни, і Бріонес довелося піднімати цінники вже в роздрібній торгівлі.

Історія Бріонес — не виняток, а радше типова картина по країні. Віце-президентка з федеральних справ Канадської федерації незалежного бізнесу (CFIB) Жасмін Гуенетт нагадує: на малих і середніх роботодавців припадає понад 60% зайнятих у приватному секторі. Зараз вони одночасно відчувають і наслідки тарифів, і охолодження споживчих витрат. На цьому тлі, каже Гуенетт, Канада зіткнулася з «підприємницькою посухою»: малих компаній закривається більше, ніж відкривається.

Міністр фінансів Франсуа-Філіп Шампань, виступаючи в Canadian Club у Торонто, пообіцяв, що малий бізнес «побачить себе» в урядовому фінансовому плані. У підприємницькому середовищі це сприйняли як натяк: у бюджеті можуть з’явитися нові заходи підтримки.

Одна з головних вимог CFIB — знизити податки. Федерація пропонує зменшити федеральну ставку податку для малого бізнесу приблизно з 9% до 6%. Ще одна ідея — підвищити поріг доходу, який оподатковується за пільговою ставкою, з 500 тисяч до 700 тисяч доларів, щоб більше прибутку підпадало під знижене оподаткування до переходу на ставку 15%. За словами Гуенетта, такий захід зачепив би широке коло компаній у різних галузях, а вивільнені гроші підприємці змогли б спрямувати на розвиток — навчання, підвищення виплат працівникам, купівлю обладнання.

Шампань також дав зрозуміти, що можливі кроки зі спрощення податкової системи. Бріонес вважає, що це справді зекономило б час, який зараз йде на бюрократію. Однак найвідчутнішим для неї стало б інше — зниження внесків зі страхування зайнятості (EI). Вона виступає за те, щоб роботодавці сплачували внески EI за тими самими ставками, що й працівники: це, за її словами, дало б швидкий ефект для грошового потоку «від зарплати до зарплати», а не перетворювалося б на відкладені податкові кредити або майбутні компенсації.

Проблема оборотних коштів, продовжує Бріонес, заважає їй скористатися і урядовим «мега-вирахуванням» на продуктивність — заходом, оголошеним у вересні й таким, що дозволяє одразу списувати повну вартість низки інвестицій, включно з обладнанням. Так, вирахування можна застосувати швидко, але саме обладнання все одно спочатку потрібно купити й оплатити, а ефект від списання настає пізніше. Тому серед рішень, які вона хотіла б побачити, — безвідсоткові кредити, щоб компанії могли заздалегідь профінансувати такі вкладення.

Новости интереснее, когда есть с кем их обсудитьПознакомьтесь с русскоязычными людьми из Ванкувера и других городов Канады. Возможно, тот самый человек уже совсем рядом.Посмотреть, кто сейчас на сайте →

Втім, бухгалтер і консультант із фінансів малого бізнесу з Оттави Ерік Сомюр із Zenbooks дивиться на перспективи нових щедрих обіцянок обережно. У публікації CBC News йдеться, що поєднання вже оголошеного «мега-відрахування» та чинних заходів тарифного полегшення може залишити урядові мало простору в бюджеті-2026 для додаткових витрат на користь бізнесу. За оцінкою Сомюра, свій «великий податковий хід» Оттава вже зробила цього року.

Окремий, найнапруженіший блок — торгова війна та тарифи. Після останнього раунду 50% мит США, особливо болісних для малого та середнього бізнесу, підприємці розраховують на додаткові заходи. CFIB раніше зазначала, що 46% малих експортерів безпосередньо зачеплені американськими тарифами, а 49% малих імпортерів — канадськими відповідними митами.

Аміт Тхаккар, власник компаній House of Blanks і Roopa Knitting Mills у Брамптоні (Онтаріо), каже, що обидві його компанії відчули на собі 50% американські тарифи на одяг. Він позитивно оцінює вже чинні інструменти — наприклад, Regional Tariff Response Initiative, за якою відповідні компанії можуть отримати до трьох млн доларів сукупної підтримки. Однак, додає Тхаккар, багато програм обмежені тим, які саме витрати вони готові компенсувати.

Сомюр бачить ще одну системну проблему: щоб отримати допомогу, бізнесу доводиться збирати документи, подавати заявки й щоразу доводити право на підтримку. У передбюджетній пропозиції Zenbooks рекомендувала перейти до автоматичних виплат для постраждалих компаній — так, щоб знизити адміністративні бар’єри та пришвидшити надходження коштів.

Тхаккар пропонує ще один принцип: спрямовувати доходи від канадських відповідних тарифів безпосередньо малим підприємствам, які несуть витрати через ці заходи — приблизно того ж домагається і CFIB. Однак, підкреслює він, однієї фінансової «подушки» замало: без попиту все це не спрацює. «Потрібно переконатися, що в кінці тунелю є покупець. Усе це безглуздо, якщо немає продажів, до яких можна це прив’язати», — каже він.
Серед можливих рішень Тхаккар також називає підтримку виходу на нові ринки. За його словами, одна з головних перешкод для постачань, наприклад, до Європи — висока вартість логістики. І якби держава субсидувала міжнародні перевезення, канадським компаніям було б простіше знаходити нових клієнтів за кордоном.