Канаді запропонували незвичайний формат співпраці з Європою

На саміті Канада-ЄС у Монреалі, який відбудеться наприкінці тижня, сторони збираються публічно зафіксувати курс на тісніші відносини. Проблема в тому, що поки ніхто до пуття не розуміє, як саме буде влаштований цей новий формат і які зобов’язання він потягне за собою.

Євросоюз давно вибудував кілька «доріжок» співпраці для країн, які не входять до блоку. Однак, як визнають експерти, Канаді важко вписатися в будь-яку з них. У п’ятницю очікується спільна заява за підсумками 21 саміту Канада-ЄС: там і з’явиться формула про прагнення до максимально близьких зв’язків.

Раніше голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн говорила про процес, який має зробити Канаду першим «асоційованим членом» ЄС. Однак джерела стверджують, що з проєкту підсумкового документа це формулювання прибрали. Замість нього — більш розпливчасте «ще більш тісна асоціація»: частина країн ЄС, як з’ясувалося, не захотіла бачити в тексті ярлик «асоційований член».

Прем’єр-міністр Канади Марк Карні від самого початку теж уникав таких термінів. Йому ближче звучання на кшталт «альянсу заради майбутнього». При цьому джерела підкреслюють: текст заяви все ще чернетковий і може змінитися до кінця тижня. У Брюсселі, втім, наполягають, що політична воля є: високопосадовець ЄС у вівторок заявив, що всі 27 країн союзу єдині в намірі вибудувати з Канадою «максимально тісну асоціацію».

По суті, пояснюють фахівці, Оттава намагається розв’язати непросте завдання: розширити доступ до європейських ринків, але не втратити автономію й не опинитися в ситуації, коли канадську економіку потрібно підганяти під норми ЄС так само жорстко, як це відбувається за глибших форм інтеграції.

Варіанти, які вже працюють у Європі, виглядають так. По-перше, Шенген — найбільша у світі зона без прикордонного контролю: до неї входять 25 із 27 країн ЄС і ще чотири держави поза союзом — Норвегія, Швейцарія, Ісландія та Ліхтенштейн. Ці ж чотири країни входять до Європейської асоціації вільної торгівлі (EFTA): вона забезпечує тісні економічні зв’язки з ЄС без передання частини суверенних повноважень, але й без права брати участь у ухваленні рішень усередині Євросоюзу.

По-друге, є Митний союз ЄС. Окрім країн союзу, до нього входять Монако, Андорра, Туреччина і Сан-Марино. Такий формат прибирає внутрішні тарифи й бар’єри, запроваджує єдиний зовнішній тариф на імпорт із третіх країн, але свобод для учасників залишає менше, ніж модель EFTA.

За словами Флоріана Гасснера з Університету Британської Колумбії, саме масштаб і структура канадської економіки роблять адаптацію до чинних європейських угод болісною. Канада, каже він, «занадто велика і занадто інтегрована у глобальні ринки», щоб швидко перебудуватися під уже готові рамки. Раніше високопосадовець канадського уряду в розмові з CBC News також зазначав: уряд уважно вивчав європейські моделі відносин з не членами ЄС і дійшов висновку, що вони не підходять — Канада не готова міняти незалежність на доступ.

Гасснер вважає, що Оттава хоче привілейований доступ на ринок ЄС без кроків, які зачіпали б конституційні основи країни. Різні версії «асоційованої участі» обговорювалися і раніше — зокрема нещодавно подібну схему пропонували для України, але тоді ідея широкої підтримки не отримала.

Новости интереснее, когда есть с кем их обсудитьПознакомьтесь с русскоязычными людьми из Ванкувера и других городов Канады. Возможно, тот самый человек уже совсем рядом.Посмотреть, кто сейчас на сайте →

Ключова дилема таких угод, пояснює експерт, завжди одна й та сама: що більше прав і вигод, то жорсткіші правила і контроль. Він нагадує, що для частини країн вступ до ЄС був не лише вигідним, а й суперечливим. Румунії, наприклад, довелося серйозно змінювати традиційні методи ведення сільського господарства. А Болгарія, за його словами, «втратила контроль» над чорноморським узбережжям, коли європейські компанії отримали можливість активно скуповувати прибережну нерухомість і розвивати туристичний сектор.

Брекзит, що завершився виходом Великої Британії з ЄС у 2020 році після референдуму, теж став ілюстрацією того, наскільки конфліктною може виявитися глибока інтеграція — і в політиці, і в економіці. Водночас доступ до ринку ЄС Гасснер називає «феноменальною» перевагою: це і експорт, і дешевший імпорт, і мобільність працівників. Однак майже завжди за цим стоїть масштабне переналаштування економіки.

Як приклад переваг м’якшої моделі він наводить Швейцарію: країні гостро потрібні медичні кадри, і чинні угоди дозволяють лікарям, які здобули освіту в ЄС, простіше приїжджати на роботу.

У розмовах про майбутнє партнерство Канади та ЄС уже звучать теми трудової мобільності та студентських обмінів. Однак Оттава може бути обережнішою в питаннях контролю кордонів і свободи пересувань — на тлі міграційних проблем, з якими стикаються багато європейських країн. Серед ризиків називають і можливе зростання імпорту європейської молочної продукції, сильно субсидованої в ЄС: за словами Гасснера, це здатне «зруйнувати» канадський ринок. Одне з ключових завдань для Канади, вважає він, — не допустити, щоб ринок виявився завалений «дешевими, субсидованими європейськими товарами».

Гасснер також нагадує про Ісландію: у серпні ця країна, що входить до EFTA, проголосувала проти запуску повноцінного процесу вступу до ЄС — зокрема через бажання зберегти повний контроль над риболовними зонами.

Поки обговорювати деталі майбутньої угоди рано, але професор політології Університету Торонто у відставці Нельсон Вайзман припускає, що до пакета домовленостей можуть увійти питання оборони — поряд із торгівлею. Він підкреслює: відмінностей між Канадою та ЄС вистачає, а повноцінне членство Канади в Євросоюзі виглядає нереалістичним. Зокрема тому, що в такому разі переговори зі США з торговельних питань вів би вже ЄС — і в Канаді це навряд чи хтось підтримав би.

Як зазначає CBC News, зараз обидві сторони сходяться в головному: і Канада, і ЄС хочуть диверсифікувати зовнішні зв’язки — менше залежати від США, не потрапити в нову залежність від Китаю і загалом підвищити стійкість.

Саміт у Монреалі має стати точкою старту для формальних обговорень і переговорного процесу. Саме він і визначить, що на практиці означатиме «ще тісніша асоціація» Канади з Євросоюзом.