У Канаді виявили сотні смертей і небезпечні прогалини в системі розслідувань

Канадська влада майже не фіксує самогубства, в яких роль зіграла ігрова залежність. Однак журналісти підрахували: за останні десять років у країні було щонайменше 220 таких смертей. При цьому ні в одній провінції Канади коронер жодного разу не проводив окремого публічного розслідування про те, як саме азартні ігри могли призвести людину до суїциду — на відміну від Австралії та Великої Британії.

Про ціну залежності на зустрічі Gamblers Anonymous у Торонто розповів Дейв — пенсіонер, який проходить відновлення. За його словами, виграшні серії спочатку дають майже п’янке відчуття контролю та успіху. Однак потім, каже він, усе «неминуче» розвертається в інший бік: починаються втрати — грошей, довіри близьких, стосунків, усього життя, яке будував роками. «Ми часто намагаємося накласти на себе руки — я теж намагався. І зазнав повної невдачі», — зізнався Дейв.

Розслідування показало: за десятиліття внаслідок самогубства загинули щонайменше 220 людей, у яких була проблемна азартна поведінка. Окремо привертає увагу Онтаріо: з 2022 року кількість суїцидів, пов’язаних з азартними іграми, у провінції потроїлася. Це збіглося в часі з легалізацією приватних онлайн-ставок — рішення набуло чинності саме у 2022 році.

І це, ймовірно, лише верхівка айсберга. Альберта, Саскачеван, Нова Шотландія, Юкон і Нунавут узагалі не ведуть окремого обліку смертей, пов’язаних з азартними іграми. Там пояснюють: у більшості випадків розслідувань немає «явних маркерів», які б прямо вказували на проблему.
Проблема, по суті, глибша: самі розслідування суїцидів найчастіше не передбачають перевірки, чи міг гемблінг відіграти роль. Це важко підтвердити, якщо людина не залишила прямої згадки в передсмертній записці. До того ж залежність від ігор часто приховують навіть від сім’ї та друзів. А коронери, як правило, не вивчають фінансові документи або онлайн-історію загиблого — без цього залежність і не довести.

В інших країнах коронерські розслідування вже стали способом підштовхувати індустрію до відповідальності. В Австралії коронер Пол Лоурі минулого місяця опублікував жорсткий звіт за підсумками розслідування смерті 22-річного Кайла Гадсона. Той відкрив акаунти для онлайн-ставок одразу після 18-річчя і за чотири роки зробив понад 10 тисяч ставок, втративши загалом 47 тисяч канадських доларів. Вранці смерті він встиг поставити й програти ще 6,2 тисячі доларів.

На слуханнях з’ясувалося: на платформі SportsBet спрацьовували 37 попереджень внутрішньої системи «Safer Gambling». Компанія надсилала Хадсону автоматичні листи з підтримкою і кілька разів телефонувала, щоб призупинити акаунт. Однак, як випливає з матеріалів, він передзвонював і переконував відновити доступ. І водночас, як зазначив коронер, SportsBet продовжувала засипати його сотнями бонусів і стимулів грати далі — тобто діяла всупереч власним програмам «безпечної гри». Компанія наполягала, що залежності у Хадсона не було, хоча сім’я, експерти й аналіз активності говорили про протилежне. Лоурі назвав таку позицію «лякаючою».

Новости интереснее, когда есть с кем их обсудитьПознакомьтесь с русскоязычными людьми из Ванкувера и других городов Канады. Возможно, тот самый человек уже совсем рядом.Посмотреть, кто сейчас на сайте →

У Великій Британії схожі історії теж стають предметом публічних розглядів. Чарльз Рітчі з Шеффілда, який заснував благодійну організацію Gambling With Lives, каже, що став активістом після смерті сина Джека. Джек наклав на себе руки в листопаді 2017 року, йому було 24. Родина, за словами Рітчі, майже одразу зрозуміла, що сталося: у передсмертній записці було написано, що його «вбили азартні ігри». Батько згадує, що Джек почав грати ще підлітком, а потім міцно підсів на онлайн-ставки після випадкового виграшу в одну тисячу фунтів стерлінгів (1,870 тисяча канадських доларів) на електронному ігровому терміналі.

Інквест у справі Джека Рітчі відбувся у 2022 році — і підтвердив: ключовою причиною смерті стала ігрова залежність. Рітчі підкреслює, що такі розгляди дають сім’ям шанс домагатися відповідальності компаній, якщо ті не втрутилися, попри очевидні тривожні сигнали. Після смерті людини, каже він, картину часто можна відновити за даними акаунта і банківськими виписками: коли видно, що хтось о четвертій ранку робить сотні ставок і втрачає сотні фунтів, «будь-яка людина сказала б: це неправильно, потрібно втрутитися». Однак компанії цього не роблять — і це вже відображалося у висновках щодо інших справ.

Як зазначає CBC News, у Великій Британії з моменту розслідування смерті Джека Рітчі провели сім інквестів, пов’язаних з азартними іграми, і за їхніми підсумками влада та індустрія отримали цілий набір рекомендацій. У Канаді ж подібні розслідування взагалі не проводилися.

Канадський журналіст і автор книги A Losing Hand: The Human Cost of Canada’s Gambling Epidemic Роб Чсерник каже, що ще у 2003 році головні коронери обіцяли запустити національний облік таких смертей — але справа так і не зрушила з місця. За його словами, тема роками залишалася на периферії уваги, попри розширення ринку азартних ігор. Тепер, вважає Чсерник, її час вивчати системно.

Тривогу через події в Онтаріо висловлює і доктор Шон Келлі — фахівець із підліткової залежності з Оттави. Він вважає, що потроєння кількості пов’язаних із гемблінгом самогубств після 2022 року виглядає як явний попереджувальний сигнал і посилює побоювання щодо можливої «епідемії залежності». Келлі закликає ретельніше моніторити проблемний гемблінг і запроваджувати обмеження на рекламу азартних ігор, щоб стримати шкоду до того, як вона стане незворотною.

CBC News запитала коментар у Міністерства охорони здоров'я Онтаріо щодо зростання залежності та суїцидів. У відповідь пресслужба міністра переадресувала запитання до Міністерства туризму, культури та ігор — саме воно курує онлайн-ринок азартних ігор обсягом три млрд доларів на рік. Там зростання суїцидів не прокоментували, але заявили: з 2018 року уряд вклав 421 млн доларів, включно з 70,1 млн доларів за останній рік, у навчання принципам відповідальної гри, дослідження та лікування залежності.

Тим часом учасники Gamblers Anonymous сподіваються, що люди, які зіткнулися із залежністю, частіше звертатимуться по допомогу. Один з учасників, Ден, також каже, що доходив до думок про самогубство, і називає групу «великою розширеною родиною». За його словами, без регулярних зустрічей він із високою ймовірністю міг би опинитися на вулиці, втратити дім і шлюб — або просто не вижити.