Торгова війна зі США дісталася полювання та риболовлі в Канаді

Влада канадського Нью-Брансвіка обговорює, чи варто надати міністру природних ресурсів право обмежувати видачу мисливських і рибальських ліцензій громадянам США. На тлі торговельного конфлікту ідея вже налякала місцевий туристичний бізнес — і самих американців, які десятиліттями приїжджають до провінції за лососем і на полювання.

75-річний Бредфорд Бенс — один із таких постійних гостей. Він живе в містечку Френдшип у штаті Мен і вже 25 років їздить у район Блеквілла на риболовлю. Цього сезону, каже Бенс, він провів у Нью-Брансвіку майже місяць — із середини червня до середини липня. Восени збирається повернутися ще на п’ять тижнів: ловити на річках Міраміші й Кейнс, кликати друзів зі США та зустрічатися з місцевими знайомими.

Для Бернса Нью-Брансвік давно став «головним місцем» для риболовлі. Колись він починав із морського промислу — допомагав дідові з пастками для омарів, потім захопився прісноводною ловлею, а згодом — лососем. За роки він вклав у свої рибальські об’єкти в провінції понад мільйон доларів: купив кілька рибальських таборів на берегах річок, права на ділянки Campbells і Keenans неподалік від свого табору біля Блеквілла, а також став власником Doctor’s Island у самому місті, де теж працюють кілька рибальських таборів.

Тому перспектива заборони або обмежень на ліцензії для американців для нього виглядає, м’яко кажучи, болісно. Бернс не розуміє, яку користь провінції принесе удар по людям, які володіють нерухомістю біля річок і залишають гроші в місцевій економіці. Він називає себе «республіканцем Трампа» і порівнює саму ідею з манерою президента США робити гучні заяви заради ефекту — і сподівається, що розмови так і залишаться розмовами.

Приводом для дискусії стали заяви прем’єрки Нью-Брансвіка Сьюзан Холт 10 вересня про можливі заходи у відповідь на нові американські тарифи. Після того як президент Дональд Трамп запровадив 50% мита на окремі канадські товари та заблокував імпорт канадського алкоголю, у провінції повідомили: будуть виключати американські товари з держзакупівель, надавати пріоритет канадській продукції та розвивати заходи підтримки, щоб знижувати залежність від ринків США.

У подальшому урядовому релізі додавалося, що влада продовжить шукати «додаткові кроки» — зокрема провести законодавчий огляд. Його мета — вивчити можливість надати міністру природних ресурсів повноваження обмежувати видачу ліцензій на полювання і риболовлю, а також заявок на гірничодобувні ділянки, виходячи з певних критеріїв. Як повідомляє CBC News, питання про те, що саме це може означати для американських мисливців і рибалок, залишилися без відповіді з боку представника Департаменту природних ресурсів.

У галузі в Нью-Брансвіку саму ідею називають вкрай ризикованою. Власник Adair’s Wilderness Lodge біля гори Полі Ларрі Адейр, який водить американців на полювання з 1970-х, каже: близько 30% його клієнтів — зі США. А в деяких аутфітерів, особливо тих, хто спеціалізується на полюванні на ведмедя, американці становлять майже 100% аудиторії. За оцінкою Адейра, заборона була б руйнівною для невеликих компаній, які ще не до кінця оговталися після ковідних обмежень.

Новости интереснее, когда есть с кем их обсудитьПознакомьтесь с русскоязычными людьми из Ванкувера и других городов Канады. Возможно, тот самый человек уже совсем рядом.Посмотреть, кто сейчас на сайте →

Адейр наводить і «економіку питання»: типовий американський мисливець платить аутфітеру приблизно 3–5 тисяч доларів за тижневу поїздку — і окремо оплачує ліцензію для нерезидента, яка коштує помітно дорожче, ніж для жителів провінції.

У щорічних звітах про добування великої дичини Нью-Брансвік не виділяє продажі ліцензій американцям окремо, використовуючи категорії «резидент» і «нерезидент». Однак із цієї статистики видно, що попит зростає: за останні п’ять років кількість нерезидентських ліцензій збільшувалася. У 2021 році провінція продала 1 тисячу 954 нерезидентські ліцензії на лося, а торік — уже 3 тисячі 247. По оленю показники теж зросли: зі 198 ліцензій у 2021 до 363 у 2025 роках. Загального підсумку щодо чорного ведмедя у звіті немає.

Різниця в цінах між місцевими та нерезидентами при цьому суттєва. Ліцензія на чорного ведмедя для жителя Нью-Брансвіка коштує 37 доларів (18 — для пенсіонера), для нерезидента — 143 долари плюс 26,25 долара збір за заявку. Ліцензія на лося для жителів — 72 долари (37 — для пенсіонерів) плюс збір 6,30 долара, тоді як нерезидент платить 548 доларів плюс 26,25 долара за заявку. Ліцензія на рогатого оленя коштує для місцевих 34 долари (19 — для пенсіонерів), а для нерезидентів — 183 долари.

Деббі Нортон, співвласниця Upper Oxbow Adventures на річці Little Southwest Miramichi та президентка Асоціації професійних аутфітерів і гідів Нью-Брансвіка, називає можливі обмеження «паралізуючими» для всієї сфери. За її словами, їхня родина займається мисливськими та рибальськими турами вже в п’ятому поколінні, а на цій землі біля річки живе 203 роки. Нортон стверджує, що в аутфітингу провінції «ймовірно, понад 90%» бізнесу зав’язано на клієнтах зі США.

Вона каже, що серед гідів і власників баз зараз «паніка»: її сім’я щороку приймає «сотні» американців, і приблизно 90% із них — постійні клієнти. Нортон наголошує, що галузь розуміє необхідність обговорювати широкий набір заходів у відповідь на тарифи. Водночас нагадує: такі поїздки приносять у провінцію «нові» гроші — особливо в сільських районах.

Бернс тим часом розраховує спокійно відрибалити осінній сезон і визнає: те, чим закінчиться зимовий законодавчий огляд, визначить його плани на наступний рік. Якщо доступ до ліцензії для нього закриють, каже він, буде незрозуміло, що робити далі. І не виключає, що у разі довгострокових обмежень йому доведеться продавати свої об’єкти на річках.