Алкоголь зі США на десятки мільйонів доларів застряг у Канаді

У Канаді зацікавилися нереалізованим американським алкоголем на десятки мільйонів доларів.

Онтаріо ризикує витрачати до 20 мільйонів доларів на рік лише на те, щоб тримати на складах американський алкоголь, який уже закуплений, але знятий із продажу. Йдеться про товар на 79,1 мільйона доларів, і це ще без урахування політичного контексту, через який усе й почалося.

Оцінку дав доцент Університету Брока Майкл Армстронг — фахівець з операцій та логістики, який, окрім іншого, досліджує, як змінюються продажі алкоголю на тлі розвитку ринку канабісу. За його розрахунками, річні витрати на такі «заморожені» запаси — зберігання, страхування, охорона та вартість капіталу, який фактично лежить мертвим вантажем, — можуть становити від 10 до 30 мільйонів доларів.

Цифра в 20 мільйонів, каже Армстронг, — «приблизна» і заснована на популярному галузевому орієнтирі: щорічні витрати на утримання запасів часто оцінюють приблизно у чверть їхньої вартості. «Це можна знайти у вступному підручнику: якщо ви не знаєте точних витрат, ось число, яке може бути близьким до реальності», — пояснив він.

Як зазначає CBC News, Корпорація з контролю за обігом алкоголю Онтаріо (LCBO) не відповіла вчасно на запитання про те, у скільки платникам податків обходиться зберігання нереалізованого американського алкоголю на суму близько 79,1 мільйона доларів.

Про масштаби запасів стало відомо ще в листопаді, коли CBC News отримала документи за законом про доступ до інформації. Щоправда, значна частина матеріалів виявилася сильно відредагованою. CBC News оскаржує такі вилучення в офісі Комісара Онтаріо з питань інформації та захисту приватного життя.

Армстронґ звертає увагу: LCBO, як і Ontario Cannabis Store, часто працює в режимі підвищеної закритості. При цьому він не бачить переконливих причин, чому суспільство не повинно знати хоча б загальні цифри щодо обсягу запасів.

Зняття американського алкоголю з полиць стало одним із найпомітніших заходів Онтаріо у відповідь на тарифи та погрози анексії з боку президента США Дональда Трампа торік. Минуло вже більш ніж рік, але LCBO все ще зберігає приблизно 79,1 мільйона доларів непроданого товару — і це лише посилює питання, у що провінції обходиться продовження символічного торгового протесту.

Заборона запроваджувалася на тлі ширшого споживчого бойкоту: частина канадців почала уникати товарів зі США, скасовувати поїздки на південь і шукати заміну американським брендам. Професор аграрної економіки Університету Теннессі Ендрю Мухаммад зазначає: затяжні бойкоти здатні надовго змінювати звички. Люди пробують альтернативи і з часом звикають до неамериканських марок. «Головне питання — скільки часу потрібно ринку, щоб такі неефективності стали постійними», — сказав він.

Судячи з даних LCBO, ефект заміщення настав швидко: канадські та європейські виробники зайняли звільнену нішу після виключення американських вин. Частка вин Онтаріо на ринку зросла з 27 до 31 відсотка майже одразу після запровадження заборони.

Мухаммад додає, що в американській алкогольній галузі зростає тривога: навіть тимчасові обмеження можуть обернутися довгостроковою втратою ринку, якщо канадські споживачі остаточно перейдуть на місцеві та європейські варіанти. У 2024 році Канада імпортувала американських міцних напоїв на 221 мільйон доларів США — це другий за обсягом експортний ринок для США після Євросоюзу.

Експерт підкреслює: ефективність таких обмежень у Канаді багато в чому пояснюється тим, як влаштований ринок. Майже всюди, крім Альберти та Саскачевана, продажами алкоголю керують провінційні державні монополії — вони справді можуть швидко зняти товар з полиць.

Далі провінції розійшлися в тактиці. Альберта і Саскачеван відновили імпорт через приватизовані роздрібні системи. Манітоба, Квебек і атлантичні провінції повернулися до продажу вже наявних запасів — замість того щоб продовжувати їх зберігати. Онтаріо і Британська Колумбія залишаються серед найжорсткіших прихильників попереднього курсу: вони, як і раніше, блокують і продажі, і імпорт американського алкоголю, навіть попри зростання фінансових витрат.