Посилення правил надання притулку в Канаді викликало критику

Посилення правил надання притулку в Канаді вдарило по найуразливішій частині населення.

Нові правила надання притулку, які федеральна влада затвердила у березні, можуть залишити без повноцінного розгляду тисячі людей, які вже живуть у Канаді. Особливо болісно це б’є по заявниках 2SLGBTQ+ — тим, хто пережив насильство, і тим, чиї обставини стали небезпечними вже після переїзду.

Ахмеду трохи більше двадцяти. П’ять років тому він приїхав до Атлантичних провінцій навчатися — як іноземний студент. Довгий час він був упевнений: після закінчення університету повернеться до Пакистану. Хотів бути поруч із сім’єю, можливо, відкрити власну справу й використати навички, здобуті в Північній Америці.

Плани зруйнувалися, коли в Канаді він уперше в житті закохався — в іншого чоловіка. Після цього думка про повернення додому і про шлюб, який для нього, як він каже, вже був «розписаний» сім’єю, стала нестерпною. Стосунки закінчилися. «Це були шість місяців фізичного болю», — згадує Ахмед.

Далі, за його словами, залишалося два шляхи. Перший — повернутися до Пакистану, де, як він стверджує, ще підлітком його викрали й побили однолітки, дізнавшись про його близькість з іншим хлопцем. Другий — подати заяву на статус біженця в Канаді, коли термін студентського статусу добігає кінця, розуміючи, що це може коштувати йому стосунків із сім’єю назавжди. Він обрав другий варіант, але на той момент уже прожив у Канаді чотири роки.

CBC не розкриває повного імені Ахмеда та його точного місцеперебування: він побоюється наслідків з боку родичів у Пакистані. У країні одностатеві стосунки криміналізовані, а правозахисні організації регулярно фіксують насильство та дискримінацію щодо людей 2SLGBTQ+. За словами Ахмеда, його сім’я не знає, що він гей. «Я зрозумів: виявляється, я можу жити хорошим життям і не ненавидіти людину, з якою одружений», — каже він.

Наприкінці березня його шанси залишитися в Канаді різко знизилися. Оттава ухвалила законопроєкт Bill C-12: він забороняє подавати заяву на притулок, якщо з моменту першого в’їзду до Канади минуло більше року. Закон діє заднім числом — з 24 червня 2020 року — і застосовується до заяв, поданих 3 червня 2025 року або пізніше.

Ахмед опинився серед приблизно 30 тисяч шукачів притулку, які після реформи отримали листи про «процедурну справедливість». Такий лист надійшов йому минулого місяця: там зазначалося, що його заяву можуть визнати неприйнятною — він приїхав у 2021 році, а подав документи в грудні 2025 року.
«У той момент у голову полізло все, чого я боявся. Я не міг нормально дихати. Я не міг по-справжньому думати», — згадує він.

В Immigration, Refugees and Citizenship Canada раніше підкреслювали: такі листи — не повідомлення про депортацію. Відомство пояснювало, що листи про процедурну справедливість використовуються в різних програмах, щоб дати заявникам можливість надати додаткову інформацію до того, як буде ухвалено рішення.

Коли ліберали вносили законопроєкт, вони говорили про необхідність розвантажити чергу й зупинити тих, хто, на думку влади, зловживає системою притулку. Однак, як зазначає CBC News, юристи попереджають: на практиці зміни непропорційно вдарять по 2SLGBTQ+ людям, які пережили домашнє насильство, і по тих, чия ситуація стала небезпечною вже після переїзду.

Імміграційний адвокат із Торонто Джаред Вілл називає нову логіку спробою знайти «технократичне рішення» проблеми черг. Але, за його словами, наслідки будуть «руйнівними — для життів людей і їхніх прав».

Юристи та правозахисники пояснюють: заявникам 2SLGBTQ+ і людям, які пережили гендерно зумовлене насильство, часто потрібно більше часу, щоб наважитися звернутися по притулок — через травму, страх, тиск або прямий примус. Багато хто приїжджає навчатися або працювати і лише вже в Канаді усвідомлює свою сексуальну орієнтацію або остаточно розуміє, що повернення додому може бути небезпечним.

Меріз Пуассон із Welcome Collective у Монреалі каже: людям нерідко потрібен час, щоб дійти до тяжкого висновку — назад не можна. Буває й інакше: за роки життя в Канаді сім’я дізнається, що людина гей, і після цього повернення стає ще більш ризикованим. Галіфакський адвокат Тьяго Бюшер, який представляє кількох 2SLGBTQ+ клієнтів, яких зачепив закон, каже, що бачить історії на кшталт Ахмедової «знову і знову і знову».

До ухвалення Bill C-12, розповідає Бюшер, він нерідко радив 2SLGBTQ+ людям спочатку розглянути інші імміграційні варіанти — тому що сам процес отримання притулку може бути вкрай втручальним у приватне життя. «Уявіть собі процедуру, коли потрібно доводити свою сексуальну орієнтацію в юридичному середовищі», — каже він.

Тепер же, вважають адвокати, люди з тимчасовими дозволами на роботу або навчання, які справді ризикують у країнах походження, фактично опиняються «покараними» за те, що намагалися спочатку легалізуватися іншими способами.

Раніше більшість заявників отримували слухання в Immigration and Refugee Board — з можливістю особисто виступити й надати докази. Після реформи, як пояснюють юристи, у подібних випадках часто залишається лише pre-removal risk assessment: паперова процедура, яку проводять імміграційні офіцери. Вона доступна не всім, не передбачає повноцінного слухання й не дає офіційної апеляції, яка автоматично призупиняє депортацію — на це вказують і керівні принципи Управління Верховного комісара ООН у справах біженців.

Ахмед каже, що готовий йти цим шляхом, а його адвокат вважає справу сильною. У нього є документи, що підтверджують загрозу: зокрема фотографії синців після нападу у 2018 році в Пакистані. Але Ахмеда тривожить інше: рішення про його долю може ухвалити людина, яка ніколи його не побачить і не почує історію з перших уст.

За словами Ахмеда, один із тих, хто переслідує його в Пакистані, — той самий юнак, з яким його колись застали. Ахмед стверджує, що після кожної поїздки додому отримував погрози, а будинок батьків закидали яйцями. Колишній коханий, за його словами, погрожував йому і з’являвся на сімейних заходах, щоб залякати.

«Я пам’ятаю, як думав, що просто вийти на вулицю — це річ, яку я сприймав як належне. Бо в момент, коли я приземляюся в Пакистані, я знаю: мені буде страшно, що він десь поруч», — розповідає Ахмед.
Правозахисники домагаються винятків із нового закону для вразливих категорій заявників, але поки що жодних винятків не опубліковано. Уряд раніше давав зрозуміти, що може прописати в регламентах виняток для неповнолітніх, які прибули без супроводу. Однак через шість тижнів після ухвалення закону ці регламенти так і не були оприлюднені.

Відповідаючи на запитання журналістів, представник Immigration, Refugees and Citizenship Canada підтвердив зобов’язання зробити виняток для неповнолітніх без супроводу. «Міністр постійно оцінюватиме вплив законодавства, приділяючи особливу увагу тому, де додаткові винятки могли б забезпечити відповідність системи надання притулку Канади нашим гуманітарним зобов’язанням і цінностям», — написав Ремі Ларив’єр.

Юридичні експерти, які виступали в парламенті, також посилалися на досвід США. Там діє подібне річне обмеження, але є винятки для випадків «надзвичайних обставин» або змінених умов. У 2012 році американська влада окремо роз’яснювала, що «камінг-аут» або початок гендерного переходу можуть підпадати під такі винятки.

Ахмед каже, що невизначеність уже змінює його життя. «Я не можу почати зустрічатися з кимось. Я не можу продовжувати стосунки, у яких бачу майбутнє, — каже він. — Якщо я не залишаюся, мені потрібно перестати жити так, як я живу зараз, тому що мені треба звикати до того, якою буде нова “норма”».