Незадоволені своїм життям у Канаді? Перевірте своє житло

У Канаді провели незвичайне дослідження й дійшли до дивовижних висновків щодо того, як житло впливає на доходи людей.

Житлова криза в Квебеку — це не лише про ціни та черги на оренду. Вона, схоже, б’є по сім’ях значно сильніше: підвищує ризик домашнього насильства та погіршує шкільні перспективи дітей. Таких висновків дійшов квебекський дослідницький центр Observatoire québécois des inégalités, вивчивши, як тісне й небезпечне житло впливає на життя людей.

У четвер організація опублікувала третю частину дослідження про наслідки подорожчання житла в провінції. Дослідниця Сенді Торрес пояснює: коли доступних варіантів мало, сім’ї частіше опиняються в маленьких або переповнених квартирах. Такі умови статистично пов’язані з більшою ймовірністю насильства в сім’ї.

За словами Торрес, постійна тіснота «створює напруження і конфлікти, які можуть перерости в агресивні дії - психологічні, фізичні та інші». При цьому автори підкреслюють важливе застереження: їхня робота фіксує зв’язок, але не доводить, що саме нестача простору безпосередньо «спричиняє» насильство.

«Ми в жодному разі не стверджуємо, що встановлюємо причинно-наслідковий зв’язок, — каже Торрес. — Це розраховані ймовірності, і вони показують підвищений ризик зіткнутися з домашнім насильством — його було оцінено як на 7,8% вищий порівняно з тими, хто живе в житлі без перенаселеності».

Окреме питання — чому багатьом так складно вибратися з аб’юзивних стосунків. Торрес підкреслює: дефіцит доступного житла не лише утримує людей у невідповідних умовах, а й буквально перекриває «вихід» тим, у кого немає фінансової подушки.

Її колега, економіст Жоффруа Буше, пов’язує можливість піти від насильства безпосередньо із соціально-економічним становищем. «Люди й надалі іноді вирішують піти зі спільного дому, але ми бачимо, що частка таких рішень нижча серед тих, хто повідомляє про низький дохід, ніж серед тих, хто фінансово забезпечений», — каже він.

Згідно з даними дослідження, люди, які сприймали себе як дуже бідних, були на 59% більш схильні (порівняно з тими, хто називав себе фінансово забезпеченим) думати про те, щоб піти зі спільного житла через насильство, але в підсумку залишитися. Крім того, вони на 65,5% частіше повідомляли, що стикалися з насильством протягом життя, ніж ті, хто відносив себе до фінансово захищених.

В іншій частині доповіді автори подивилися, як житлові умови відображаються на дітях — на даних Longitudinal Study of Child Development in Quebec. Це дослідження вже понад 25 років спостерігає за долею когорти більш ніж із 2 тисяч молодих людей, народжених у 1997 і 1998 роках.

Картина складається жорстка: несприятливі житлові умови заважають розвитку дошкільних навичок до шести років (за оцінками вчителів), а пізніше позначаються на читанні до десяти років.

Далі ефект накопичується. Дослідники дійшли висновку, що діти, які виросли в житлі, що потребувало капітального ремонту, приблизно на 80% частіше до 21 року залишаються без диплома або кваліфікації. Буше наводить цифри по когорті 1997–1998 років: «Ми бачимо, що 88,4% дітей, які в ранньому дитинстві жили в житлі, що не потребувало серйозного ремонту, отримали диплом до 21 року, порівняно з 76% тих, хто жив у житлі, що потребувало капітального ремонту».

Буше пояснює розрив тим, що стрес батьків — коли не вистачає часу або грошей — заважає задовольняти базові потреби дітей. До цього додаються суто побутові речі: у надто маленькій або погано відремонтованій квартирі складніше висипатися й нормально робити домашні завдання.

Як передає The Canadian Press, автори також нагадують про довгострокові економічні наслідки: дослідження показують, що втрати доходу через відсутність диплома становлять від 500 тисяч до 2 мільйонів доларів на людину за все трудове життя. Сукупні витрати, що включають додаткові видатки на страхування зайнятості, соціальну допомогу, систему охорони здоров’я та злочинність, оцінюються в 15,3 мільярда доларів, а з урахуванням втрат економічного потенціалу — нижчих витрат населення та менших податкових надходжень — сума сягає 20,3 мільярда доларів у Квебеку, згідно з даними за 2024 рік.

Директор громадського здоров’я регіону Естрі докторка Ізабель Самсон каже, що результати її не дивують. За її словами, у складних соціальних проблемах рідко буває один-єдиний «винуватець», але наукова література давно показує: малий життєвий простір для дітей погіршує сон, заважає навчанню та підвищує ризик академічних невдач.

Самсон додала, що висновки доповіді посилюють аргументи на користь будівництва соціального житла — як рішення, яке вигідне не лише окремим сім’ям, а й суспільству загалом.