Одну з провінцій Канади називають регіоном з найвищими податками в Північній Америці

На тлі зростання вартості життя у передвиборчій кампанії в Квебеку знову спливає знайомий тезис: нібито саме ця провінція — най«оподатковуваніший» куточок Північної Америки. Загалом це схоже на правду, але все впирається в те, як саме вимірювати податкове навантаження.

Лідер Консервативної партії Квебеку Ерік Дюем стверджує, що жителі провінції живуть під найвищим податковим тиском на континенті, і на цьому будує обіцянку різко знизити прибуткові та корпоративні податки. Минулого тижня він знову повторив: якщо порівнювати приблизно 60 штатів і провінцій Канади та США, то Квебек, за його словами, «гірший за всіх».

Професор Університету Шербрука Люк Годбу, який займається податками та держфінансами, пояснює: якщо брати «загальне податкове навантаження» — суму податків, які сплачують фізособи та бізнес на федеральному, провінційному та муніципальному рівнях, у відсотках від ВВП, — то Квебек справді попереду решти 10 канадських провінцій. За оцінкою на 2024 рік, це 38,6% ВВП.

У такому ж порівнянні Квебек збирає більше податків, ніж США та Мексика. При цьому за своїм рівнем загального податкового навантаження провінція ближча до середнього показника серед розвинених країн ОЕСР.

Однак можна дивитися й інакше — «на людину»: рахувати прибутковий податок, обов’язкові соціальні внески та податки на споживання. У такому «валовому» порівнянні, каже Годбу, Квебек справді майже завжди виглядає обтяжливішим за решту провінцій — винятком є хіба що Нова Шотландія. Ба більше, якби до жителів Квебеку застосували податкову систему Нової Шотландії, середній платіж виявився б навіть вищим.

Далі починається найважливіше: багато що змінюється, якщо рахувати «чисте» податкове навантаження — тобто не лише те, що людина сплатила, а й те, що отримала назад у вигляді повернених податкових кредитів і сімейних допомог, які надходять прямо домогосподарствам. Як зазначає CBC News, за цією методикою Квебек уже не виглядає найсуворішим варіантом: чисте навантаження тут нижче, ніж ще в чотирьох провінціях — Новій Шотландії, Острові Принца Едварда, Ньюфаундленді й Лабрадорі, а також Нью-Брансвіку.

Показовий приклад — одинокий батько/мати з доходом 56 тисяч 714 доларів (приблизно дві третини середньої зарплати). У Квебеку така сім’я в підсумку отримує від держави на 12% більше трансфертів, ніж сплачує податків. За даними щорічного дослідження, це найнижчий чистий показник по країні.

Зате система помітно суворіша до заможних жителів без дітей. Самотня людина з доходом 141 тисяча 362 долари (на дві третини вище за середню зарплату) стикається з чистим навантаженням майже у 35% — це найвищий рівень у Канаді.

Дослідники окремо підкреслюють соціальний ефект квебекської моделі: вона помітно стискає розрив у доходах. До податків коефіцієнт Джині (показник нерівності) у провінції становить 0,43, а після податків і трансфертів падає до 0,27 — і Квебек опиняється серед регіонів із найнижчою нерівністю в країні.

Співробітник Інституту соціально-економічних досліджень та інформації (IRIS) Колен Пратт вважає, що вищий збір податків у Квебеку працює як ефективний механізм перерозподілу. Він посилається на останні дані Статистичної служби Канади: рівень бідності в Онтаріо приблизно на 50% вищий, ніж у Квебеку.

Підсумок залежить від того, про кого йдеться. Теза про «найвищі податки» справді звучить переконливо, коли ми говоримо про корпоративні ставки, високі доходи та домогосподарства без дітей. Однак для сімей із низькими доходами та тих, хто відчутно виграє від податкових кредитів і допомог, реальне чисте навантаження в Квебеку виявляється помітно м’якшим, ніж це зазвичай звучить у політичних заявах.