Прихильники незалежності Альберти посилили кампанію перед референдумом

Перед референдумом 19 жовтня, на якому жителям Альберти запропонують обрати — залишитися у складі Канади або дати старт процесу, здатному призвести до відокремлення, прихильники незалежності вирушили в тур північним заходом провінції. Їхній моторхоум із символікою ініціативи Let’s Talk Alberta їздить невеликими містами: активісти проводять зустрічі та намагаються переконати тих, хто ще сумнівається.

Одна з зупинок — Ферв’ю. У сонячний ранок середини вересня моторхоум Let’s Talk Alberta звернув на парковку готелю Dunvegan Inn, де на нього вже чекали місцеві: прийшли поговорити й узяти агітаційні матеріали.

Серед них був 68-річний пенсіонер Ніл Гарт. Він приїхав по додаткові плакати й розповів, що вже допомагав встановлювати великі щити вздовж трас, що ведуть з міста. Для нього ідея відокремлення — спосіб повернути до Альберти інвестиції та робочі місця. Гарт згадує, що починав механіком з важкої техніки, потім чверть століття займався фермерством, а згодом заснував компанію, яка працювала з нафтовою галуззю та займалася мульчуванням.

Головний аргумент Харта — майбутнє дітей і онуків. За його словами, молодим потрібні «справжні робочі місця, справжні кар’єри» — такі, якими були в нього самого 50 років тому. Він упевнений, що у Ферв’ю можливостей стало менше, і навіть умовляє рідних переїжджати хоча б у Ґранд-Прері.

Схожі думки повторювалися і в розмовах з іншими прихильниками ініціативи. Люди скаржилися, що сплачують федеральні податки і «мало що отримують натомість». Ще один дратівливий чинник — відчуття, що федеральні вибори фактично вирішені ще до того, як Альберта встигає завершити голосування, а отже, вплив провінції на рішення в Оттаві надто слабкий.

Ферв’ю — лише одна точка маршруту. До цього активісти провели тригодинний таун-хол у готелі в Гранд-Прері: зібралося близько 200 людей. Серед тих, хто виступав, були конституційний юрист і співзасновник групи Let Alberta Decide Кіт Вілсон, автор із центральної Альберти Бенуа Трюдо (він називає себе сувереністом), а також засновник Let’s Talk Alberta Кріс Скотт.

Організатори підкреслювали: формат — передусім обговорення і запитання. Однак показова деталь усе одно прозвучала: коли на початку зустрічі запитали, хто тут уперше, руки підняли приблизно 10 людей із 200. Вілсон пояснив, що не вважає такі заходи «заміром підтримки» — для нього це спосіб відповідати на сумніви й пояснювати прихильникам, як розмовляти з тими, хто думає інакше.

Окремий блок — гроші. На зустрічі обговорювали доповідь Школи державної політики Університету Калгарі, підготовлену на замовлення уряду Альберти. Там йдеться, що ціна відокремлення може сягнути до 170 млрд доларів лише за перші п’ять років незалежності. Скотт заперечив: на його думку, у документі надто багато про витрати й майже нічого про можливі вигоди, які він назвав «безцінними». Він прямо запитав зал, чи готові люди платити більше податків заради того, щоб «голос Альберти був почутий» і реально впливав на результат виборів.

При цьому організація Alberta Transition Council, яку очолює Вілсон, раніше оцінювала перехідні витрати інакше — у 5 млрд доларів одноразових витрат. Колишній старший менеджер Treasury Board заявляв, що в такому розрахунку «губляться» сотні мільярдів можливих витрат.

Як повідомляє CBC News, на заходах Let’s Talk Alberta помітно переважають прихильники виходу зі складу країни — хоча сама організація описує себе як просвітницький майданчик для діалогу різних позицій. Жителька Ґранд-Прері Мері Борн, яка веде у Facebook сторінку Republic of Alberta, сказала, що бувала на подібних зустрічах не раз і виступає за відокремлення, бо втомилася «платити прибутковий податок Оттаві і не отримувати нічого натомість».

Новости интереснее, когда есть с кем их обсудитьПознакомьтесь с русскоязычными людьми из Ванкувера и других городов Канады. Возможно, тот самый человек уже совсем рядом.Посмотреть, кто сейчас на сайте →

Інший учасник, Тімоті Джордан, повідомив, що збирається голосувати за Option 2 — варіант, який надасть уряду Альберти мандат розпочати юридичний процес заради фінального референдуму про вихід із Канади. Водночас він застеріг: ідеальним результатом для нього було б, якби прем’єрка Даніель Сміт змогла «врегулювати відносини» з федеральним центром. Він додав, що можливість відокремлення має залишатися на столі: «Не обов’язково розділення, але розділення за потреби».

Після Ферв’ю моторхоум Let’s Talk Alberta поїхав далі — через Грімшоу, Маннінг, Гай-Левел і Ла Крет. Дорогою журналісти зазначали: уздовж шосе багато великих плакатів прихильників незалежності, тоді як «про-канадська» підтримка частіше виглядала менш помітною — наприклад, прапор на паркані або на флагштоку біля будинку.

Єдине яскраве «про-канадське» послання, яке вдалося побачити у Ферв’ю, виявилося саморобним: на жовтому шматку картону чорним маркером було написано «Forever Canadian! Лікті вгору. F--- UCP».

Колишній міністр фінансів Альберти в уряді Джейсона Кенні Тревіс Тоуз, пов’язаний із групами Vote to Stay і Lead Not Leave, каже, що його не дивує обережність жителів, коли йдеться про референдум. За його словами, такі розмови легко розколюють невеликі спільноти — а іноді й сім’ї — тому багато хто віддає перевагу обговорювати тему лише у вузькому колі.

Тоуз зазначає: частина людей підтримує його позицію особисто й рада, що він публічно виступає за збереження країни, а інші щиро дивуються — як сільський житель, скотар і людина з досвідом в енергетиці не став переконаним сепаратистом. Він визнає, що розчарування за уряду колишнього прем’єр-міністра Джастіна Трюдо було сильним, але водночас оптимістично дивиться на перспективи Альберти за прем’єр-міністра Марка Карні.

Дослідження на кшталт доповіді Університету Калгарі, вважає Тоуз, показують, наскільки дорогим може виявитися відокремлення — особливо якщо ці витрати доведеться ділити на меншу чисельність населення. У найближчі тижні, каже він, прихильники збереження Альберти в Канаді переконуватимуть людей обов’язково прийти на голосування, бо йдеться про рішення «фундаментально важливе» для провінції.
У Хай-Левелі, передостанній точці денного маршруту, моторхоум зустріла найбільша група прихильників за всю поїздку північчю. Місцева жителька Хелен Дайк сказала, що все більше схиляється до голосування за Option 2. Вона пояснила це тривогою за рівень життя: за її спостереженнями, людям не вистачає грошей навіть на їжу, а сім’ї все частіше не можуть вижити на один дохід.

При цьому Дайк визнає: частина її все ще хоче, щоб Альберта залишалася в Канаді. Однак упевненості в тому, що федеральний уряд вестиме переговори чесно, у неї немає. «Сентиментальна частина каже: я канадка… але я думаю, ми можемо краще. Ми можемо краще, ніж те, що було досі», — сказала вона.

Говорити на цю тему готові не всі. Мітч Браун у Хай-Левелі став рідкісним винятком: він назвав «безглуздим», що питання про збереження Канади взагалі винесене на голосування, і припустив, що провінційна влада змінила правила так, щоб референдум отримав хід. Він додав, що намагається обговорювати це лише з дружиною.

Ніл Харт же впевнений: ті, хто вже твердо вирішив залишитися в Канаді, навряд чи передумають. Тому він воліє говорити з тими, хто вагається. «Це люди, які сидять на паркані, — з ними я люблю говорити. Вони приходять до нашої думки».