У Канаді на роки затягують розгляд спонсорських віз

Монреальська сім'я з двома маленькими дітьми майже шість років живе в режимі «на паузі»: заява на ПМП для батька сімейства так і не отримала фінального рішення. За словами подружжя, усе вперлося в перевірку безпеки — і строки вже давно перестали бути схожими на звичайну бюрократичну затримку.

Сара Абу-Нассіф — громадянка Канади. Після весілля у 2020 році вона подала спонсорську заяву на постійне місце проживання для чоловіка, Мохамада Атаї, громадянина Лівану. Спочатку процес ішов жваво: у квітні 2021 року Атаї отримав Certificat de sélection du Québec (CSQ). Залишався останній крок — федеральне підтвердження статусу постійного резидента.

Однак саме на цьому етапі, розповідає Атайя, усе і зупинилося. В Immigration, Refugees and Citizenship Canada (IRCC) родині пояснили: досьє відправлено на security screening. Подружжю говорили, що перевірка може зайняти близько року. Минуло майже шість.

Ця невизначеність боляче вдарила по побуту. У пари двоє дітей молодше трьох років. Частину часу Атаї доводилося жити на дві країни — між Монреалем і Бейрутом: продовження віз, робота й зобов’язання за кордоном змушували виїжджати іноді на тижні.
«Я так довго була одна з дітьми, — каже Абу-Нассіф. — Я сильна, але дітям потрібен батько». Багато моментів, які зазвичай проживають разом — перші кроки, перші слова, сімейні дні, — Атайя бачив через екран.

Тим часом черга на возз’єднання сім’ї в Квебеку продовжує роздуватися. За даними Міністерства імміграції Квебеку, станом на травень 2026 року постійного статусу в цій категорії очікували 42 тисячі осіб. Абу-Нассіф упевнена: це вже не про «терпляче чекайте своєї черги». «Якщо заявок так багато, значить, десь у системі є збій», — каже вона.

Подружжя знову і знову намагалося з’ясувати, що саме гальмує їхню справу. Відповідь, за їхніми словами, завжди однакова: «очікування security screening». «Я боюся майбутнього, бо не знаю, що буде завтра, — каже Атайя. — Якщо через шість років скажуть, що нічого не вийде? Що мені робити? Мої діти — канадці, моя дружина — канадка, моя сім’я тепер тут».

Якби заяву подавали не через Квебек, результат, ймовірно, був би вже давно, вважає віцепрезидентка неприбуткової організації Québec Réunifié Марі‑Жервез Пілон. За її словами, строки розгляду в провінції у два‑три рази довші, ніж в інших регіонах країни.
Перевірки біографії та безпеки справді можуть затягнутися, визнає Пілон, але зазвичай очікування вкладається у три‑чотири роки. «Шість років — це набагато більше, ніж я очікувала б побачити, навіть для Квебеку», — каже вона.

Один із чинників — особлива конструкція Канадсько‑квебекської угоди. Квебек сам задає імміграційні цілі та обмежує, скільки заяв на ПМП може бути опрацьовано за рік. За словами Пілон, квота довго трималася близько 10 тисяч щорічно — тоді як в інших провінціях такої стелі немає.

Є і другий «кран»: обмеження на прийом нових заяв. З червня 2024 по червень 2026 років ліміт становив 13 тисяч, і вже до липня 2025 року він був вичерпаний. Пілон порівнює це з математикою, від якої нікому не легше: «відро занадто маленьке, вода продовжує текти, а черга зростає».

На початку цього місяця Квебек відновив прийом заяв на возз’єднання сім’ї. Новий ліміт — 15 тисяч 700 заявок до кінця червня 2028 року, а влада обіцяє, що пріоритет нададуть старішим досьє. Пілон каже, що сама новина хороша, але вона не вирішує головного для тих, хто вже роками чекає фінального федерального рішення.

Спроба підштовхнути систему з’явилася й на рівні юристів: асоціація імміграційних адвокатів Квебеку подала запит до Федерального суду, вимагаючи зобов’язати IRCC розібратися з надмірними строками обробки. Монреальський імміграційний адвокат Мохамед‑Амін Семруні вважає, що проблема не зводиться до нестачі людей: в інших провінціях перевірки безпеки вкладаються в розумні строки. Розгляд звернення очікується пізніше влітку або восени.

У Атаї є дозвіл на роботу в Канаді до кінця 2027 року. Але без ПМП родині складно планувати навіть найближчі роки. «Ця невизначеність дається нелегко, — каже він. — Я щиро люблю жити тут і називати це місце домом, нам просто потрібно дійти до фінішу».

За цей час подружжя намагалося достукатися до різних інстанцій: зверталися до канадського посольства в Бейруті, до свого депутата парламенту, консультувалися з імміграційними фахівцями. Думали навіть переїхати в Онтаріо і подавати заново вже там, але побоювалися, що це відкине їх у кінець черги й може вплинути на вже відкрите досьє в Квебеку. Найняти адвоката теж розглядали, але витрати виявилися надто важкими.

Розчарована відсутністю ясності, Абу-Нассіф двічі подавала запит на доступ до інформації у справі чоловіка. У відповідь найчастіше надходили їхні ж власні онлайн-звернення із запитаннями про причини затримки. Але в останньому пакеті документів, який бачили журналісти, з’явилося нове: співробітники посольства в Лівані, схоже, мали проблеми з віддаленим доступом до файлів, а в якийсь момент досьє взагалі відправили до Пекіна. «Чому наша справа в Пекіні?» — дивується Атайя.

Як зазначає CBC News, в IRCC заявили, що відомство «чутливе до емоційного стресу», який виникає у справах, що зачіпають членів сім’ї. Водночас перевірки безпеки виконуються Канадським агентством прикордонних служб (CBSA) та Канадською службою розвідки і безпеки (CSIS), а ці процеси відбуваються незалежно, і строки перебувають поза контролем IRCC.

У CBSA повідомили, що уряд намагається знизити обсяг накопичених справ: CBSA і CSIS навчають і вводять додаткових співробітників та змінюють процедури. За словами представника CBSA Люка Раймера, це вже починає працювати: з 2026 року кількість заяв, що очікують перевірку безпеки, вперше з 2021 року пішла вниз, і подальше зниження очікується у 2026–2027 фінансовому році.

Зараз Абу-Нассіф і Атайя тримаються за просту надію: їхня заява не загубилася в системі. І, кажуть вони, надто добре розуміють інші родини, які опинилися в такій самій пастці очікування. «Можна просто полагодити те, що зламалося?» — запитує Абу-Нассіф.