Тисячі рейсів були недоступні для частини канадців через одне правило авіакомпанії

Канадське транспортне агентство вирішило, що політика WestJet щодо ваги інвалідних візків створює «неоправданий бар’єр» для пасажирів з інвалідністю. По суті, через встановлений ліміт на борт не потрапляла частина електричних крісел-колясок.

Регулятор зобов’язав другого за величиною авіаперевізника країни відмовитися від обмеження у 300 фунтів (близько 136 кг) для засобів мобільності — строк встановлено до липня 2027 року. До цього WestJet, як зазначено в рішенні, має застосовувати «розподільні пластини», щоб навантаження в багажному відсіку розподілялося більш рівномірно. Якщо перевезти візок усе одно не можна, авіакомпанії приписано спільно з іншими перевізниками організовувати альтернативне доставлення пасажира.

Приводом для розгляду стала скарга жителя Вінніпега Стівена Флетчера — колишнього федерального міністра транспорту. На початку минулого року його не пустили на рейс Вінніпег—Торонто: індивідуально виготовлений електричний візок виявився важчим за встановлений поріг.

Флетчер та інші захисники прав людей з інвалідністю називають ваговий ліміт дискримінаційним і кажуть, що він помітно ускладнив перельоти в низці регіонів.

«Вони стигматизували, відчужували й виключали цілу групу канадців — не з їхньої вини — просто через якесь довільне число, яке не витримує критики», — сказав Флетчер цього тижня. За його словами, WestJet могла й повинна була заздалегідь адаптуватися до перевезення електричних візків: «І, очевидно, вони робили це раніше, тому що я літаю з ними з електричними візками вже три десятиліття, як і багато інших».

WestJet коментувати рішення відмовилася, пославшись на те, що частина питань у справі ще розглядається регулятором. Як повідомляє Global News, агентство також готується винести остаточне рішення про те, за який строк пасажири, які використовують засоби мобільності, мають заздалегідь повідомляти авіакомпанію.

Минулого року WestJet наполягала, що ліміт потрібен заради безпеки польотів і що правила доступності допускають відмову в перевезенні важчих засобів мобільності. За версією авіакомпанії, поріг у 300 фунтів запровадили у 2024 році після технічного аналізу: він оцінював «максимально допустиму вагу на квадратний дюйм» для вантажних відсіків літаків Boeing.
У центрі суперечки — де проходить межа «розумного пристосування» для користувачів електричних візків. Два канадські перевізники вважають, що вимоги безпеки та чинні норми виправдовують такі обмеження.

Правозахисники відповідають: для багатьох людей візок — фактично продовження тіла, а заборона на перевезення окремих моделей різко звужує свободу пересування. Вони також зазначають, що у більшості авіакомпаній обмеження помітно м’якші.

Флетчер каже, що після відмови WestJet був змушений користуватися іншим візком у поїздці, що призвело до болю та пролежнів і потребувало медичної допомоги.

Минулої осені про схожу ситуацію розповіли батьки 14-річної дівчинки із Саскатуна: родині відмовили в перельоті до Мексики на відпустку, тому що спеціалізований візок виявився занадто важким. При цьому раніше дівчинка вже літала з WestJet із Саскатуна з тим самим пристроєм.

У листопаді авіакомпанія заявляла, що працює з родиною над майбутніми поїздками, але підкреслювала: вага візка «значно перевищує» встановлений поріг.

Засновник американського WheelchairTravel.org Джон Морріс звертає увагу, що жодна інша велика північноамериканська авіакомпанія не встановлює настільки низький ліміт для Boeing 737 — саме ці вузькофюзеляжні літаки становлять більшу частину 200‑бортового флоту WestJet — або для порівнянних за розміром лайнерів.

Водночас подібне обмеження діє у лоукостера Flair Airlines з Британської Колумбії, який експлуатує лише 737, випливає з інформації на сайті компанії. Директор із клієнтського досвіду Дункан Паттілло писав торік, що політика потрібна для безпечного завантаження та фіксації в межах сертифікованих вагових лімітів літака.

У США American Airlines запроваджувала аналогічний поріг у 2020 році, але згодом відмовилася від нього після негативної реакції, підігрітої кампанією, яку запускав Морріс.

Правозахисники підкреслюють, що проблема особливо гостро б’є по Західній Канаді: дві великі авіакомпанії фактично закривають доступ до тисяч рейсів на місяць для частини користувачів електричних візків. На багатьох напрямках працює один-два перевізники. WestJet залишається єдиним загальнонаціональним оператором на маршрутах Саскатун—Калгарі та Реджайна—Едмонтон, а лінію Едмонтон—Вінніпег обслуговують WestJet і Flair. На більш завантажених напрямках іноді є і третій варіант — наприклад Air Canada, яка для багатьох людей з інвалідністю нерідко виявляється єдиною реальною альтернативою.

«Можливість пересуватися власною країною — це не покращена послуга і не прояв ввічливості. Це умова громадянства», — підкреслив Флетчер.