В імміграційній системі Канади знайшли небезпечні прогалини

У Канаді виявили недосконалість імміграційного законодавства, внаслідок якої страждає родина з неповнолітніми дітьми.

Абдивелі Мохамед — батько-одинак із Вінніпега. Він законно живе в Канаді й не підлягає депортації до Сомалі через загрозу життю, але тепер не може отримувати Canada Child Benefit (CCB) на двох маленьких дітей. Податковий суд Канади визнав: ситуація виглядає відверто несправедливою. Проблема в іншому — за буквою закону призначити виплати людині без «правильного» формального статусу просто неможливо.

Мохамеду 36 років. Два роки тому він розлучився з дружиною і залишився єдиним з батьків для двох дітей віком до п’яти років. Він розповідає, що живе на провінційну допомогу, регулярно звертається до продовольчих банків і благодійних організацій, бере речі у сусідів, а майже всі гроші йдуть на дітей. Найбільше, за його словами, він переживає через звичайні витрати: зимовий одяг, шкільні речі, візити до стоматолога. Для себе він майже нічого не купує.

Раніше сім’я отримувала за CCB 1 тисячу 236,50 долара на місяць — виплати йшли тому, що мати дітей є громадянкою Канади. Після розставання схема перестала працювати: Мохамед більше не відповідає вимогам і не може отримувати допомогу як єдиний опікун. Суддя Майкл Езрі, який розглядав справу, назвав цю історію «нещасливою з усіх боків» і прямо зазначив: заявник опинився в «тріщині» правової системи, яку, за словами суду, десятиліттями воліють не помічати.

Ключовий вузол — у тому, що право на CCB жорстко прив’язане до імміграційних категорій. Отримувати допомогу може батько/мати, який/яка є громадянином Канади, постійним жителем, тимчасовим резидентом або «захищеною особою» у розумінні імміграційного законодавства. Як встановив суд, Мохамед не потрапляє ні до однієї з цих категорій: він не біженець і не постійний житель, а його дозвіл на роботу прямо говорить, що документ «не надає статусу тимчасового резидента».

Його історія почалася задовго до Канади. У дев’ять років він утік із Сомалі разом із матір’ю, братами та сестрами й виріс у Техасі без документів — громадянства США так і не отримав. У 2015 році, після зупинки поліцією в окрузі Даллас, він злякався можливих імміграційних наслідків і пред’явив чуже посвідчення особи. За матеріалами суду, тоді, у 25 років, він визнав провину за звинуваченням у проступку за відмову назвати себе й провів п’ять днів в окружній в’язниці.

У 2018 році Мохамед вирішив виїхати до Канади: нелегально перетнув північний кордон, а потім сам зв’язався з RCMP, щоб заявити про себе й пройти оформлення. Він подав заяву на статус біженця, але через американську судимість отримати його не зміг. Формально йому загрожувала депортація, однак Міністерство імміграції, біженців і громадянства Канади дозволило йому залишитися: оцінка перед висилкою показала, що він не становить небезпеки для суспільства, а повернення до Сомалі створює ризик для його життя. На остаточне оформлення цієї процедури пішло п’ять років, і в 2023 році депортацію зупинили остаточно — тобто видворити його з Канади тепер не можна.

За цей час Мохамед отримав дозвіл на роботу, встиг попрацювати в різних сферах, сплачував податки та познайомився з майбутньою дружиною. Вони одружилися у 2020 році, у пари народилося двоє дітей, а у 2024 році подружжя розійшлося. Одна з дітей після цього отримала діагноз інвалідності. Суд також підтвердив, що мати більше не бере участі в догляді за дітьми, а їй заборонено контактувати з ними або піклуватися про них.

Мохамед намагався розпочати шлях до постійного резидентства, але вперся у строки, які виглядають майже непідйомними. У липні минулого року він подав заяву на ПМП на гуманітарних і співчутливих підставах — і на сайті уряду зазначено, що розгляд займе «понад 10 років». Суддя зазначив, що статус «захищеної особи» йому теж недоступний з тієї ж причини, що й статус біженця, — через давню судимість у Техасі. «І тому містер Мохамед застряг», — підсумував Езрі.

Юристи, які коментували справу, вважають, що в таких ситуаціях прив’язка соціальних виплат виключно до імміграційного статусу виглядає несправедливою — особливо на тлі перевантаженої імміграційної системи, через яку люди роками живуть у підвішеному стані. Професорка права Карлтонського університету Джеймі Лью назвала те, що відбувається, кричущим і сказала, що Мохамеда підвели і податкове, і імміграційне право. Як зазначає CBC News, адвокатка Надін Едірманасінгхе з Community Legal Services of Ottawa підкреслює: зрештою найбільше страждають діти.

Федеральні відомства підтвердили, що знають про рішення суду. В імміграційному міністерстві заявили, що не коментують конкретні справи через правила конфіденційності та не будуть міркувати про майбутню політику. Міністерство фінансів, яке відповідає за адміністрування CCB, повідомило, що вивчає рішення судді, і підкреслило прихильність до «справедливої та прозорої» системи податків і допомог.

У своєму рішенні суддя Езрі нагадав: схожа проблема вже спливала в судовій практиці — ще у 2001 році. Тоді людині дозволили жити в Канаді невизначений строк з гуманітарних підстав, працювати й сплачувати податки, але вона не могла отримувати допомогу (тоді вона називалася Child Tax Benefit) на свою канадську дитину — усе через відсутність потрібної категорії статусу. На думку судді, після 11 вересня законодавці, поспіхом оновлюючи імміграційні та податкові норми, могли прогавити цю «діру», і відтоді її так і не закрили.
Мохамед каже, що приймає рішення суду й поважає процес, також зазначає співчуття, яке, за його словами, проявляли суд і представники іншої сторони до його дітей. Зараз він подав апеляцію до Федерального апеляційного суду. «Я в найкращій країні у світі. Я в безпеці. Мої двоє прекрасних дітей у безпеці, вони нагодовані, їх люблять, — сказав він. Однак це нелегко».