Біля берегів Канади з’явилася перша у 2026 році велика біла акула

Біля берегів Квебеку в затоці Святого Лаврентія знову помітили велику білу акулу — молоду самку на прізвисько Белла. Вагу хижачки оцінюють щонайменше у 730 фунтів, а довжину — приблизно в 10 футів. Вчені та спостерігачі за акулами просять не робити з цієї новини сенсації: влітку білі акули регулярно заходять у води Атлантичної Канади.

За даними сервісу відстеження OCEARCH, Беллу позначили 4 липня в районі Магдаленських островів. А 29 червня її фіксували біля східного узбережжя Острова Принца Едварда — тоді Белла стала першою документально підтвердженою великою білою акулою в затоці Святого Лаврентія в сезоні 2026 року, повідомила Обсерваторія акул Святого Лаврентія.

Акулу вперше позначили минулого літа в затоці Махоун у Новій Шотландії. Після цього Белла вирушила на зимівлю далеко на південь — у Мексиканську затоку. А за останній місяць розгорнула маршрут назад на північ: від району Кейп-Коду через затоку Мен, потім уздовж південного узбережжя Нової Шотландії, північніше острова Принца Едварда — і далі в затоку Святого Лаврентія.

Дослідники підкреслюють: сам факт «першої фіксації сезону» — радше нагадування про реальність, ніж винятковий випадок. В Обсерваторії акул Святого Лаврентія кажуть прямо: білі акули тепер «регулярні сезонні гості» регіону.

Фахівець із даних OCEARCH Джон Таймінскі у письмовому коментарі зазначає, що білі акули використовували води Атлантичної Канади «тисячі років» — це частина їхнього природного ареалу. Проблема була в іншому: з 1960-х до початку 1990-х років їхня чисельність різко знизилася через нерегульований промисел. Потім обмеження та заходи охорони зменшили вилов. Паралельно в Атлантичній Канаді відновилися популяції тюленів — однієї з ключових здобичей білих акул.

За словами Таймінскі, зараз видно ознаки відновлення виду — і загалом «повернення океанічного достатку». Він додає, що повідомлень про зустрічі стало більше не лише через самих акул: супутникове відстеження стало точнішим, а у людей в руках завжди є камера телефону.

Зрозуміти, скільки саме великих білих акул буває біля берегів Атлантичної Канади, як і раніше важко: для впевнених оцінок потрібні роки спостережень, яких поки що не накопичено, пояснює доцент біології Університету Віндзора Найджел Хассі. Він також є співдиректором морської польової станції на островах Танкук, де Беллу позначили міткою у 2025 році. При цьому, за його словами, лише через бухту Махоун між червнем і листопадом щороку проходить приблизно 70-90 уже позначених міткою білих акул.

Хассі припускає, що в різні пори року у водах Атлантичної Канади може перебувати понад 2 тисячі білих акул. Додатковий чинник — потепління океану, яке теж впливає на частоту зустрічей. За супутниковими даними, цього тижня Белла продовжувала триматися біля Магдаленських островів.

Як повідомляє CBC News, Хассі наголошує: підстав для паніки немає — білі акули не «полюють на людей». Але це великий хижак, і сам факт його присутності в канадських водах важливо враховувати. Він радить дотримуватися простих правил безпеки: не заходити в каламутну воду, уникати купання на світанку та в сутінках і не плавати там, де поруч тримаються тюлені.

Загалом напади акул у Канаді залишаються винятковою рідкістю. За даними Канадського реєстру нападів акул, за останні 330 років підтверджено 15 випадків, і лише один закінчився загибеллю людини. Трагедія сталася у 1953 році: біла акула протаранила риболовне судно біля Фуршу в Новій Шотландії, і рибалка потонув.

В OCEARCH також зазначають: 88% білих акул, яких позначили на південному сході США, зрештою діставалися до Атлантичної Канади. За останній рік були й інші гучні епізоди. У жовтні в затоці Святого Лаврентія зареєстрували найбільшого з коли-небудь позначених самців великих білих акул у західній частині Північної Атлантики — Контендера вагою 1 тисяча 653 фунти.

Востаннє його відзначали у квітні біля узбережжя Північної Кароліни; раніше, за супутниковими даними, він піднімався до протоки Жака Картьє біля північного берега Квебеку й наприкінці жовтня перебував у районі Кейп-Бретона.

І нарешті, білих акул помічають у Канаді не лише на Атлантиці. У березні дослідники повідомляли про реєстрацію самки на прізвисько Кара біля берегів острова Ванкувер, окремо підкреслюючи: для канадського Тихого океану такі появи також не сенсація. Бували й випадки, коли великих білих акул знаходили викинутими на берег біля архіпелагу Хайда-Гуайї.