Мільйонні збитки та крах надій в одній канадській провінції

У канадській провінції ціла спільнота змушена змінити професію та сферу діяльності — люди залишилися без роботи й засобів до існування. Їхні втрати обчислюються мільйонами доларів.

Устричні господарства на Острові Принца Едуарда цієї весни піднімають садки після зими й дедалі частіше бачать одне й те саме: молюсків немає. Точніше, вони є, але мертві. За словами фермерів, у деяких місцях втрати сягають 100%. Причина — два захворювання, MSX і dermo. Для людей вони не небезпечні, але для устриць часто стають смертним вироком, і галузь каже, що промисел буквально висить на волосині.

Після таких підйомів береги й узбіччя навколо ферм перетворюються на стихійні «кладовища» — мертвих устриць вивозять із води й звалюють у великі купи на своїх ділянках або біля доріг. Це не питання естетики, а санітарна необхідність: навіть після загибелі молюсків паразити можуть зберігатися й поширюватися роками. Залишати мушлі у воді не можна — інакше зараження буде гуляти далі. Тільки от ця робота забирає години й сили, а грошей не приносить узагалі.

Здобувач Кайл Гарді каже, що його садки виявилися повністю порожніми. «Вони на 100 відсотків мертві, і ми збираємося підняти їх і вивезти в ліс, зробити купу», — розповів він. Переживати те, що відбувається, зізнається Гарді, важко: «Я просто намагаюся про це не думати. Це доволі руйнівно».

Тайлер Гарді з сімейної компанії Leslie Hardy and Sons у спільноті Іст-Байдефорд на заході острова в галузі з дитинства — почав працювати ще в 10 років. За один день, за його оцінкою, він буквально викинув близько 100 тисяч доларів — стільки коштували устриці, які виявилися мертвими. Тепер він придивляється до іншої роботи, зокрема у вантажоперевезеннях, хоча йти з води не хоче. «Я взагалі не хочу йти з води. Я завжди був на воді й не хочу її покидати, — сказав він. — Це справа всієї родини».

Про те, що без допомоги не обійтися, говорять і інші промисловики. Як повідомляє CBC News, 64-річний Гордон Джеффрі з компанії Five Star Shellfish в Еллерслі, який займається устрицями понад 50 років і розраховує пропрацювати ще десятиліття, попереджає: без підтримки провінційної та федеральної влади удар припаде не по одній фірмі, а по багатьох сім’ях. Він, як і решта, змушений піднімати загиблих устриць і викидати їх, розуміючи, що йдеться про великі втрати.

Джеффрі визнає, що в його віці вибір роботи невеликий, але найбільше він хвилюється за молодих рибалок. Для них це не «підробіток», а майбутнє — і зараз, за його словами, багато хто «на межі стресу», а невизначеність лише посилює тиск.

Кайл Гарді додає, що галузь чекає на поставки «насіння» — спату, молодих устриць, — зі США. Але навіть якщо воно надійде хоч завтра, до товарного розміру його можна виростити лише приблизно за три роки. Швидкого відновлення доходів не буде. Для родини Гарді це особливо болісно: вони живуть цією справою вже півстоліття — шість десятиліть, бізнес починав дід, потім працював батько, тепер — він і брати.

За словами рибалок, відчутної підтримки від влади вони майже не бачать. І хоча з боку може здаватися, що йдеться про «кілька невдалих сезонів», самі фермери говорять про інший масштаб: втрати, підкреслює Гарді, вимірюються не десятками тисяч, а мільйонами доларів. Багато хто, зізнається він, починає опускати руки, і думка про можливий відхід дається все важче: «Я сумуватиму за водою».