Таємна суперечка про фінанси в Канаді перейшла в гарячу фазу

У Канаді вимагають від глави уряду рішучих дій у затяжній суперечці, що стосується фундаментального фінансового механізму.

Аналітичний центр Pembina Institute, що працює на стику енергетики та кліматичної політики, закликав прем’єр-міністра Канади Марка Карні не зволікати з виконанням ключових пунктів меморандуму про взаєморозуміння між Оттавою та Альбертою. Головний із них — параметри промислового вуглецевого ціноутворення.

Виконавчий директор базованого в Альберті Pembina Institute Кріс Северсон-Бейкер у відкритому листі, опублікованому в середу, назвав це питання «стрижнем» домовленостей. За його словами, без справді відчутної ціни на вуглець для промисловості — на рівні 130 доларів за тонну — угода втрачає сенс. Цю планку він назвав «вирішальною».

Северсон-Бейкер наполягає: часу на розкачку вже немає. Він запропонував зафіксувати, що Альберта має вийти на рівень 130 доларів за тонну не пізніше 2030 року. Такий крок, вважає він, допоможе «розблокувати» перехід до швидкозростаючої низьковуглецевої економіки на Заході Канади.

Сам меморандум був підписаний у листопаді: тоді Карні та прем’єрка Альберти Даніель Сміт домовилися про масштабну співпрацю в енергетиці. Документ, серед іншого, описує умови, за яких можна просувати проєкт нового нафтопроводу до узбережжя Тихого океану.

У тексті меморандуму закріплено строки, в які сторони мають узгодити цілу низку питань — включно з промисловою ціною на вуглець. Там прямо сказано, що система Альберти «буде підвищуватися до мінімальної ефективної ціни кредитів 130 доларів за тонну».

Але на практиці Оттава й Едмонтон уже на три тижні вийшли за межі власного дедлайну — 1 квітня. До цього часу сторони мали домовитися щонайменше про цільову дату, до якої Альберта досягне рівня 130 доларів за тонну. Раніше прем’єр-міністр називав промислове вуглецеве ціноутворення центральним елементом своєї кліматичної політики.

Федеральний уряд при цьому підкреслює: ставка для промисловості повинна компенсувати ефект від скасування споживчої ціни на вуглець і відмови від обмеження викидів для нафтогазового сектору.
У листі Северсон-Бейкер також посилається на аналіз Pembina Institute за відкритими даними. За його оцінкою, через відсутність чітких правил гри «десятки мільярдів доларів» промислових інвестицій залишаються замороженими.

На іншому полюсі — критика з боку галузі. Керівники нафтогазового сектору попереджають: настільки високий збір може вдарити по конкурентоспроможності Канади саме в той момент, коли світу потрібне стабільне енергопостачання, а війна на Близькому Сході лише підігріває попит.

Як повідомляє CTV News, у нещодавньому інтерв’ю ведучій CTV Power Play Вассі Капелос міністерка з питань довкілля та зміни клімату Джулі Дабрусин кілька разів ухилялася від прямої відповіді на запитання, чи буде встановлено ціль 2030 року для виходу Альберти на рівень 130 доларів за тонну.

Водночас вона вказала на прогрес за іншими напрямами: роботу над поправкою про співпрацю, завершення консультацій щодо проєкту документа, а також принципові домовленості щодо метану та «еквівалентності метану».

Окрім ціноутворення на вуглець, автор листа закликав Карні прискорити просування політики щодо чистої електроенергії та метану. За його словами, ані кліматичний порядок денний, ані інвестиції не чекатимуть нескінченно, доки Оттава та Едмонтон дійдуть до остаточної угоди.

Северсон-Бейкер окремо зазначив, що в уряду більшості є можливість швидше довести переговори до результату — і зробити так, щоб ключові рішення щодо меморандуму ухвалювалися «в інтересах усіх канадців».