Вихід Альберти з Канади може коштувати до 170 мільярдів доларів

Вихід Альберти зі складу Канади може обійтися провінції у 50–170 млрд доларів за перші п’ять років — і майже в будь-якому варіанті супроводжуватиметься високою невизначеністю. Такого висновку дійшли дослідники Школи державної політики Університету Калгарі у звіті, опублікованому в середу.

Автори розбирають два базові сценарії — «плавний» і «складний». «Плавний» передбачає швидкі переговори та умови, загалом вигідні для Альберти. «Складний» — затяжний процес, конфліктні торги та рішення, які для провінції виявляться гіршими за очікуване.

Ключове застереження звіту звучить так: після перехідного періоду Альберта теоретично може вийти на сильнішу економічну та фінансову позицію, ніж якби залишилася в Канаді. Однак так само реалістичним є й протилежний результат — тривале послаблення економіки та різке погіршення стану бюджету, причому не лише «на старті», а на роки вперед.

Спільним для обох сценаріїв є стрибок боргу. Дослідження виходить із того, що Альберті доведеться взяти на себе частку федерального боргу Канади. У результаті загальний борг провінції може зрости до 324–442,3 млрд доларів, а витрати на обслуговування відсотків збільшаться на мільярди. У найгіршому наближенні співвідношення боргу до ВВП може підскочити до 88,5% — на тлі прогнозу 7,7% до кінця поточного фінансового року.

Як повідомляє CBC News, раніше цього року прем’єрка Альберти Даніель Сміт оцінювала перехідні витрати на відокремлення майже у 400 млрд доларів, а подальші щорічні витрати — приблизно у 25–50 млрд доларів.

Над дослідженням працювала група економістів під керівництвом Тіма Сарджента, директора напряму економічного зростання та процвітання у школі. Серед співавторів — Кент Феллоуз, Тревор Томбе та Дженніфер Уїнтер. Директорка Школи державної політики Марта Холл Фіндлі підкреслює: завдання команди полягало не в агітації, а в максимально неупередженій оцінці — окремо для відносно впорядкованого процесу і окремо для хаотичного.

19 жовтня жителі Альберти мають проголосувати: залишитися у складі Канади чи підтримати проведення другого, вже обов’язкового до виконання голосування про вихід. При цьому опитування, за даними публікації, стабільно показують, що більшість жителів провінції виступають за збереження єдиної країни.

Окремий розділ звіту присвячений енергетиці — головному джерелу сили й водночас вразливості Альберти. Незалежність дала б провінції можливість самостійно встановлювати екологічні норми. У теорії це могло б додати передбачуваності для інвесторів і підштовхнути інвестиції в сектор.

Однак є й зворотний бік: нова країна виявиться ще більш залежною від експорту нафти через США. Дослідники зазначають, що Вашингтон у переговорах може як піти назустріч, так і спробувати використати вразливість Альберти через нестачу альтернативних маршрутів. Плюс залишається неминуча залежність від світових цін на нафту — незалежно від того, якими будуть домовленості про доступ до ринків і обсяги видобутку.

Автори допускають і більш жорсткі сценарії: федеральний уряд Канади може вирішити, що нові трубопроводи більше не відповідають інтересам країни, включно з проєктом західного трубопроводу. США, за оцінкою звіту, могли б вимагати значну частку доходів від транзиту і навіть обмежувати доступ до наявних трубопроводів як інструмент тиску. Крім того, адміністрація у Вашингтоні, більш зорієнтована на кліматичний порядок денний, могла б спробувати блокувати нові нафтопровідні проєкти з Альберти до США — як це вже відбувалося за адміністрацій Байдена й Обами.

Новости интереснее, когда есть с кем их обсудитьПознакомьтесь с русскоязычными людьми из Ванкувера и других городов Канады. Возможно, тот самый человек уже совсем рядом.Посмотреть, кто сейчас на сайте →

У «плавному» сценарії ВВП Альберти в короткостроковій перспективі опиниться приблизно на 2,2% нижче, ніж міг би бути без відокремлення. Зате в довгостроковій перспективі — за розрахунками — економіка може стати сильнішою: ВВП приблизно на 3,4% вищий за альтернативний варіант. На початку переходу середній працівник, як зазначено у звіті, може втратити понад 1,2 тисячі доларів на рік через скорочення годин роботи на тлі ослабленої економіки. Далі, якщо інвестиції в енергосектор зростуть, а продуктивність підтягнеться, наявні доходи могли б додати понад 1,8 тисячі доларів порівняно з варіантом без відокремлення.

«Складний» сценарій виглядає значно болючішим для ринку праці. У звіті йдеться, що на піку рецесії зайнятість може знизитися на 10%. Якщо всі, хто втратив роботу, залишаться в Альберті та шукатимуть роботу на місці, рівень безробіття зросте на 10 відсоткових пунктів — хоча частина людей, імовірно, виїде. За оцінкою авторів, через скорочення робочих годин типовий працівник у цьому варіанті зароблятиме майже на 5,5 тисячі доларів на рік менше, ніж якби відокремлення не було.

У довгостроковій перспективі безробіття може знизитися, однак багато хто, як передбачається, піде з ринку праці, а зайнятість залишиться на 4,7% нижче «звичайного» рівня. Навіть за можливого зростання зарплат річний дохід типового працівника може бути майже на 12 тисяч доларів нижчим, ніж за умови збереження Альберти у складі Канади.

Міністр фінансів Альберти Джейсон Ніксон у письмовій заяві зазначив, що обидва сценарії несуть суттєві короткострокові витрати та значну довгострокову невизначеність. Він підкреслив, що уряд провінції виступає за «сильну та суверенну Альберту у складі єдиної Канади».

Звіт Університету Калгарі — один із кількох аналізів, що вийшли в останні місяці й намагаються «порахувати реальність» потенційного відокремлення. Так, Alberta Prosperity Project оцінює перехідну вартість приблизно в 6 млрд доларів. Для Canada West Foundation колишній менеджер Ради казначейства Ленні Каплан оцінював створення незалежної Альберти більш ніж у 200 млрд доларів за умови подальших витрат понад 50 млрд доларів щорічно.

У дослідженні також описано ризик «ефекту доміно»: якщо відокремлення піде «складним» шляхом, інші провінції — передусім Квебек — можуть спробувати наслідувати приклад Альберти. У такому разі, припускають автори, федеральний уряд буде менш готовий до великих поступок, щоб не підштовхнути нові спроби виходу, а сама угода про розрив може обговорюватися довго й обійтися дуже дорого.

Паралельно з університетським звітом опубліковано аналіз експертної консультативної панелі, створеної урядом Альберти для незалежної оцінки висновків. Її очолював економіст Джек Мінц; до складу увійшли бізнес-лідери та колишні політики, зокрема Дженіс Маккіннон — екс-міністерка фінансів Саскачевану від НДП — і Тед Мортон, колишній міністр фінансів Альберти від прогресивних консерваторів.

Панель погодилася: факторів занадто багато, результат відокремлення заздалегідь не прорахувати. При цьому експерти підтримали ключовий висновок про те, що в найближчій перспективі витрати будуть значними, а в довгостроковій — чисті вигоди й втрати для економіки та бюджету «вкрай невизначені».
Окремо в оцінці підкреслюється, що наслідки відчує не лише Альберта. Без неї національний ВВП Канади був би на 15% нижчим, а країна за розміром економіки наблизилася б до Австралії та Мексики. Інші провінції теж могли б просісти, включно з падінням ВВП до 0,9% в Онтаріо.

Фінальний тезис панелі звучить майже як політичний сигнал: решті Канади важливо розуміти, що їй очевидно вигідніше зберегти Альберту у складі країни — і це, вважають автори, могло б підштовхнути федеральну владу до більш ефективних і більш гнучких відповідей на реформи, яких Альберта домагалася протягом останніх чотирьох десятиліть.