Чорний пил на будинках канадців виявився не просто брудом: що виявили вчені

Вчені з Університету Макмастера з’ясували, що чорна сажа, на яку роками скаржаться жителі районів Гамільтона поруч із промисловою зоною, містить токсичні сполуки, характерні для спалювання вугілля. Причому що ближче до індустріального північного сходу міста, то більше осідає пилу — і то вищі концентрації деяких небезпечних речовин.

Дослідження отримало промовисту «вуличну» вивіску — «What’s the Grime?» («Що це за бруд?»). Ним займаються доцентка кафедри екологічної хімії Сара Стайлер і аспірантка Грейс Яо. Обидві живуть у Гамільтоні й із проблемою знайомі не з лабораторних звітів: Стайлер — у східній частині міста, Яо — у районі Корктаун, де поверхні регулярно вкриваються липким чорним нальотом.

За словами Стайлер, історія цієї сажі довга. Працюючи з архівами, Яо знайшла згадки про схожий наліт у місцевих новинах щонайменше з 1950-х років. Цього літа тема знову спливла особливо гучно: на початку липня жителі повідомляли про потужне осідання «чорного пилу», яке деякі називали найсильнішим за останні роки.

Щоб зрозуміти, що саме осідає на вікнах, балконах і ґанках, команда розіслала набори для відбору проб. У проєкті брали участь 50 добровольців по всьому місту — вони збирали зразки у себе вдома. Вміст наборів вчені відбирали для аналізу кожні чотири місяці і потім перевіряли в лабораторії.

Результати показали: у пробах є токсичні сполуки, що відповідають продуктам вугільного згоряння. Крім того, поруч із промисловою зоною були вищі рівні загального пилу та поліциклічних ароматичних вуглеводнів (ПАВ) — групи речовин, серед яких трапляються канцерогени. Дослідники аналізували 13 різних ПАВ і помітили сезонну різницю: узимку їхні концентрації виявилися вищими, ніж улітку.

Як повідомляє CBC News, через обмежені ресурси команда не могла перевірити весь можливий спектр сполук у цій, за висловом Стайлер, «липкій каші». Яо підкреслює: це залишає простір для інших джерел, але «спалювання вугілля особливо значуще» саме для тих ПАВ, які знайшли в зразках.

При цьому вчені не беруться вказувати на конкретні підприємства: за їхніми словами, для впевненої «прив’язки» потрібні щільніший моніторинг і потужніші аналітичні інструменти.

Стайлер зазначає, що для жителів кварталів, де наліт з’являється найчастіше, висновки й так здаються очевидними: коли люди живуть поруч із коксохімією і бачать чорний бруд на всьому навколо, зв’язок із промисловими викидами напрошується сам собою. Роздратування, каже вона, підігріває й те, що офіційної інформації, за відчуттями місцевих, надто мало.

28 липня представник Міністерства довкілля, охорони природи та парків Онтаріо Александру Чобан повідомив CBC Hamilton, що відомство продовжує «необхідне тестування», оцінюючи роботу промислових об’єктів на півночі Гамільтона, щоб визначити ймовірне джерело нальоту. Він додав, що результати буде оприлюднено, і нагадав: за міністерськими вимірюваннями 2024 року частинки тоді переважно відносили до дорожнього пилу.

Журналісти CBC Hamilton запросили в міністерства уточнення — щодо строків публікації та методик тестування, але відповіді на момент виходу матеріалу не отримали. Стайлер же каже, що дані її команди версію про «переважно дорожній пил» не підтримують: результати, за її словами, радше збігаються з тим, що мешканці повторюють «майже завжди», — що це промисловий побічний продукт.

20 серпня дослідники планують провести громадську зустріч і представити результати. Рукопис наукової статті вже підготовлений для подання на рецензування, а додаткові висновки команда обіцяє оприлюднити після завершення цього процесу. Надалі проєкт хочуть розширити: збільшити кількість учасників з 50 до 200, перевірити більше речовин у складі нальоту й окремо розібратися, як ефективніше очищати поверхні від цієї сажі.